Інгігерда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Інґіґерда
3d generated face of Ingegerd Olofsdotter of Sweden.png
Біографічні дані
Дата народження бл. 1002
Дата смерті 10 лютого 1050(1050-02-10)
Київ, Київська Русь[1]
Місце поховання Софійський собор, Київ[1]
Чоловік Ярослав Мудрий
Батько Улоф III Шетконунг
Мати Астрід Мекленбурзька

Інґіге́рда, або Інґіґерда[2] (також відома під церковним ім'ям Ірина, бл. нар.1002 —пом.10 лютого 1050) — дочка шведського короля Улофа Шетконунга (Olof Skötkonung, Skottkonung), і Астрід Мекленбурзької (швед. Estrid), доньки ободритського князя, друга дружина Ярослава Мудрого, з яким побралася 1019 року (в цей рік Ярослав захопив Київський престол).

Біографія[ред.ред. код]

У 2009 році було відкрито Саркофаг Ярослава Мудрого. Виявили, що скелет жіночий, належить померлій у віці не більш ніж 54 років, скоріше за все віком в 50 років. Очевидно, що це Інгігерда, оскільки перша дружина Ярослава Анна померла 1018 року у віці 35-ти. А 1050-50=бл. 1000, правдоподібніше, що вона стала дружиною Ярослава у 16-18 років, що відносить її народження до 1002 тобто вона молодша за Ярослава на 18-20 років.

О. І. Транковський. Ярослав Мудрий та шведська принцеса Інгігерда

Інгігерда, принцеса Швеції, мала вийти заміж за короля Норвегії Олафа II Святого — як гарантія миру між Швецією та Норвегією відповідно до рішення тинга в Уппсалі в 1017 році. Весілля мало відбутися восени на кордоні двох держав на березі річки ельв. Відповідно до досягнутих угод восени 1018 Олаф II прибув на кордон для побачення з нареченою та її батьком, але їх там не виявилося. Відправлені до Швеції гінці привезли невтішну звістку: ще влітку до Улофа Шетконунга прибули посли від новгородського «конунга Ярицлейва», шведський король видав свою дочку за сина Київського князя Володимира і майбутнього правителя всієї Київської Русі Ярослава Мудрого, який княжив тоді в Новгороді, а Олаф II одружився з її зведеною сестрою Астрід.

До Новгороду Інгігерда прибула влітку 1019 (або 1016) року. Судячи із «Саги про Олафа Святого» Сноррі Стурлусона, за шлюбним договором у придане принцеса Інгігерда отримала місто Альдейгаборг (або. Альдеґюборґ;[3] до 1703 Ладоґа, нині село Стара Ладога) з прилеглими землями, які відповідно до гіпотези А. М. Шегрена на заході отримали з тих пір назву Інгрії (землі Інгігерди, за фінською вимовою — «Інкерінмаа»), а посадником (ярлом) Ладоги (Альдейгаборг) був призначений на прохання Інгігерди — ярл Вестра-Йоталанда Регнвальд Ульфссон, родич Інгігерди по материнській лінії[4][5].

В «Сазі про Еймунда» про придане Інгігерди не згадується, є лише згадка про те, що ярл Ронгвальд володів Альдегіоборгом і залишився володіти ним і після укладення мирного договору між Ярославом і Брячиславом .

Вона перейшла в Новгороді в східний (православний) обряд з ім'ям Ірина (співзвучне з Інгігерда). Вважається [ ким? ], що Інгігерда знала з дитинства слов'янську мову, так як її мати, королева Астрід, була дочкою ободритського князя.

Інгігерда була другою дружиною Ярослава, оскільки першу дружину руського князя в 1018 році захопив у полон польський король Болеслав і разом із сестрами Ярослава назавжди відвіз до Польщі.[6] Імовірно саме перша дружина народила Ярославу сина Іллю, який помер у дитинстві. Одружившись з Інгігердою Ярослав поріднився із норвезьким королем Олафом Святим і німецьким цісарем Генріхом ІІ. Ярослав допомагав їм, коли Олаф Святий, Гаральд Сміливий і Магнус Добрий втікали до Києва від данського короля Канута. Потім вигнанці повернулися додому, і почалася війна. Олаф Святий загинув у бою під Стікльстедом, але Магнус із дядьком здобули норвезький престол від Канута Данського.

Під час чотирирічної війни Ярослава за київський престол з братом Святополком, Інгігерда ділить із чоловіком і долю, і недолю. Вона їде за ним у походи спочатку на Новгород, потім на Київ. Коли Ярослав хоче стратити свого брата Судислава Псковського, Ірина переконує його не наслідувати Святополка. У Києві хвора Інгігерда потрапляє в польсько-мадярський полон, але їй вдається втекти. У війні Ярослава із Мстиславом Тмутараканським княгиня робить усе, щоб брати помирилися.

Предки[ред.ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ерік IV Емундсен
 
 
 
 
 
 
 
Бйорн Еріксон
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ерік VI Сегерселль
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Улоф Шетконунг
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Скоглар-Тосте
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Сігрід Горда
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Інгигерда
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
король ободрітів
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Естрід Ободритська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Діти[ред.ред. код]

Велика княгиня Ірина мала 10 дітей:

Сини[ред.ред. код]

  • Ілля, який помер у польському полоні 1020 року.
  • Володимир Новгородський (нар.1020 — пом.1052).
  • Ізяслав (нар.1024 — пом.1078) — одружився з дочкою польського короля Мешко II княгинею Гертрудою.
  • Святослав (нар.1027 — пом.1076) — від 2-х шлюбів залишив 5 синів.
  • Всеволод (нар.1030 — пом.1093) — одружився на грецькій царівні Анастасії (за іншими відомостями — Марії), від шлюбу з якою народився князь Володимир Мономах.
  • Ігор (пом.1060) — одружився на німецькій принцесі Кунігунді, графині Орламіндський.
  • В'ячеслав (нар.1034 — пом.1057) — одружився на німецькій принцесі Оді Леопольдовнеі, графині Штаденській.

Доньки[ред.ред. код]

Померла вона 10 лютого 1049 року. За іншими версіями, які обстоюють переважно російські вчені, померла в Новгороді 10 лютого 1050 року (або між 1049 та 1051) чи прийняла постриг під іменем Анна у 1054 році й померла аж 1056 року в Новгороді. Збереглися руїни церкви Святої Ірини, збудованої на її честь.

За дослідженнями вчених з Гетеборзького університету, Швеція, Інґіґерда померла у Києві і похована у Соборі Святої Софії[7].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б 5 березня день пам’яті св. блгв. князя Київського Ярослава Мудрого
  2. Войтович Л. Гольмґард: де правили руські князі Святослав Ігоревич, Володимир Святославич та Ярослав Володимирович? // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 3 (522) за травень-червень. — С. 42; 52. ISSN 0130-5247
  3. Войтович Л. Гольмґард: де правили руські князі Святослав Ігоревич, Володимир Святославич та Ярослав Володимирович? // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 3 (522) за травень-червень. — С. 43. ISSN 0130-5247
  4. Джаксон Т. Н. Про Скандинавські шлюби Ярослава Мудрого і його нащадків // сайт «Росія у барвах»
  5. Карамзін М. М. ИСТОРИЯ ГОСУДАРСТВА РОССИЙСКОГО. — Т. 2, гл. II. // Проект «Хронос»
  6. Карпов А. Ю. Ярослав Мудрый.
  7. https://www.youtube.com/watch?v=j3LhEdsdAo8 Телеканал 1+1. Україна. Повернення своєї історії. Частина 1. 09:28 — 15:52

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.