Імеретинське царство

	Імеретинське царство ; იმერეთის სამეფო
Прапор	Герб
	Імеретинське царство та сусідні грузинські землі у 1490 році ;
Столиця	Кутаїсі
Мова(и)	Грузинська
Династія	Багратіоні
Спадкоємність
	← Грузинське царство; Імеретинська область →; Князівство Сванетія →; Мегрельське князівство →; Гурійське князівство →;
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Імеретинське царство

Імеретинське ца́рство (груз. იმერეთის სამეფო) — одне з трьох самостійних феодальних царств Грузії (поряд із Картлі та Кахетією), що утворилось наприкінці XV століття.

Столиця — місто Кутаїсі.

Історія[ред. | ред. код]

Наприкінці XVI століття Імеретинське царство обмежувалось територією Імеретія. За персько-османським миром 1555 року Імеретинське царство було підпорядковано Османській імперії та сплачувало данину невільниками чи грошима й натурою. Історія Імеретинського царства пов'язана з постійними феодальними смутами та процвітанням работоргівлі. До XVI ст. від Імеретинського царства виокремилися незалежні князівства — Мегрельське та Гурійське, а на початку XVII ст. — Абхазія.

Феодальний розбрат особливо посилився у XVII столітті. Лише царю Соломону I (правив у 1752—84 роках) вдалось зміцнити царську владу. Він заборонив работоргівлю, а також прагнув до об'єднання Західної Грузії. Багаторічна війна Соломона I з османами завершилась Хресільською перемогою 1757 року та військовим союзом з царем Картлі Іраклієм II 1758 року. У XVIII столітті імеретинські царі неодноразово звертались по допомогу до Російської імперії, але прохання відхилялись для уникнення ускладнень відносин з Османською імперією. За Кючук-Кайнарджійським російсько-турецьким договором 1774 року данина Імеретинського царства Османській імперії була скасована.

Після смерті Іраклія 1798 року та включення Картлійсько-кахетинського царства до складу Російської імперії 1801 року ситуація в Імереті значно ускладнилась. Васал імеретинського царя, князь Мегрелії, перейшов під російський протекторат. Соломон II спробував заручитись підтримкою Османської імперії й Ірану проти Російської імперії, але головнокомандувач російських військ в Грузії, генерал Павло Цицианов, 20 квітня 1804 року ввів війська до Імереті та змусив Соломона II підписати угоду про російський протекторат над Імеретією. Відповідну угоду було підписано 25 квітня 1804 року.

4 липня російський імператор Олександр I підтвердив конвенцію. Тим не менше, стосунки Соломона з Російською імперією продовжували погіршуватись. 1809 року він підтримав повстання у Східній Грузії, розпочате його родичами, за що був ув'язнений у Тбілісі.

11 травня 1810 року Соломон II утік до Османської імперії. Тим часом 20 лютого російська адміністрація усунула Соломона від влади та ввела війська, щоб узяти Імеретінське царство під свій контроль. Соломон II повернувся на батьківщину та підняв повстання проти Російської імперії, спробувавши заручитись підтримкою Османської імперії, Ірану та Французької імперії. Після поразки повстання у вересні 1810 року Соломон II утік до Трапезунда, де й помер 7 лютого 1815^[1].

Після чого почалася тотальна окупація: була змінена структура єпархій Грузинської православної церкви, було заборонено служіння грузинською мовою, навчання в семінаріях та навчальних закладах було тільки російською.

1811 року Імеретинське царство було перетворено на Імеретинську область Російської імперії, яка 10 квітня 1840 року увійшла до Грузино-Імеретинської губернії.