Імператор Коґон

Імператор Коґон
яп. 光厳天皇
Народився	1 серпня 1313
Помер	5 серпня 1364 (51 рік)  Jōshōkō-jid, Район Укьо, Кіото, Японія
Поховання	Jōshōkō-jid
Країна	Сьоґунат Муроматі Японія
Діяльність	суверен
Напрямок	Kyōgoku schoold
Magnum opus	Fūga Wakashūd
Рід	Jimyōin lined
Батько	Імператор Ґо-Фусімі
Мати	Saionji Neishid
Родичі	Імператор Ханадзоно і Q11518295?
Брати, сестри	Shunshi-naishinnōd, Kōshi-naishinnōd, Shōin-hosshinnōd і Імператор Комьо
У шлюбі з	Kanshi-naishinnōd, Jushid, Empress Dowager Yōrokud, Q106697326?, Kianmon-in no Ichijōd і Q110268337?
Діти	Імператор Суко, Імператор Ґо-Коґон і Naohito-shinnōd
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Імператор Ко́ґон (яп. 光厳天皇, こうごんてんのう, коґон тенно; 1 серпня 1313(13130801) — 5 серпня 1364) — 1-й Імператор Північної династії Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 22 жовтня 1331 — 7 липня 1333.

З 1911 року в японській історіографії Імператори Південної династії почали вважатися представниками головної лінії Імператорського Дому, тому Імператор Коґон став 1-м Імператором Північної династії. До того часу Імператори Північної династії розглядалися як законні спадкоємці Імператорського Дому, відповідно Імператор Коґон називався Імператором Японії.

Біографія

Третій син імператора Ґо-Фусімі. Його матір'ю була дружина Ясуко, донька Сайондзі Кінхіри. При народженні звався принц Кадзухіто. 1318 року за умовами угоди Бумпо між двома лініями імператорської династії та бакуфу призначається мабутнім спадкоємцем трону принца Кунійосі, сина імператора Ґо-Дайґо. Втім 1326 року помирає Кунійосі, а сіккен Ходзьо Такатокі схвалив призначення Кадзухіто спадкоємцем Ґо-Дайґо, що зустріло потужний спротив останнього. Виховувався відставним імператором Ханадзоно, який всиновив Кадзухіто.Здобув знання з літератури, конфуціанства, церемоніалу.

1331 року після другого повстання імператора Ґо-Дайґо проти бакуфу того було повалено, а принц Кадзухіто став новим імператором. Його батько становиться верховним імператором. Обидва стали союзниками сіккена. 8 червня (або 22 червня) 1332 року у присутності імператора було проведено першу офіційну чайну церемонію.

1333 року нове повстання Ґо-Дайґо проти роду Ходзьо призвело до падіння Камакурського сьогунату. Також було повалено імператора Коґона. 1334 року двоюрідний брат Сайондзі Кіммуне готував повстання з метою відновлення на троні Коґона, але зазнав невдачі. У січні 1336 року підтримав повстання Асікаґи Такаудзі проти імператора Ґо-Дайґо, видавши інден (прокламацію). Після поразки останнього задовольнив звернення Такаудзі щодо зведення на трон свого брата — принца Ютахіто (відомий як імператор Комьо).

В подальшому опікувався відродження придворних цеермоніалів та ритуалів, залишаючись в столиці. При цьому плідно співпрацював з сьогуном Асікаґа Такаудзі, який вимушен був постійно воювати з повстаннями. Завдяки цьому відставний імператор Коґен набув можливості впливати на судові інституції та долучався до вирішення поточних справ. У 1330—1340-х роках брав участь у зведенні та розбудові храмів Темрюдзі та Анкокудзі. 1344 року став ініціатором створення антології «Фуґа вака-сю». 1348 року після сходження його старшого сина — принца Масухіто, що став знаний як імператор Суко, став ерховним імператором.

У квітні 1352 року, скориставшись сімейною ворожнечею сьогунаті Муроматі, відомою як смута Канно, імператор Ґо-Муракамі (з Південної династії) захопив Кіото та вивіз імператора Коґона до Анау. 1357 року повернувся до столиці, де став буддійським ченцем, заснувавши монастир Дзосьокодзі в провінції Тамба. У вересні 1358 року тяжко захворів, померши 1364 року.

Генеалогічне дерево

Харухіто

(1) Коґон

(3) Суко

Йосіхіто

Садафуса

(102) Ґо-Ханадзоно

(2) Комьо

Садацуне

Тьодзьохо

(4) Ґо-Коґон

(5) Ґо-Ен'ю

(6 / 100) Ґо-Комацу

(101) Сьоко

Дзюнсінай

Оґава

Джерела та література

Імператор Коґон // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

• (яп.) 『新編　日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
• (яп.) 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Історія Імператорів
• Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.

Посилання

• (яп.) Список усипальниць Імператорів Японії // Офіційна сторінка Управління Імператорського двору Японії [Архівовано 12 листопада 2016 у Wayback Machine.]