Імператор Ґо-Сай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Імператор Ґо-Сай
яп. 後西天皇
Emperor Go-Sai.jpg
Народився 1 січня 1638(1638-01-01)
Кіото, Японія
Помер 22 березня 1685(1685-03-22) (47 років)
Кіото, Японія
Поховання Tsuki no wa no misasagid
Країна Flag of the Tokugawa Shogunate.svg Сьоґунат Едо
Японія
Діяльність Бгікшу
Знання мов японська
Посада імператор Японії
Рід Імператорський дім Японії
Батько Імператор Ґо-Мідзуноо
Мати Kushige Takakod
Брати, сестри Принцеса Нії, Yoshiko-naishinnōd, Teruko-naishinnōd, Onna Ni no miyad, Tsuneko-naishinnōd, Sōchō-joōd, Принцеса Бунсацу, Bunchi-joōd, Akiko-naishinnōd, Richū-joōd, Імператор Мейсьо, Yasuhito, Prince Hachijōd, Gyōjo-hosshinnōd, Shuchō-hosshinnōd, Sukehito-shinnōd, Імператор Рейґен, Імператор Ґо-Комьо, Kamo-no-miyad і Принц Сьодзьо
У шлюбі з Princess Akikod, Q110138189?, Q110138993?, Q110140329?, Q110140645? і Q110141359?
Діти Hachijō-no-miya Osahito-shinnōd, Arisugawa-no-miya Yukihito-shinnōd, Kōben-hosshinnōd, Hachijō-no-miya Naohito-shinnōd, Rihō-joōd і Q110994640?
Flag of the Japanese Emperor.svg

Імператор Ґо-Са́й[1] (яп. 後西天皇, ごさいてんのう, ґо-сай тенно; 1 січня 1638 — 26 березня 1685) — 111-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 5 травня 1655 — 5 березня 1663[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Імператор Ґо-Сай народився 1 січня 1638 року. Він був сьомим сином Імператора Ґо-Мідзуноо. Матір'ю хлопчика була фрейліна Кусіґе Такако, донька лівого генерала Імператорської гвардії Кусіґе Такамуне. Новонародженому дали ім'я Наґахіто і титул принц Хіде[3].

Початково принц був спадкоємцем родини принців Такамацу, яка не мала хлопчиків для продовження роду. Однак 1654 року, після смерті старшого брата Імператора Ґо-Комьо, він був проголошений спадкоємцем японського престолу. 5 травня 1655 року Наґахіто став новим Імператором Японії[3].

Протягом свого правління Імператор Ґо-Сай займався науками, вивчав японську поезію і складав вірші. Свої найкращі твори він видав у «Збірці водяного місця»[3][4].

5 березня 1663 Імператор Ґо-Сай передав престол своєму молодшому братові Сатохіто, що прийняв ім'я Імператора Рейґена. Сам відставний монарх отримав титул Верховного Імператора і присвятив решту свого життя вивченню японської літератури[3].

26 березня 1685 року Імператор Ґо-Сай помер у 47-річному віці. Його поховали в гробниці Цукінова[5], на території монастиря Сенрюдзі в районі Хіґасіяма, в Кіото.[3][6].

Генеалогічне дерево[ред. | ред. код]

 
(107) Ґо-Йодзей
 
(108) Ґо-Мідзуноо
 
(109) Мейсьо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Нобухіро
 
 
(110) Ґо-Комьо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йосіхіто
 
 
(111) Ґо-Сай
 
Юкіхіто
 
Тадахіто
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Акійосі
 
 
(112) Рейґен
 
(113) Хіґасіяма
 
(114) Накамікадо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йоріхіто
 
 
Наохіто
 
 
 
 
 
 
 
 
Йосіко
 


Примітки[ред. | ред. код]

  1. До 1926 року в японських текстах зустрічався варіант імені «Імператор Ґо-Сай'їн» (яп. 後西院天皇, ごさいいんてんのう, ґо-саіін тенно). Він походив титулу Імператора Дзюнна — Імператор Сай'їн. Після 1926 року в усіх наукових і публіцистичних виданнях вживається лише ім'я «Імператор Ґо-Сай» (Імператор Ґо-Сай // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.)
  2. Усі дати подані за європейським календарем.
  3. а б в г д Імператор Ґо-Сай // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  4. 水月集, すいげつしゅう, суґецу-сю.
  5. 月輪陵, つきのわのみささぎ, цукі но ва но місасаґі.
  6. Гробниця Цукінова // Офіційна сторінка Управління Імператорського двору Японії. Архів оригіналу за 8 червня 2017. Процитовано 11 липня 2010. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Імператор Ґо-Сай // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

  • (яп.) 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
  • (яп.) 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Історія Імператорів Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.

Посилання[ред. | ред. код]