Імміграція до Франції
| Населення іммігрантів у Франції з 1921 по 2015 рік | |
| За даними INSEE 2019[1] | |
Згідно з Французьким інститутом статистики (INSEE), у 2014 році у Франції налічувалося близько 6 мільйонів іммігрантів (людей, народжених не у Франції), що становить 9,1 % від загальної кількості населення. Євростат має більший показник — 7.9 мільйонів, що відповідно становить 11.8 % всього населення країни.[2] · [3] Таким чином, Франція посідає сьоме місце у світі за кількістю іммігрантів, після Сполучених Штатів (45,8 мільйона), Росії (11), Німеччини (9,8), Саудівської Аравії (9,1).), Об'єднаних Арабських Еміратів (7.8), Великої Британії (7.8).[4]
Французи мають тенденцію дуже переоцінювати кількість іммігрантів. Так, за результатами дослідження, що було проведене британським виданням The Guardian та агентством Ipsos у 2014 році, французи вважають, що населення складається з 28 % іммігрантів, що майже втричі більше реальної кількості.[5].
Поняття[ред. | ред. код]
За визначенням INSEE, іммігрантом є іноземець, що народився закордоном і перетнув кордон Франції для того, щоб довгостроково оселитися тут.[6] Проте, за визначенням ООН, це «особа, що проживає в іншій країні, ніж вона була народжена». Саме через це є відмінності у показниках Євростату та інституту статистики. Адже згідно з визначенням останнього, народжені закордоном французи не є іммігрантами.[7]
Отримання громадянства[ред. | ред. код]
Існує кілька варіантів отримання французького громадянства. Французьке громадянство автоматично присвоюється[8]:
- дітям, один з батьків яких — француз. Зокрема усиновленим дітям, в момент їх повного усиновлення (фр. Adoption plénière).
- дітям, народженим у Франції, як мінімум один з батьків яких народився у Франції. У тому числі дітям, батьки яких невідомі, батьки яких не мають або не можуть передати своїй дитині свого громадянства;
- дітям, народженим у Франції від батьків-іммігрантів після досягнення повноліття, але якщо на момент повноліття вони проживають у Франції, і знаходилися у Франції як мінімум 5 років з моменту досягнення ними віку 11 років.
При деяких умовах, французьке громадянство може бути присвоєно:
- іноземцям, чоловік чи дружина яких має французьке громадянство.
- іноземцям, які подали досьє про прохання французького громадянства на розгляд компетентним органам.
У 2009 році кількість натуралізованих осіб сягнуло 135 000, які переважно були з Магрибу (41.2 %).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Immigrés, étrangers | Insee. www.insee.fr ((фр.)). Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 31 травня 2019.
- ↑ Recensement 2015 [Архівовано 5 червня 2019 у Wayback Machine.], insee.fr
- ↑ Foreign-born population by country of birth, 1 January 2014 [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.], Eurostat, 2014
- ↑ United Nations Population Division | Department of Economic and Social Affairs | Trends in International Migrant Stock: The 2013 Revision. Organisation des Nations unies. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 31 серпня 2015.
- ↑ Alberto George Nardelli Arnett (29 жовтня 2014). Today's key fact: you are probably wrong about almost everything ((англ.)). The Guardian. ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 28 травня 2019. Процитовано 5 червня 2019.
- ↑ HCI (2013). Mots de l'intégration. site du Haut Conseil à l'intégration. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 28-11-2013..
- ↑ Pison, 2010.
- ↑ Громадянство Франції. news.eurabota.ua. ІА "ЄУРАБОТА". 30.03.2018. Архів оригіналу за 4 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Вебсайт інституту INSEE [Архівовано 26 березня 2012 у Wayback Machine.]
- Вебсайт Eurostat [Архівовано 24 січня 2014 у Wayback Machine.]
- Pison, Gilles (11 2010). Le nombre et la part des immigrés dans la population : comparaisons internationales ((фр.)) (вид. Population et Sociétés). INED. с. 1-4. с. 472. ISSN 0184-7783. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 5 червня 2019. Загальний огляд..
|
_YB15.png){kind=link}
