Імотскі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Імотскі
Imotski
—  Містечко  —
Місто Імотскі
Grad Imotski
Будівля мерії міста Імотскі
Будівля мерії міста Імотскі
Прапор
Прапор
Official seal of Імотскі
Герб
Координати: 43°27′ пн. ш. 17°13′ сх. д. / 43.450° пн. ш. 17.217° сх. д. / 43.450; 17.217
Країна Хорватія
Жупанія Сплітсько-Далматинська
Уряд
 - Міський голова Анте Джузел
Площа
 - Повна 73,25 км²
Висота над р.м. 440 - 260 м 
Населення (2001)
 - Усього 10 213
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CEST (UTC+2)
Поштовий індекс 21260
Телефонний код(и) +385 (0)21
Веб-сайт: imotski.hr
Імотскі (Хорватія)
Імотскі
Імотскі
Розташування Імотскі в Хорватії

Імотскі (хорв. Imotski) — містечко в Хорватії, в центральній Далмації. Центр муніципального утворення під назвою Місто Імотскі (хорв. Grad Imotski). Розташоване на північній стороні масиву Біоково, який відокремлює його від Адріатичного моря смугою приблизно 50 км. Вперше згадується як Імотскі в Х столітті. Перебувало під турецьким пануванням від часу падіння Боснії в 1492 р. до 1717 р., коли було захоплено венеціанцями [1] Населення міста — 4347 людей в той час, як населення всього муніципального утворення становить 10 213 осіб (2001). Місто розташоване недалеко від кордону з Боснією і Герцеговиною, неподалік боснійського міста Посуш'є. Найближче прибережне місто — Макарска. Імотскі відоме своєю середньовічною фортецею на скелях Синього озера. Ще одне дивовижне явище це Червоне озеро, яке має вигляд ока в довколишньому гірському краєвиді. Кажуть, що обидва озера сполучені підземними каналами з Адріатичним морем. На відміну від інших міст в цьому районі, Імотскі вже від початку XX століття мав освітню систему, яка складалася з початкової і середньої шкіл. Середню школу було засновано в 1912 році, коли Імотскі було частиною Австро-Угорської імперії. Містечко має дуже м'який і приємний клімат з великою кількістю сонячних днів.

Історія[ред.ред. код]

З 1941 по 1945 р. Імотскі входив до складу Незалежної Держави Хорватія. У квітні 1944 року німецькі війська збили три американські B-24. Місцеве населення врятувало стільки американських військовослужбовців, скільки змогло. У 2008 році тутешні жителі вирішили спорудити пам'ятник загиблим воїнам. Серед солдатів, яких було врятовано, одного звали Мар'ян Дропуліч (Marijan Dropuljić). Людина народилася і виросла в американському штаті Пенсільванія. Батьком Мар'яна був Йосип Дропуліч (Josip Dropuljić) родом з поселення Ґорні-Проложац (Gornji Proložac), який вирушив до Америки в 1910 році. Ґорні-Проложац лежить всього за декілька кілометрів від Імотскі.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат середземноморський, дуже лагідний, з найвищою середньою температурою повітря 26°С протягом липня та найнижчою середньою температурою 5°С в січні. Літо, як правило, дуже жарке в денний час.

Температури понад 10°С тримаються більш ніж 240 днів на рік.

Тут існують два різні види вітру — бора, що приносить холодну і ясну погоду з півночі взимку, та південний юго, який спричиняє дощ улітку.

Відомі люди[ред.ред. код]

Найвідоміший уродженець містечка це Звонімір Бобан, капітан хорватської національної збірної з футболу, яка посіла третє місце на Чемпіонаті світу з футболу 1998 р. В Імотскі також народився перший спікер парламенту Хорватії Жарко Домлян. Тут зростав і один з найвизначніших хорватських поетів Тін Уєвич. Саме місто є домівкою для футбольного клубу другої хорватської ліги «NK Imotski». Є й інші люди родом з Імотскі, що прославилися далеко за межами містечка. У світі культури та розваг це естрадна співачка Неда Украден та кінорежисер Антун Врдоляк. У спорті це тенісистка Сільвія Талая і футболіст Томіслав Бушич. Батько колишнього капітана канадської національної чоловічої хокейної команди Джо Сакіка Мар'ян Сакік теж походить з Імотскі. Знаменитий боксер Мате Парлов народився недалеко від Імотскі в селі Річице, а відомий борець за незалежність Хорватії Звонко Бушич тут закінчував гімназію. Останній міністр оборони СФРЮ Велько Кадієвич народився в селі Главіна-Доня, що поблизу Імотскі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Naklada Naprijed, The Croatian Adriatic Tourist Guide, pg. 308, Zagreb (1999), ISBN 953-178-097-8

Посилання[ред.ред. код]

Координати: 43°27′ пн. ш. 17°13′ сх. д. / 43.450° пн. ш. 17.217° сх. д. / 43.450; 17.217