Інгулець (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Інгулець
Інгулець у місті Олександрія
Інгулець у місті Олександрія
Витік поблизу села Топило на Кіровоградщині
Гирло Дніпро, за 40 км від Херсона
Країни басейну Україна Україна
Кіровоградська область Кіровоградська область
Дніпропетровська область Дніпропетровська область
Херсонська область Херсонська область
Миколаївська область Миколаївська область
Довжина 549 км
Висота витоку 175 м
Середньорічний стік 0,32 м³/с (біля села Могилівка)
Площа басейну 14 870 км²
Притоки Бешка, Бокова, Висунь (праві); Березівка, Зелена, Жовта, Саксагань, Кобильна (ліві)
Dnepr basin-Ukr.png

Інгуле́ць (Малий Інгул) — річка на півдні України, права притока Дніпра (басейн Чорного моря).

Етимологія[ред.ред. код]

Згідно з Топонімічним словником України, слово Інгулець тюркського походження. Є кілька тлумачень слова:

  • від турецького äŋgül — «тихий, ледачий»[1],
  • від тюркського енгел — «перешкода»,
  • від татарського словосполучення ени-гьол — «нове озеро» (її так могли назвати за русло, що розширюється),
  • від татарських слів ін — «печера» і галь (ґуль) — «ріка» (ще скіфи вміли копати печери уздовж берегів рік для зимовища своїх табунів).

Гідрографія[ред.ред. код]

Довжина 549 км. Площа басейну 14870 тис. км². Долина у верхній течії трапецієподібна, на окремих ділянках утворює неглибокі каньйони; її ширина до 1 км. У нижній долина терасована, завширшки до 5 км. Річище у верхній течії спрямлене, у нижній дуже звивисте. Ширина річища біля Кривого Рогу 25—30 м, глибина до 1,7 м. Похил річки — до 0,37 м/км у пониззі.

Судноплавна протягом 109 км. У басейні Інгульця — Криворізький залізорудний басейн. Використовується для водопостачання Кривого Рогу, зрошення. Регулюється Карачунівським та Іскрівським водосховищами. З'єднаний каналом Дніпро—Інгулець (район Кременчука) для водозабезпечення Кривбасу. Живлення переважно снігове. Замерзає у 2-й половині грудня, скресає у 2-й половині березня.

Розташування[ред.ред. код]

Басейн річки Інгулець на гідрографічній мапі України
Човнова станція в місці злиття річок Інгулець і Саксагань
Річка Інгулець у Кривому Розі

Бере початок на Придніпровський височині, з балки поблизу села Топило Знам'янського району Кіровоградської області. Пониззя — на Причорноморській низовині. Тече через Кіровоградську, Дніпропетровську, Миколаївську, Херсонську області. Спочатку тече на північ, згодом круто повертає на південний схід, далі — поступово змінює напрямок на південь і південний захід. Нижче селища Тарасівка Інгулець утворює Інгулецький лиман завширшки до 1 км і впадає у Дніпро декількома рукавами біля села Садового, за 40 км від Херсона.

Найбільші притоки[ред.ред. код]

Бешка, Бокова, Висунь (праві); Березівка, Зелена, Жовта, Саксагань, Кобильна (ліві).

Іхтіофауна[ред.ред. код]

В річці трапляються тюлька, краснопірка, плотва, верховодка, ялець, головень, карась, короп, окунь, тарань, рибець, чехоня, жерех, судак, щука, лящ, товстолоб, сом. Видовий склад зменшується з віддаленням від гирла Інгульця вгору за течією. Поширене любительське рибальство.

Екологія[ред.ред. код]

У зв'язку з дуже великим забрудненням води промисловими стоками Криворізьким та Інгулецьким гірничо-збагачувальними комбінатами, поодинокі рекреаційні зони відпочинку перебувають у запустінні.

Протягом 17 квітня — 15 серпня 2011 року було проведено промивку Інгульця і Карачунівського водосховища з метою покращення якості води. В ході цього було скинуто з Карачунівського водосховища близько 130,6 млн м3, зменшено вміст хлоридів у річковій воді з 800 мг/дм3 до 290 мг/дм3,а показник жорсткості зменшився на 6 моль/дм3.[2].

Міжвідомчою комісією по встановленню режимів роботи дніпровських водосховищ прийнято Регламент екологічного оздоровлення р. Інгулець з подовженням терміну промивки з середини травня до середини серпня[2].

Визначні місця[ред.ред. код]

Топоніми ріки Інгулець[ред.ред. код]

Міста[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Топонімічний словник України
  2. а б Екологічна ситуація у місті Кривий Ріг. Офіційний сайт міста Кривого Рогу та Криворізького міського Виконавчого комітету (Перевірено 15 січня 2012)

Джерела[ред.ред. код]