Імотський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Імотський
Imotski
—  Містечко  —
Будівля мерії Імотського
Будівля мерії Імотського
Прапор
Прапор
Official seal of Імотський
Герб
Координати: 43°27′ пн. ш. 17°13′ сх. д. / 43.450° пн. ш. 17.217° сх. д. / 43.450; 17.217
Країна Хорватія
Жупанія Сплітсько-Далматинська
Уряд
 - Міський голова Анте Джузел
Площа
 - Повна 73,25 км²
Висота над р.м. 440 - 260 м 
Населення (2001)
 - Усього 10 213
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CEST (UTC+2)
Поштовий індекс 21260
Телефонний код(и) +385 (0)21
Веб-сайт: imotski.hr
Імотський (Хорватія)
Імотський
Імотський
Розташування Імотскі в Хорватії

Імотський (хорв. Imotski) — містечко в Хорватії, в центральній Далмації. Центр муніципального утворення Місто Імотський (хорв. Grad Imotski). Розташоване на північній стороні масиву Біоково, який відокремлює його від Адріатичного моря смугою приблизно 50 км. Вперше згадується як Імотський у Х столітті. Перебувало під турецьким пануванням від часу падіння Боснії в 1492 р. до 1717 р., коли було захоплено венеціанцями[1] Населення міста — 4347 людей в той час, як населення всього муніципального утворення становить 10 213 осіб (2001). Місто розташоване недалеко від кордону з Боснією і Герцеговиною, неподалік боснійського міста Посуш'є. Найближче прибережне місто — Макарска.

Імотський відомий своєю середньовічною фортецею на скелях Синього озера. Ще одне дивовижне явище — це Червоне озеро, яке має вигляд ока в довколишньому гірському краєвиді. Кажуть, що обидва озера сполучені підземними каналами з Адріатичним морем. На відміну від інших міст в цьому районі, Імотський вже від початку XX століття мав освітню систему, яка складалася з початкової і середньої шкіл. Середню школу було засновано в 1912 році, коли Імотський був частиною Австро-Угорської імперії. Містечко має дуже м'який і приємний клімат з великою кількістю сонячних днів.

Історія[ред.ред. код]

З 1941 по 1945 р. Імотський входив до складу Незалежної Держави Хорватія. У квітні 1944 року німецькі війська збили три американські B-24. Місцеве населення врятувало стільки американських військовослужбовців, скільки змогло. У 2008 році тутешні жителі вирішили спорудити пам'ятник загиблим воїнам. Серед солдатів, яких було врятовано, одного звали Мар'ян Дропуліч (Marijan Dropuljić). Людина народилася і виросла в американському штаті Пенсільванія. Батьком Мар'яна був Йосип Дропуліч (Josip Dropuljić) родом з поселення Ґорні-Проложац (Gornji Proložac), який вирушив до Америки в 1910 році. Ґорні-Проложац лежить всього за декілька кілометрів від Імотського.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат середземноморський, дуже лагідний, з найвищою середньою температурою повітря 26°С протягом липня та найнижчою середньою температурою 5°С в січні. Літо, як правило, дуже жарке в денний час.

Температури понад 10°С тримаються більш ніж 240 днів на рік.

Тут існують два різні види вітру — бора, що приносить холодну і ясну погоду з півночі взимку, та південний юго, який спричиняє дощ улітку.

Відомі люди[ред.ред. код]

Найвідоміший уродженець містечка це Звонімір Бобан, капітан хорватської національної збірної з футболу, яка посіла третє місце на Чемпіонаті світу з футболу 1998 р. В Імотському також народився перший спікер парламенту Хорватії Жарко Домлян. Тут зростав і один з найвизначніших хорватських поетів Тін Уєвич. Саме місто є домівкою для футбольного клубу другої хорватської ліги «NK Imotski». Є й інші люди родом з Імотського, що прославилися далеко за межами містечка. У світі культури та розваг це естрадна співачка Неда Украден та кінорежисер Антун Врдоляк. У спорті це тенісистка Сільвія Талая і футболіст Томіслав Бушич. Батько колишнього капітана канадської національної чоловічої хокейної команди Джо Сакіка Мар'ян Сакік теж походить з Імотського. Знаменитий боксер Мате Парлов народився недалеко від Імотського в селі Річиці, а відомий борець за незалежність Хорватії Звонко Бушич тут закінчував гімназію. Останній міністр оборони СФРЮ Велько Кадієвич народився в селі Главіній-Доні, що поблизу Імотського.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Naklada Naprijed, The Croatian Adriatic Tourist Guide, pg. 308, Zagreb (1999), ISBN 953-178-097-8

Посилання[ред.ред. код]

Координати: 43°27′ пн. ш. 17°13′ сх. д. / 43.450° пн. ш. 17.217° сх. д. / 43.450; 17.217