Інгрід Крістенсен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інгрід Крістенсен
Народилася 10 жовтня 1891(1891-10-10)
Померла 18 червня 1976(1976-06-18) (84 роки)
Громадянство
(підданство)
Flag of Norway.svg Норвегія
Діяльність polar explorer
У шлюбі з Ларс Крістенсен
Нагороди
кавалер I класу ордену Святого Олафа

Інгрід Крістенсен (англ. Ingrid Christensen, нар. 10 жовтня 1891(18911010)18 червня 1976) — була першою полярною дослідницею в Антарктиді. Відома як перша жінка, яка побачила Антарктиду і висадилася на материку Антарктиди.[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Інгрід Крістенсен (дівоче прізвище Даль) була дочкою Альфхільди Френг Даль та оптовика і власника суден Тора Даля, який був у той час одним із найбільших купців у Саннефіорді (Норвегія).[2]

Норвезький історик Антарктики Ганс Боген описав її в 1955 році: «Інгрід Даль була саме тим, що в наш час ми називаємо kjekk og frisk jente (норвезький вираз, що означає дівчину, яка могла бути відразу одним із хлопців, а потім однією з дівчат, не втрачаючи своєї жіночності чи чарівності). Вона була природним лідером дівчат у своїй віковій групі завдяки своїй ініціативі, гумору та безстрашності, якостям, які вона непохитно зберегла до наших днів».[3] Інгрід вийшла заміж за Ларса Крістенсена в 1910 році, об'єднавши дві наймогутніші родини, які володіли кораблями Саннефіорда, і вони мали шестеро дітей.[4][5]

Розвідка в Антарктиді[ред. | ред. код]

Крістенсен здійснила чотири подорожі до Антарктики зі своїм чоловіком на кораблі Thorshavn у 1930-х роках, ставши першою жінкою, яка побачила Антарктиду, першою, що пролетіла над нею, і — можливо, — першою жінкою, що висадилась на материкову частину Антарктики.[1][6][7]

У 1931 році Крістенсен відплила разом з Матільдою Веггер. Вони стали першими жінками, які побачили Антарктиду.[8] Дуглас Моусон повідомив, що під час експедиції BANZARE помітив двох жінок на борту норвезького корабля, які, ймовірно, були Крістенсен та Веггер. Він звернувся до австралійських ЗМІ: «… велике здивування було схвильовано драматичною появою на їхніх палубах двох жінок, наділених цивілізаційними режимами. Вони — унікальний досвід, оскільки вони можуть заслужити багато від того тільки тому, що вони є, й мабуть, першими з їх статі, які відвідали Антарктиду».[9]

У 1933 році Крістенсен відплила разом з Ліллемор (Інгебьорг) Рахлеу[en], яка вела щоденник і фотографувала[10]. Крістенсен втретє відплила на південь у 1933–34 рр. разом з Інгебьорг Дедічен.[11] Вони знову не спустились на землю материка Антарктида, хоча обійшли майже весь континент. У 1934-35 роках у Данії Каролайн Міккельсен[en], дружина капітана Кларія Міккельсена, відпливла до Антарктиди та висадилась на острови Трин 20 лютого 1935 року і до недавнього часу вважалася першою жінкою, яка висадилася в Антарктиді.[12] Однак, оскільки Міккельсен висадилась на острові Антарктики, Крістенсен вважається першою жінкою, яка ступила на материк Антарктики.[13][1][6][7]

У 1936–37 роках Крістенсен здійснила свою четверту та останню подорож на південь із донькою Огюста Софі Крістенсен, Ліллемор Рахлеу та Солвейгом Відерё, «чотирма дамами», на честь яких під час плавання був названий підводна банка «Чотири дами».[14][15][16] Крістенсен пролетіла над материком, ставши першою жінкою, яка побачила Антарктиду з повітря 30 січня 1937 року[13]. У щоденнику Ларса Крістенсена записано, що Інгрід Крістенсен висадилася в Сколіні Моноліт, ставши першою жінкою, яка ступила на материкову землю Антарктики, а за нею — інші три з «чотирьох дам».[1][6][17]

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

У 1998 та 2002 роках полярні дослідники досліджували посадку Керолайн Міккельсен і дійшли висновку, що це було на островах Трина, а не на материковому регіоні Антарктики.[6][18][19] Інші дослідження підтвердили, що Крістенсен вперше висадився на Моноліт Скулліна 30 січня 1937 року, зробивши її першою жінкою, яка ступила на материк Антарктики[6].

Роль в антарктичних дослідженнях Крістенсен[ред. | ред. код]

Крістенсен відіграла головну роль в антарктичних експедиціях чоловіка. Археолог Вальдемар Брьоггер написав на обкладинці історії у вступному номері норвезького журналу «Верден I Більдер» («Світ у картинах»): "У всіх екскурсіях Ларс та Інгрід Крістенсен були об'єднані в починання — у товстому і тонкому, в штормі і негоді, у гарну погоду та радощах. Це майже унікальність в історії розвідки те, що дві людини, таким чином, процвітали для однієї і тієї самої мети, тримали віддалену ціль у полі зору і ніколи не здавались перед її досягненням … ".[6][20]

Орден святого Олава[ред. | ред. код]

За свій внесок у справу Норвегії в Америці під час війни та за її громадські зусилля Крістенсен у 1946 році отримала орден святого Олава першого класу.[2]

Спадщина[ред. | ред. код]

Назва дана частині Антарктиди[ред. | ред. код]

Берег Інгрід Крістенсен у Східній Антарктиді було відкрито та названо Кларіусом Міккельсеном у 1935 році.[2][21]

У художній літературі[ред. | ред. код]

Чотири подорожі Крістенсен до Антарктиди були згадані у романі «Chasing the Light».[22]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Christensen, L. (1937). My last expedition to the Antarctic. Oslo: Johan Grundt Tanum.
  • Rabot, C. (1934, 13 January 1934). Voyage d'une femme dans L'Antarctique (Travels of a woman in the Antarctic). L'Illustration, 4741, 52–53.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г The first woman in Antarctica. www.antarctica.gov.au (en-au). Australian Antarctic Division. 2012. Процитовано 2016-06-27. 
  2. а б в Obituary of Ingrid Christensen [English translation]. MyHeritage.com. Vestfolds Fremtid. 1976-06-19. Процитовано 2016-06-07. 
  3. Stensrud, Odd. 70 år – Lars Christensen og hans samtid [70 years – Lars Christensen and his contemporaries]. Oslo: Forlagt AV Johan Grundt Tanum. с. 240. OCLC 492845180. 
  4. Ingrid Christensen (Dahl). geni.com. Процитовано 2016-06-07. 
  5. Riffenburgh, Beau (2007). Encyclopedia of the Antarctic. Taylor & Francis. с. 234. ISBN 9780415970242. 
  6. а б в г д е Blackadder, Jesse (2013). Illuminations : casting light upon the earliest female travellers to Antarctica. 
  7. а б The first woman and female scientists in Antarctica. oceanwide-expeditions.com. Процитовано 2016-06-23. 
  8. Chipman, E. (1986). Women on the ice: A history of women in the far south. Victoria: Melbourne University Press, page 72.
  9. Women in Antarctica. Sydney Morning Herald. 1931-03-14. с. 13. 
  10. Rachlew's photographs were published in the French journal (1934, 13 January 1934). Voyage d'une femme dans L'Antarctique (Travels of a woman in the Antarctic). L'Illustration, 4741, 52–53.
  11. Christensen, Lars (1935). Such is the Antarctic. Hodder and Stoughton. 
  12. Chipman, Elizabeth (1986-01-01). Women on the ice: a history of women in the far south. Carlton, Vic: Melbourne University Press. с. 172. ISBN 0522843247. 
  13. а б Bogen, H (1957). Main events in the history of Antarctic exploration. Sandefjord: Norwegian Whaling Gazette. с. 90. ISSN 0369-5158. 
  14. Christensen, Lars (1938-01-01). My Last Expedition to the Antarctic, 1936–1937: With a Review of the Research Work Done on the Voyages in 1927–1937. (en). Oslo: Johan Grundt Tanum. с. 8. 
  15. Legler, Gretchen (2005). On the ice : an intimate portrait of life at McMurdo Station, Antarctica / Gretchen Legler. Minneapolis, Minn: Milkweed Editions. с. 105. ISBN 9781571312822. 
  16. Herdman, Henry; Wiseman, John; Ovey, Cameron (1956-09-01). Proposed names of features on the deep-sea floor. Deep-Sea Research 3 (4): 253–261. Bibcode:1956DSR.....3..253H. doi:10.1016/0146-6313(56)90014-4. 
  17. Bogen, H. (1957). Main events in the history of Antarctic exploration. Sandefjord: Norwegian Whaling Gazette, page 85
  18. Norman, F. I.; Gibson, J. a. E.; Burgess, J. S. (1998-10-01). Klarius Mikkelsen's 1935 landing in the Vestfold Hills, East Antarctica: some fiction and some facts. Polar Record 34 (191): 293–304. ISSN 1475-3057. doi:10.1017/S0032247400025985. 
  19. Norman, F.i.; Gibson, J.a.e.; Jones, R.t.; Burgess, J.s. (2002-10-01). Klarius Mikkelsen's landing site: some further notes on the 1935 Norwegian visit to the Vestfold Hills, East Antarctica. Polar Record 38 (207): 323–328. ISSN 1475-3057. doi:10.1017/S0032247400018015. 
  20. As cited in Bogen, H. (1957). Main events in the history of Antarctic exploration. Sandefjord: Norwegian Whaling Gazette, page 66
  21. Legler, Gretchen (2005). On the ice: an intimate portrait of life at McMurdo Station, Antarctica. Minneapolis, Minn: Milkweed Editions. ISBN 9781571312822. 
  22. Blackadder, Jesse (2013). Chasing the Light. Sydney: HarperCollins. ISBN 9780132575539. 

Посилання[ред. | ред. код]