Перейти до вмісту

Імператор Ґо-Уда

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Імператор Ґо-Уда
яп. 後宇多天皇 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився17 грудня 1267 Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер16 липня 1324 (56 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Daikaku-jid, Район Укьо, Кіото, Японія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняSaganod Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаЯпонія Редагувати інформацію у Вікіданих
ДіяльністьБгікшу Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовяпонська Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusOtein Yuigōd, Q107046450?, Letters of the Emperor Go-Uda, Promotion of the Precepts of the Daigo Schoold, Imperial Letter Accompanying a Prayer for the Prosperity of To-ji Templed і Q107044872? Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаімператор Японії Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіябуддизм Редагувати інформацію у Вікіданих
РідDaikakuji lined Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоІмператор Камеяма Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиFujiwara no Sanekod Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіTōin Kinyasud, Q110768783? і Prince Tadafusad Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриTokiwai-no-miya Tsuneaki-shinnōd, Jidō-hosshinnōd, Gyōen-hosshinnōd, Ryōjo-hosshinnōd і Sonchin-hosshinnōd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зMotoko Horikawad, Fujiwara no Chūshid, Reishi-naishinnōd, Mizukod, Yūgimonin no Ichijō no Tsuboned, Rinshi-joōd, Itsutsuji Munechikas kvinnad і Kasan'noin Nagamasas kvinnad Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиІмператор Ґо-Нідзьо, Shōshi-naishinnōd, Імператор Ґо-Дайґо, Baishi-naishinnōd і Shōen-hosshinnōd Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф

Імператор Ґо-У́да (яп. 後宇多天皇, ごうだてんのう, ґо-уда тенно; 17 грудня 1267(12671217) — 16 липня 1324) — 91-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 6 березня 1274 — 27 листопада 1287[1]. Ім'я перекладається як «Пізній Уда», що іноді пояснюють як Уда II.

Другий син імператора Камеями і дружини Санеко, доньки Тоін Санео і онуки Сайондзі Кінцуне. При народженні отримав ім'я Йохіто. 1268 року був проголошений наслідним принцом і через шість років, коли йому виповнилося сім років, зійшов на трон[2]. Утім, де-факто продовжував правити імператорським двором його батько[2]. Керування державою здійснював сіккен Ходзьо Токімуне. У 1274 і 1281 роках юаньські війська Хубілая двічі невдало атакували Японію. 1275 року Ходзьо призначив спадкоємцем трону принца Хірохіто, двоюрідного брата Ґо-Уди.

1286 року оголосив свого сина Куніхару спадкоємцем трону. Проте 1287 року, внаслідок політичних інтриг ексімператора Ґо-Фокакуса та підозри щодо верховного імператора Камеями з боку сіккена, імператор Ґо-Уда був змушений зректися трону на користь сина ексімператора Ґо-Фукакуса — принца Хірохіто, що став знаний як імператор Фусімі[2].

Після зречення відійшов від державних справ, та правив як верховний імператор під час правління своїх синів — імператора Ґо-Нідзьо (з 1301 до 1308 року) й імператора Ґо-Дайґо (з 1318 до 1321 року))[2]. Після 1308 року став виявляти інтерес до екзотеричному буддизму (міккйо). Видав ейсендзі (прокламацію) про наданню навічно право монатсирю Дайкакудзі присвоювати ченців ранги хоін, хохасі, хоген. Це рішення було скасовано лише імператором Мейдзі.

Є автором працб «Біографія Денґьо Дайсі» й «Заповіт особистої печатки імператора Гауди». Останню складено у 1321 році, де він описує обставини відновлення храму Дайкакудзі та наводить 21 статтю свого заповіту, написаного в надії на подальше процвітання Дайкакудзі та езотеричного буддизму загалом.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Усі дати подані за європейським календарем.
  2. а б в г Аністратенко та Бондаренко, 2011, с. 35.

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • Аністратенко, Л.; Бондаренко, І. (2011). Японські поети: Біографічний словник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго. с. 368.
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
  • 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
  • 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Вся історія Імператорів Японії — монархічне генеалогічне дерево безперервної лінії. Серія «Історичні портрети»). — 東京: 学研, 2003.

Посилання

[ред. | ред. код]