Інвестиційна компанія

Інвестиційна компанія (англ. Investment Company) — компанія, яка використовує свій капітал для інвестування в інші компанії. Водночас, у вузькому розумінні, інвестиційна компанія — це фінансовий посередник, що спеціалізується на управлінні довгостроковими вільними грошовими коштами дрібних приватних інвесторів. Інвестиційні компанії акумулюють грошові засоби приватних інвесторів, що залучаються через продажу їм власних цінних паперів.

Інвестиційні компанії є одночасно покупцями, власниками, емітентами і продавцями акцій і облігацій. На зібрані засоби інвестиційні компанії купують акції різних акціонерних товариств, отримуючи дивіденди. Інвестиційні компанії чутливо реагують на зміни ситуації на фінансовому ринку, купують або продають цінні папери за сприятливим для них ринковим курсом. Отримані доходи дозволяють інвестиційним компаніям створювати значні фінансові резерви і виплачувати своїм акціонерам сталі за розмірами дивіденди при мінімальному ризику банкрутства.

Інвестиційна компанія створюється у формі акціонерного товари­ства або товариства з обмеженою відповідальністю в порядку, вста­новленому для цих товариств, та здійснює діяльність щодо спільного інвестування.

Переважна більшість інвестиційних компаній в Україні створю­валась для роботи з приватизаційними паперами, тому організаційні засади їх діяльності передбачали умови акумулювання та розмі­щення цих специфічних цінних паперів. Практика вітчизняного функціонування інвестиційних компаній показала, що оскільки згідно з чинним законодавством вони не могли акумулювати при­ватизаційні майнові сертифікати, то вони створювали закриті вза­ємні фонди, які обмінювали цінні папери на інвестиційні сертифі­кати.

Інвестиційна компанія одержує прибутки від діяльності, пов'яза­ної із спільним інвестуванням, пропорційно до вартості майна, пе­реданого нею у взаємний фонд, якщо інше не передбачено інвестицій­ною декларацією. Вона отримує інвестиційні сертифікати у розмірі, що відповідає вартості майна, переданого нею у взаємний фонд. Інве­стиційні сертифікати засновників зберігаються у депозитарія і не можуть пропонуватися на продаж.

Сучасні цифрові інвестиційні платформи

У 2010–2020-х роках в усьому світі почав активно розвиватися сегмент цифрових інвестиційних платформ. На відміну від класичних інвестиційних компаній, ці платформи поєднують фінансове структурування з технологічними рішеннями, що дає змогу автоматизувати взаємодію між бізнесом та інвесторами. Поширеними стали моделі онлайн-кабінетів інвестора, мобільних застосунків, електронної ідентифікації (KYC), автоматизованих звітів та інтеграції з брокерами й банками.

Цифрові платформи дозволяють компаніям залучати капітал у форматах, які раніше були доступні лише професійним фінансовим установам. У різних країнах з’явилися сервіси, що надають можливість інвестування у нерухомість, інфраструктурні проєкти, бізнес-кредити, стартапи або венчурні фонди. Частина таких платформ працює як маркетплейси інвестиційних пропозицій, інші — як технологічні провайдери, що створюють інфраструктуру для інвестиційних компаній та емітентів.

В Україні розвиток цифрових інвестиційних сервісів також набуває поширення. Одним із прикладів є українська платформа [Interest], яка надає бізнесам інструменти для створення інвестиційних продуктів, юридичного структурування та автоматизації процесів залучення інвестицій. Поряд з нею на ринку працюють також інші сервіси, що пропонують моделі інвестування у нерухомість, бізнес-активи, облігації або кредитні інструменти, демонструючи загальну тенденцію переходу від традиційних інвестиційних компаній до цифрових фінансових платформ.

Функції інвестиційної компанії та їх характеристики

1. Функція підготовки емісії.

Ця функція полягає:

• у наданні сприяння в реорганізації компаній;
• у конструюванні емісій в альянсі з такими діячами інвестиційного ринку як емітент, юридичні фірми, інвестиційні консультанти;
• в оцінюванні емітента та емітованих цінних паперів;
• у встановленні зв'язків між емітентом і головними інвесторами, членами синдикату, що займаються розповсюдженням цінних паперів.

2. Функція розподілу.

Дана функція передбачає забезпечення:

• викупу частини або повної суми емісії;
• прямого розподілу емісії (безпосередній продаж інвесторам);
• продаж через емісійний синдикат;
• гарантування ризиків;
• підтримки курсу цінного паперу у період її первинного розміщення на наявному вторинниму

ринку.

3. Функція післяринкової підтримки.

Ця функція полягає:

• у підтримці курсу цінного паперу на вторинному ринку (як правило, протягом одного року).

4. Функція аналітичної та дослідницької підтримки.

Дана функція передбачає:

• здійснення контролю за динамікою курсу цінного паперу та факторів, що на неї мають вплив.

Див. також

• Інвестиційний банк
• Інвестиційний фонд

Посилання

• Інвестиційна компанія [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1999. — Т. 2 : Д — Й. — 741 с. — ISBN 966-7492-02-8.
• "Інвестиційна компанія «Українська Фінансова Група»
• Інвестиційні (взаємні) фонди // Термінологічний словник з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та корупції / А. Г. Чубенко, М. В. Лошицький, Д. М. Павлов, С. С. Бичкова, О. С. Юнін. — Київ : Ваіте, 2018. — С. 300-301. — ISBN 978-617-7627-10-3.

Джерела

• http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/55/94 Указ президента України: Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, 19 лютого 1994 року [Архівовано 14 вересня 2013 у Wayback Machine.]
• Кириленко В. В. Економіка. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — Тернопіль: Економічна думка, 2002. — 193с.
• Бібліотека про інвестиційні компанії [Архівовано 25 вересня 2013 у Wayback Machine.]