Імператор Дзюнтоку

Імператор Дзюнтоку
яп. 順徳天皇
Народився	22 жовтня 1197
Помер	7 жовтня 1242 (44 роки)  Провінція Садо, Північноземний край, Японія
Поховання	Ōharad
Країна	Японія
Діяльність	поет
Знання мов	японська
Magnum opus	Kinpishōd і Yakumo Mishōd
Посада	імператор Японії
Рід	Імператорський дім Японії
Батько	Імператор Ґо-Тоба
Мати	Fujiwara no Shigekod
Брати, сестри	Dōkaku-hosshinnōd, Yorihito-shinnōd, Dōjo-nyūdōshinnōd, Masanari-shinnōd, Імператор Цучімікадо, Hiroko-naishinnōd, Reishi-naishinnōd, Shukushi-naishinnōd і Shōshi-naishinnōd
У шлюбі з	Fujiwara no Ritsushid, daughter of Fujiwara no Norimitsud, Bōmon Ishid, Saishō no Tsuboned, Q110930087? і Shōshi-naishinnōd
Діти	Імператор Тюкьо, Yoshimune-shinnōd, Prince Tadanarid, Kangan Giind, Teishi-naishinnōd, Jōshid, Yoshiko Joōd і Chitose-no-Miyad
Медіафайли у Вікісховищі

Портрет Імператора Дзюнтоку

Імператор Дзюнто́ку (яп. 順徳天皇, じゅんとくてんのう, дзюнтоку тенно; 22 жовтня 1197 — 7 жовтня 1242) — 84-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 12 грудня 1210 — 13 травня 1221.

Життєпис

Третій син імператора Ґо-Тоби. Його матір'ю була Сіґеко, донька Фудзівара но Ханкі. При народженні звався Морінарі. 1200 року стає спадкоємцем трону.

1210 року під тиском верховного імператора Ґо-Тоби зрікся трону імператор Цутімікадо. Був виконавцем вполітичної волі свого батька, що намагався протистояти Камакурському сьогунату.

У 1221 році Дзюнтоку мусив зректися влади через тиск сіккена Ходзьо Йосітокі, який поставив імператором принца Каненарі, що став відомий як імператор Тюкьо. Того ж року Дзюнтоку приєднався до спроби свого батька повалити бакуфу (уряду) Камакурського сьогунату на чолі із Ходзьо Йосітокі. Було заслано на о. Садо. Помер у засланні.

Творчість

Був поетом, складав твори переважно у стилі вака. Поетичної майстерності навчався у відомого поета Фудзівара но Тейка. Один з його віршів увійшов до антології «Оґура Хякунін ішшю» («По одному віршеві ста поетом з Оґура»). В його доробку також є збірка «Шікін вакасо» («Бузкові таємні поетичні нариси»), поетичний трактат «Якумо мі-шью» («Нариси про якумо», якумо є синонімом вака).

Також залишив щоденник «Дзюнтоку-ін ґьо-кі» («Записки ексімператора Дзюнтоку») та збірку настанов й пояснень з церемоніалу Кімпі-шьо («Записки суворої таємності»). Багато прийдешніх поколінь цінували Кімпі-шьо як рідкісну книгу про імператорський етикет.

Джерела та література

• Аністратенко, Л.; Бондаренко, І. (2011). Японські поети: Біографічний словник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго. с. 368.
• Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
• 『新編　日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
• 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Вся історія Імператорів Японії — монархічне генеалогічне дерево безперервної лінії. Серія «Історичні портрети»). — 東京: 学研, 2003.

Посилання

• Список Імператорів Японії(яп.)