Імре Текелі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Імре Текелі
Thököly Imre portré.jpg
Народився 25 вересня 1657(1657-09-25)
Кежмарок
Помер 13 вересня 1705(1705-09-13) (47 років)
Ізміт
Поховання Ізміт
Громадянство (підданство) Flag of Louis II of Hungary.svg Угорщина
Національність угорець
Діяльність політик, військовий очільник
Титул князь (господар) Трансильванії, граф
Термін 1690—1691
Попередник Михайло I Апафі
Наступник Ференц II Ракоці
Партія куруци
Конфесія кальвінізм
Батько Стефан Текелі
Мати Марія Гиулафі
Рід Текелі
Брати, сестри Каталін Текелі[d], Марія Текелі[d] і Ева Текелі[d]
Дружина Ілона Зріні
Автограф Thököly Imre signature.jpg
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Імре Текелі (угор. Thököly Imre, 25 вересня 1657 — 13 вересня 1705) — угорський політичний та військовий діяч, очільник куруців у 16821685 роках, Великий князь Трансільванії у 1690—1691 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Походження та ранні роки життя[ред.ред. код]

Імре Текелі народився в Кежмарку, Угорське королівство (сьогодні Кежмарок в Словаччині) у вересні 1657 року. Текелі втратив обох батьків ще дитиною. Походив із впливової родини Текелі. Син графа Стефана Текелі та Марії Гиулафі. Навчався в Євангеличному реформістському коледжі у Пряшеві. Потім виховувався дядьком Михайлом Текелі. Після початку у 1670 році повстання свого батька проти Габсбургів приєднується до нього. У грудні 1670 року, коли його батько Іштван Текелі, учасник анти-Габсбурської змови Зринських — Франкопана, був убитий імперськими військами при захисті його замку Арва (Словацькою: Orava, в даний час в північній частині Словаччини), він втік із замку в Трансільванію, де він сховався зі своїм родичем Михалом Текелі.


Анти-Габсбурське повстання[ред.ред. код]

Молодий Імре Текелі, картина часів його життя
Князівство Імре Текелі - Князівство Верхньої Угорщини (Principality of Upper Hungary) в 1683 році.

Після навчання переходить на службу до Михайла I Апафі, господаря Трансильванії. У 1677 році Імре Текелі призначається заступником господаря. Це викликало конфлікт з Павлом Веселенієм, генералом угорців. У 1678 році Текелі з військом куруців, які підтримали останнього, розпочав нове повстання проти Габсбургів. В цьому Текелі допомогали агенти Людовика XIV, який на той час воював з Австрією. Основні походи відбувалися у Словаччині, де він вів численні бої з австрійськими військами. Водночас уклав таємний союз з Османською імперією, від якої отримав грошову допомогу у 40 тисяч талерів. До 1681 року Імре Текелі звільнив 13 північно—західних комітатів Угорщини та оголосив себе королем Верхньої Угорщини. Імператор Леопольд I Габсбург та Османська імперія визнали цей факт. Для зміцнення свого становища одружився на представниці впливового магнатського роду Ілоні Зріні (1682 рік).

Альянс з Османською імперією[ред.ред. код]

З початком Війни Священної ліги у 1683 році Імре Текелі воював на боці Османської імперії. Під час війни воював під Пресбургом та Віднем. Разом з іншими частинами Османської армії зазнав поразки та відступив до Трансильванії. Ця невдача підірвала популярність Текелі в Угорщині. Великий візир Кара-Мустафа звинуватив Текелі у поразці під Віднем. Останній вимушений був приїхати до Едірне, де тоді мешкав султан Мехмед IV, щоб виправдатися. Це йому вдалося, втім трансильванські та османські сили були розбиті в Угорщині. Тому Імре Текелі вирішив замиритися з імператором через посередництво Яна III, короля Речі Посполитої. Проте цього Текелі не вдалося. Вже до 1685 року австрійські війська захопили північно-східну Угорщину. Після цього османи перестали довіряти Текелі й ув'язнили того. У 1686 році Імре Текелі зумів звільнитися, щоб продовжити війни проти Австрії. Проте знову зазнав поразки. Недовіра султана до Текелі відновилася у 1688 році, тому Текелі було знову заарештовано. Втім Османській імперії потрібен був ватажок, що міг би зашкодити австрійським військам у захопленні Трансильванії. У 1690 році Імре Текелі було звільнено та призначено господарем Трансильванії.

Деякий час він з успіхом боровся у Трансильванії, але у 1691 році зазнав поразки й вимушений був залишити Трансильванію. Втім продовжував воювати на боці Османської імперії до укладання Карловицького миру у 1699 році. Після цього здійснив декілька невдалих спроб повернути собі Трансильванію. Зрештою оселився у Стамбулі, отримав від султана пенсію та володіння містом Видин. Помер 13 вересня 1705 року у м. Ізміт.

Джерела[ред.ред. код]

  • Bertényi, I. , Diószegi, I. , Horváth, J. , Kalmár, J. y Szabó P. (2004). Királyok Könyve. Magyarország és Erdély királyai, királynői, fejedelmei és kormányzói. Budapest, Hungría: Helikon Kiadó.
Попередник: Coat of arms of Transylvania.svg
Великий князь Семигороду
1690—1691
Наступник:
Михайло І Апафі Михайло ІІ Апафі