Інгрід Добеші
Баронеса Інґрід Добеші (фр. Ingrid Daubechies; 17 серпня 1954 року, Бельгія) — бельгійська науковиця з фізики та математики. Протягом 2004 та 2011 років вона була професором математики та факультету прикладної математики в Принстонському університеті. Вона викладала в Принстоні протягом 16 років. В січні 2011 року вона викладала в Дюкськом університеті, будучи на посаді професора математики. Вона була першою жінкою, яка стала президентом Міжнародного математичного союзу. Також, вона відома завдяки своїм дослідженням вейвлетів у стиснутих зображеннях.
Біографія[ред. | ред. код]
Добеші народилась в Хоутхален[en], Бельгія, дочка Марселя Добеші (цивільний гірничий інженер) та Сімонни Дюран (тоді домогосподарка, пізніше кримінолог). Інгрід пам'ятає, що коли вони була маленькою і не могла заснути, вона не рахувала числа, як і слід було очікувати від дитини, а множила числа на два з пам'яті. Таким чином, як дитина, вона вже ознайомилась з властивостями експоненціального зростання. Її батьки дізнались, що математичні поняття, такі як конус і тетраедр, були знайомі їй, перш ніж їй виповнилося шість років. Вона перевершувала всіх в початковій школі, тому її переводили до наступного класу, вже після трьох місяців.
В 17 років, після закінчення ліцею в Тюрнхауті[en], вона поступила до Брюссельського вільного університету.[6] В 1975 році Добеші закінчила свої студентські дослідження в галузі фізики в Брюссельському університеті. Протягом наступних декількох років, вона кілька разів відвідувала CNRS центр теоретичної фізики в Марселі, де вона співпрацювала з Алексом Гроссманном; ця робота стала основою для її докторської дисертації в квантовій механіці.[6]
Вона отримала ступінь доктора філософії в теоретичній фізиці в 1980 році і продовжила свою дослідницьку кар'єру в Брюссельському вільному університеті до 1987 року, піднімаючись по кар'єрних сходах до посади приблизно еквівалентної асистенту-професору з досліджень у 1981 році, і доценту досліджень у 1985, які фінансувались за рахунок співучасті з NFWO (Nationaal Fonds voor Wetenschappelijk Onderzoek). У 1985 році Добеші зустріла математика Роберта Калдербенка, на 3-місячному візиті по обміну з AT&T Bell Laboratories, Нью-Джерсі в основане Philips дослідження Брюссельське математичне відділення; вони одружилися в 1987 році, після того, як Добеші провела більшу частину 1986 року як гість-дослідник у Курантовському Інституті математичних наук[en].
В Курантові вона зробила її саме відоме відкриття: на основі технології квадратурних дзеркальних фільтрів[ru], вона побудувала безперервні вейвлети з компактною підтримкою, які потребують лише кінцеву кількість обробки, таким чином, дозволяє теорії вейвлетів увійти в область цифрової обробки сигналів. У липні 1987 року Добеші вступила в Мюррей Хілл AT&T Bell Laboratories, Нью-Джерсі. У 1988 році вона опублікувала результат в журнал Communications on Pure and Applied Mathematics[en].[6][7]
З 1994 по 2010 рік, Добеші була професором в Принстонському університеті, де вона була особливо активна, в рамках програми в галузі прикладної і обчислювальної математики. Вона була першою жінкою-професором математики в Принстоні. У січні 2011 року вона перейшла до Дюкського університету, щоб викладати як професор математики. Нині вона професор факультету математики і електротехніки та обчислювальної техніки в Дюкському університеті.[8] Влітку 2016 року вона і Хікуюнг Хан заснували Дюкський літній математичний гурток для жінок.[9] У 2012 році король Бельгії Альберт II надав їй титул баронеси. Добеші і Калдербенк мають двоє дітей, Майкл і Каролін Калдербенк.
Ім'я Добеші широко асоціюється з
- ортогональні вейвлети Добеші
- біортогональні CDF вейвлети[en]. Вейвлет, з цього сімейства вейвлетів, зараз використовується в стандарті JPEG 2000.
Нагороди[ред. | ред. код]
Її нагородили премією Луї Емпеніан з фізики в 1984 році, яка присуджується один раз в п'ять років бельгійському вченому на основі роботи, виконаної у віці до 29 років. В період з 1992 по 1997 рік вона була членом Фонду Макартурів[en] і в 1993 році була прийнята до Американської академія мистецтв і наук.
У 1994 році вона отримала премію від Американського математичного товариства для презентації її книжки «Десять лекцій з вейвлетів» і запросили виступити з пленарною доповіддю на Міжнародному конгресі математиків в Цюріху.
У 1997 році вона була удостоєна премії AMS Рут Літл Саттер. Інгрід Добеші була обрана членом Національної академії наук США в 1998 році.[10] Вона стала іноземним членом Королівської Нідерландської академії мистецтв і наук в 1999 році.[11] У 2000 році Добеші стала першою жінкою, що отримала премію Національної академії наук в області математики, яка вручається кожні 4 роки за видатні досягнення в публікації математичних досліджень. Нагорода була призначена їй «за фундаментальні відкриття вейвлетів і розширення вейвлетів, так і за її роль в створенні вейвлетових методів, основний практичний інструмент прикладної математики».
У січні 2005 року Добеші стала тільки третьою жінкою з 1924 року, яка провела Гиббсовську лекцію[en], яка була спонсорована Американським математичним товариством. Її тема була «Взаємодія між аналізом і алгоритмом». Інгрід Добеші була 2006 Emmy Noether Lecturer[en] в Сан Антоніо на Спільних Математичних Зустрічах[en].[12] В вересні 2006 року, the Pioneer Prize, від Міжнародного Консільума індустріальної та прикладної математики, спільно присуджена Інгрід Добеші і Хеінс Енгл.
В 2012 році отримала премію Неммерса з математики[en], Північно-Західний університет.[13] В 2015 році Гаусс Лекція[en] в Німецькому математичному товаристві[en]. Вона виграла в 2012 році BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards в категорії фундаментальних наук (спільно з Девідом Мамфордом).
Публікації[ред. | ред. код]
- Ten Lectures on Wavelets. Philadelphia: SIAM. 1992. ISBN 0-89871-274-2.[14]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ http://fds.duke.edu/db/aas/math/faculty/ingrid/
- ↑ а б Математична генеалогія — 1997.
- ↑ http://www.nasonline.org/member-directory/members/3002628.html
- ↑ https://www.ae-info.org/ae/User/Daubechies_Ingrid
- ↑ а б в Alles voor de wetenschap: Aflevering 5: Ingrid Daubechies [Television production]. Belgium: Canvas. Процитовано 2013-03-04. Подія відбулася 21:40.
- ↑ I. Daubechies, Orthonormal bases of compactly supported wavelets, Comm. Pure & Appl. Math., 41 (7), pp. 909—996, 1988.
- ↑ https://ece.duke.edu/faculty/ingrid-daubechies
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 червень 2016. Процитовано 2 травень 2017.
- ↑ Personal entry, United States National Academy of Sciences
- ↑ Ingrid Daubechies. Royal Netherlands Academy of Arts and Sciences. Архів оригіналу за 29 January 2016. Процитовано 29 January 2016.
- ↑ The Emmy Noether Lectures. Association for Women in Mathematics. Архів оригіналу за 2009-04-26. Процитовано 2011-05-03.
- ↑ The Frederic Esser Nemmers Prize in Mathematics. Northwestern University. Процитовано 2013-04-27.
- ↑ Meyer, Yves (1993). Review: An introduction to wavelets, by Charles K. Chui; Ten lectures on wavelets, by Ingrid Daubechies. Bull. Amer. Math. Soc. (N.S.) 28 (2): 350–360. doi:10.1090/S0273-0979-1993-00363-X.
|
- Народились 17 серпня
- Народились 1954
- Уродженці Лімбургу (Бельгія)
- Доктори філософії
- Науковці Принстонського університету
- Науковці Дюкського університету
- Отримувачі гранту Гуґґенгайма
- Лауреати стипендії Мак-Артура
- Лауреати BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Award
- Члени Американського математичного товариства
- Члени Американської асоціації сприяння розвитку науки
- Члени і члени-кореспонденти Національної академії наук США
- Жінки-математики
- Математики XX століття
- Члени Нідерландської королівської академії наук
- Науковці Лабораторій Белла
- Бельгійські математики
- Бельгійські фізики
- Математики XXI століття
- Лауреати премії L'Oréal — ЮНЕСКО «Для жінок у науці»