Інгрід Добеші

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Інгрід Добеші
фр. Ingrid Daubechies
Ingrid Daubechies (2005).jpg
Народилася 17 серпня 1954(1954-08-17) (65 років)
Хоутхален, Бельгія
Громадянство
(підданство)		 Flag of Belgium.svg Бельгія
Flag of the United States.svg США
Діяльність математик, фізик, професор
Alma mater Брюссельський вільний університет
Сфера інтересів математика
Заклад Дюкський університет
Принстонський університет
Науковий ступінь доктор філософських наук
Член Американське математичне товариство, Національна академія наук США[1], Американська академія мистецтв і наук, Європейська академія[2], Нідерландська королівська академія наук і Леопольдина
Відома завдяки: Вейвлет
Нагороди

Ґрант Гуггенгайма

стипендія МакАртура

медаль Бенджаміна Франкліна (2011)

Гіббсівська лекція[d] (2005)

Onsager Medal[d]

Honorary doctoral degree of the Pierre and Marie Curie University[d] (2005)

Gauss Lectureship[d] (2015)

NAS Award in Mathematics[d] (2000)

BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards (2012)

Ruth Lyttle Satter Prize in Mathematics[d] (1997)

Q42553137?

Fellow of the Association for Women in Mathematics[d]

SIAM Fellow[d]

Nemmers Prize in Mathematics[d] (2012)

Fellow of the American Mathematical Society[d]

член Американської асоціації сприяння розвитку науки[d]

Steele Prize for Mathematical Exposition[d] (1994)

Steele Prize for Seminal Contribution to Research[d] (2011)

Особ. сторінка pacm.princeton.edu/~ingrid/
Інгрід Добеші у Вікісховищі?

Баронеса Інгрід Добеші (народилась 17 серпня 1954 року, Бельгія) — бельгійський фізик та математик. Протягом 2004 та 2011 вона була професором математики та факультету прикладної математики в Принстонському університеті. Вона викладала в Принстоні протягом 16 років. В січні 2011 вона викладала в Дюкськом університеті, як професор математики. Вона була першою жінкою, яка стала президентом Міжнародного математичного союзу. Також, вона відома, завдяки своїм дослідженням вейвлетів в стиснутих зображеннях.

Біографія[ред. | ред. код]

Добеші народилась в Хоутхален[en], Бельгія, дочка Марселя Добеші (цивільний гірничий інженер) та Сімонни Дюран (тоді домогосподарка, пізніше кримінолог). Інгрід пам'ятає, що коли вони була маленькою і не могла заснути, вона не рахувала числа, як і слід було очікувати від дитини, а множила числа на два з пам'яті. Таким чином, як дитина, вона вже ознайомилась з властивостями експоненціального зростання[en]. Її батьки дізнались, що математичні поняття, такі як конус і тетраедр, були знайомі їй, перш ніж їй виповнилося шість років. Вона перевершувала всіх в початковій школі, тому її переводили до наступного класу, вже після трьох місяців.

В 17 років, після закінчення ліцею в Тюрнхауті[en], вона поступила до Брюссельського вільного університету.[3] В 1975 році Добеші закінчила свої студентські дослідження в галузі фізики в Брюссельському університеті. Протягом наступних декількох років, вона кілька разів відвідувала CNRS центр теоретичної фізики в Марселі, де вона співпрацювала з Алексом Гроссманном; ця робота стала основою для її докторської дисертації в квантовій механіці.[3]

Вона отримала ступінь доктора філософії в теоретичній фізиці в 1980 році і продовжила свою дослідницьку кар'єру в Брюссельському вільному університеті до 1987 року, піднімаючись по кар'єрних сходах до посади приблизно еквівалентної асистенту-професору з досліджень у 1981 році, і доценту досліджень у 1985, які фінансувались за рахунок співучасті з NFWO (Nationaal Fonds voor Wetenschappelijk Onderzoek). У 1985 році Добеші зустріла математика Роберта Калдербенка, на 3-місячному візиті по обміну з AT&T Bell Laboratories, Нью-Джерсі в основане Philips дослідження Брюссельське математичне відділення; вони одружилися в 1987 році, після того, як Добеші провела більшу частину 1986 року як гість-дослідник у Курантовському Інституті математичних наук[en].

В Курантові вона зробила її саме відоме відкриття: на основі технології квадратурних дзеркальних фільтрів[ru], вона побудувала безперервні вейвлети з компактною підтримкою, які потребують лише кінцеву кількість обробки, таким чином, дозволяє теорії вейвлетів увійти в область цифрової обробки сигналів. У липні 1987 року Добеші вступила в Мюррей Хілл AT&T Bell Laboratories, Нью-Джерсі. У 1988 році вона опублікувала результат в журнал Communications on Pure and Applied Mathematics[en].[3][4]

З 1994 по 2010 рік, Добеші була професором в Принстонському університеті, де вона була особливо активна, в рамках програми в галузі прикладної і обчислювальної математики. Вона була першою жінкою-професором математики в Принстоні. У січні 2011 року вона перейшла до Дюкського університету, щоб викладати як професор математики. Нині вона професор факультету математики і електротехніки та обчислювальної техніки в Дюкському університеті.[5] Влітку 2016 року вона і Хікуюнг Хан заснували Дюкський літній математичний гурток для жінок.[6] У 2012 році король Бельгії Альберт II надав їй титул баронеси. Добеші і Калдербенк мають двоє дітей, Майкл і Каролін Калдербенк.

Ім'я Добеші широко асоціюється з

Нагороди[ред. | ред. код]

Її нагородили премією Луї Емпеніан з фізики в 1984 році, яка присуджується один раз в п'ять років бельгійському вченому на основі роботи, виконаної у віці до 29 років. В період з 1992 по 1997 рік вона була членом Фонду Макартурів[en] і в 1993 році була прийнята до Американської академія мистецтв і наук.

У 1994 році вона отримала премію від Американського математичного товариства для презентації її книжки «Десять лекцій з вейвлетів» і запросили виступити з пленарною доповіддю на Міжнародному конгресі математиків в Цюріху.

У 1997 році вона була удостоєна премії AMS Рут Літл Саттер. Інгрід Добеші була обрана членом Національної академії наук США в 1998 році.[7] Вона стала іноземним членом Королівської Нідерландської академії мистецтв і наук в 1999 році.[8] У 2000 році Добеші стала першою жінкою, що отримала премію Національної академії наук в області математики, яка вручається кожні 4 роки за видатні досягнення в публікації математичних досліджень. Нагорода була призначена їй «за фундаментальні відкриття вейвлетів і розширення вейвлетів, так і за її роль в створенні вейвлетових методів, основний практичний інструмент прикладної математики».

У січні 2005 року Добеші стала тільки третьою жінкою з 1924 року, яка провела Гиббсовську лекцію[en], яка була спонсорована Американським математичним товариством. Її тема була «Взаємодія між аналізом і алгоритмом». Інгрід Добеші була 2006 Emmy Noether Lecturer[en] в Сан Антоніо на Спільних Математичних Зустрічах[en].[9] В вересні 2006 року, the Pioneer Prize, від Міжнародного Консільума індустріальної та прикладної математики, спільно присуджена Інгрід Добеші і Хеінс Енгл.

В 2012 році отримала премію Неммерса з математики[en], Північно-Західний університет.[10] В 2015 році Гаусс Лекція[en] в Німецькому математичному товаристві[en]. Вона виграла в 2012 році BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards в категорії фундаментальних наук (спільно з Девідом Мамфордом).

Публікації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://www.nasonline.org/member-directory/members/3002628.html
  2. ↑ https://www.ae-info.org/ae/User/Daubechies_Ingrid
  3. ↑ а б в Alles voor de wetenschap: Aflevering 5: Ingrid Daubechies [Television production]. Belgium: Canvas. Процитовано 2013-03-04. Подія відбулася 21:40.
  4. ↑ I. Daubechies, Orthonormal bases of compactly supported wavelets, Comm. Pure & Appl. Math., 41 (7), pp. 909—996, 1988.
  5. ↑ https://ece.duke.edu/faculty/ingrid-daubechies
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 червень 2016. Процитовано 2 травень 2017. 
  7. ↑ Personal entry, United States National Academy of Sciences
  8. ↑ Ingrid Daubechies. Royal Netherlands Academy of Arts and Sciences. Архів оригіналу за 29 January 2016. Процитовано 29 January 2016. 
  9. ↑ The Emmy Noether Lectures. Association for Women in Mathematics. Архів оригіналу за 2009-04-26. Процитовано 2011-05-03. 
  10. ↑ The Frederic Esser Nemmers Prize in Mathematics. Northwestern University. Процитовано 2013-04-27. 
  11. ↑ Meyer, Yves (1993). Review: An introduction to wavelets, by Charles K. Chui; Ten lectures on wavelets, by Ingrid Daubechies. Bull. Amer. Math. Soc. (N.S.) 28 (2): 350–360. doi:10.1090/S0273-0979-1993-00363-X. 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Інгрід_Добеші&oldid=25206018