Інге Леманн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інґе Леманн
Inge Lehmann
Народилася 13 травня 1888(1888-05-13)
Копенгаген
Померла 21 лютого 1993(1993-02-21) (104 роки)
Копенгаген
Поховання Гьорсгольмський цвинтар[d]
Громадянство Данія Данія
Діяльність сейсмолог[d][1], геолог[d][1], геодезист
Сфера роботи Геофізика, Сейсмологія
Alma mater Копенгагенський університет, Кембриджський університет
Заклад Geodætisk Institut[d][1]
Членство Лондонське королівське товариство
Відома завдяки: Відкрила внутрішнє ядро ​​Землі
Батько Alfred Lehmann[d][1]
Родичі Orla Lehmann[d]
Брати, сестри  • Harriet Lehmann[d]
Нагороди William Bowie Medal[en]

Інґе Леманн (дан. Inge Lehmann; * 13 травня 1888, Копенгаген — † 21 лютого 1993, Копенгаген) — данський геофізик, сейсмолог, викладач Королівського товариства в Лондоні. 1936 року вона відкрила внутрішнє ядро ​​Землі на основі вивчення поширення сейсмічних хвиль від землетрусів у південній частині Тихого океану.

Життєпис[ред. | ред. код]

Інґе Леманн народилася та виросла у Копенгагені. Донька експериментального психолога Альфреда Леманна (1858–1921). Отримала початкову освіту в середній школі, яку очолювала Ханна Адлер — тітка Нільса Бора. За словами Інґе Леманн, її батько та Ханна Адлер були двома людьми, що мали найбільш істотний вплив на розвиток її інтелектуальних здібностей.

Після закінчення школи навчалася, з деякими перервами через погане здоров'я, математиці в університетах Копенгагена та Кембриджа.

Пропрацювавши кілька років у страховій галузі, 1925 року стала помічником геодезиста Нільса Еріка Норлунда[da]. 1928 року склала іспити з геодезії та була призначена інспектором і начальником відділу сейсмології геодезичного інституту Данії, очолюваного Норлундом.

Внутрішнє ядро в будові Землі.

У статті під назвою «P» вперше представила власну інтерпретацію сейсмічних хвиль типу «P» і показала, що у Землі є внутрішнє ядро​​[2]. Це тлумачення було прийнято протягом двох-трьох років іншими сейсмологами (Бено Гутенберг, Чарльз Френсіс Ріхтер і Гарольд Джеффріс). Друга світова війна й окупація Данії німецькими військами ускладнили виконання подальших наукових досліджень Леманн.

В останні роки, до виходу на пенсію 1953 року, стосунки між нею та іншими членами спільноти геодезичного інституту погіршилися, ймовірно, тому що вона була трохи нетерпляча зі своїми колегами.

Після 1953 року, Інґе Леманн переїхала до США та протягом декількох років працювала з Морісом Юїнгом[en] і Френком Прессом[en]. Проводила дослідження земної кори та верхньої мантії, під час яких відкрила так званий сейсмічний розрив, який знаходився на глибині від 190 до 250 км і був названий на її честь як «Межа Леманн»[3] .

Померла на 105-му році життя. Похована на Хьорсхольмському кладовищі[da].

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th CenturyRoutledge, 2003. — Vol. 2. — P. 766. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
  2. Edmond A. Mathez. Inge Lehmann: Discoverer of the Earth's Inner Core. American Museum of Natural History.  (англ.)
  3. The thickness is 220 km. William Lowrie (1997). Fundamentals of geophysics. Cambridge University Press. с. 158. ISBN 0-521-46728-4.  (англ.)