Імітатор (фільм, 1990)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ІмітаторPicto infobox cinema.png
Жанр кінокомедія
Режисер Фіалко Олег Борисович
Сценарист Yuri Mamind[1]
У головних
ролях
Скляр Ігор Борисович, Nataliya Lapinad, Жарков Олексій Дмитрович, Гурченко Людмила Марківна[1], Iren Azerd[1] і Бенюк Богдан Михайлович[1]
Кінокомпанія Кіностудія імені Олександра Довженка
Тривалість 96 хв
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1990
IMDb ID 0136263

«Іміта́тор» (рос. «Имитатор») — український радянський художній фільм 1990 року, знятий режисером Олегом Фіалко на кіностудії імені Олександра Довженка. Фільм знятий в жанрі сатиричної кінокомедії.

Сюжет[ред. | ред. код]

Молода людина Ігор Луценко (Ігор Скляр) вміє добре імітувати голоси. Користуючись цією здатністю, він по телефону видає себе за інших людей. Спочатку він допомагає чиновнику Льву Козаку, який обіцяв Ігорю, що той стане артистом. Потім він використовує дар уже у власних інтересах, сприяючи своєму бізнесу. Між Луценком і Козаком виникає конфлікт, який переростає у відкриту ворожнечу. Козак, використовуючи зв'язки, запроторює Луценка в психіатричну лікарню, а Ігор, застосувавши свій творчий хист і викликавши неймовірні і масштабні події, робить зі свого ворога справжнього божевільного…

У ролях[ред. | ред. код]

Творча група[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Фільм був знятий за рік до розпаду СРСР, тим не менше в ньому широко використовується українська національна символіка.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в г ČSFD — 2001.