Імператриця Мьонсонхванху

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Імператриця Мьонсонхванху
효자원성정화합천홍공성덕명성태황후
Ім'я при народженніМін
Народилася19 жовтня 1851(1851-10-19)
село Нинхьолі, уїзд Йоджу, провінція Кьонгі
Померла8 жовтня 1895(1895-10-08) (43 роки)
Кьонбоккун, Хансон
·вбивство
ПохованняQ108762171?
ПідданствоЧосон (Корея)
Національністькореянка
Діяльністьконсортка
Галузьполітика[1] і зовнішня політика[1]
Знання мовкорейська
Титулкоролева-консорт і дружина імператораd
Посадакоролева-консорт
Конфесіябуддистка
Ріддинастія Чосон (Лі)
БатькоМін Чі-Рок
Матиневідомо
РодичіSeung-ho Mind
У шлюбі зван Коджон
ДітиСунджон

Імператриця Мьонсонхванху (кор. 효자원성정화합천홍공성덕명성태황후, посмертно названа так у 1902 році; до того — Імператриця Мін або Королева Мін (кор. 명성황후); нар. 19 жовтня 1851(18511019), с. Нинхьолі, уїзд Йоджу, пров. Кьонгі, Чосон — пом. 8 жовтня 1895, Кьонбоккун, Хансон, Чосон) — перша офіційна дружина Коджона, 26-го вана (короля) корейської династії Чосон. З середини 1870-х років до вбивства у 1895 році практично керувала державою, яку офіційно очолював її чоловік. За загальним визнанням, Імператриця Мін вважалась одним із найвпливовіших керівників своєї династії.

Вбивство

[ред. | ред. код]

Для японського уряду Мейдзі постать Імператриці Мін була перешкодою у здійсненні закордонної експансії.[2] Тому вони вживали заходів щодо усунення її з політичної арени, намагаючись організувати повстання через батька короля Коджона Лі Хаина, який співпрацював з японцями. Повстання були невдалими. Але ці події змусили імператрицю зайняти жорсткішу позицію щодо японського впливу.

Після перемоги Японії в Першій китайсько-японської війні, королева Мін виступала за тісніші зв'язки між Кореєю та Росією. Їй це було потрібно задля блокування дій Японії в Кореї, яка була представлена Лі Хаином. Міура Ґоро, міністр Японії, який на той час був відставним генерал-лейтенантом армії, підтримав фракцію на чолі з Лі Хаином. Він вважав, що той прихильніше ставився до японських інтересів у Кореї.

У ніч на 8 жовтня 1895 року полк корейської армії, очолюваний підполковником Вус Беомсеон, прихильником Лі Хаину, напав на палац Кьонбок. Подолавши опір королівської варти, офіцери полку направили групу спеціально завербованих японських ронінів (вільних мандрівних самураїв), щоб ті проникли всередину палацу. Проникнення відбувалось нібито за наказом Міура Ґоро. Увійшовши всередину, роніни вбили трьох жінок, одна з яких була імператрицею Мін. Упевнившись, що тіло належить саме королеві, вони спалили його в сосновому лісі перед павільйоном палацу, після чого розвіяли попіл.[3]

Вбивство корейської імператриці викликає обурення в інших іноземних держав.[4] Щоб заспокоїти занепокоєння міжнародної спільноти, японський уряд відкликав Міуру Ґоро та здійснив над ним і над виконавцями вбивства показовий військовий суд у місцевому суді міста Хіросіма. Всіх визнали невинними через недостатність доказів.

Тим не менш, вбивство сприяло посиленню антияпонських настроїв у Кореї. Деякі корейці створили так звану «Армію справедливості» та почали активно організовувати масові протести по всій країні. У 1896 році король Коджон і його наслідний принц (згодом імператор) Сунджон втекли до російської місії. Це призвело до загального скасування реформ Ґабо, які відбувались під японським впливом. У жовтні 1897 року король Коджон повернувся до резиденції Кьонгунгун (сучасна назва — Токсугун). Там він оголосив про заснування Корейської імперії.[5]

У Південній Кореї про Імператрицю Мьонсонхванху були написані популярні романи, зняті фільми, телевізійні драми та навіть мюзикл.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Czech National Authority Database
  2. Парк, Йонг-Ху (кор. 박종효) (01.01.2002). 일본인 폭도가 가슴을 세 번 짓밟고 일본도로 난자했다 [Japanese mob tramped down her breast three times and violently stabbed her with a katana]. Сіндонґа (кит. 新東亞). с. 472—485. Архів оригіналу за 14 березня 2009. Процитовано 9 жовтня 2014.
  3. «Вбивство імператриці Мьонсонхванху». Бйонг-Кук Кім. Korea Times. 28.12.2001
  4. S.C.M. Paine. «Китайсько-японська війна 1894–1895 років: усвідомлення, сила і першість» (англ. The Sino-Japanese War of 1894–1895: Perceptions, Power, and Primacy). Кембридж: Видавництво Кембриджського університету. 2003. p. 316[недоступне посилання].
  5. 아관파천 (корейською) . Дусанська енциклопедія.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]