Імператив

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Імперати́в (лат. imperativus — владний, від лат. impero — наказую):

  • Імператив (в юриспруденції) — обов'язковість. Наприклад імперативна норма (обов'язкова норма). Імперативний метод— це метод владних приписів (наказів), який заснований на відносинах субординації (підпорядкування) одних суб'єктів іншим (застосовується в кримінальному, адміністративному та ін. галузях права).
  • Імператив (в філософії) — безумовне моральне веління; категоричний імператив Канта — загальний усеохоплюючий моральний закон, внутрішньо притаманний кожній людині. Див Категоричний імператив
  • Імператив (в лінгвістиці) — наказовий спосіб дієслова.