Інгігерда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інгігерда
швед. Ingegerd
3d generated face of Ingegerd Olofsdotter of Sweden.png
Біографічні дані
Національність Norsemend
Народження бл. 1002(1002)
Швеція
Смерть 10 лютого 1050
Київ, Київська Русь[1]
Поховання Софійський собор, Київ[1]
Чоловік Ярослав Мудрий
Діти Єлизавета Ярославна[2], Анастасія Ярославна[2], Анна Ярославна[2], Ізяслав Ярославич, Святослав Ярославич, Всеволод Ярославич[2], Ігор Ярославич, Володимир Ярославич, Вячеслав Ярославич і Ілля Ярославич
Династія Династія Мунсьо
Батько Улоф III Шетконунг
Мати Астрід Ободритська
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Інгіге́рда (також відома під християнським ім'ям Ірина, бл. 1002(1002) — 10 лютого 1050) — дочка шведського короля Улофа Шетконунга (швед. Olof Skötkonung, Skottkonung), і Астрід Мекленбурзької (швед. Estrid), дочки західнослов'янського ободритського князя; друга дружина Ярослава Мудрого, з яким побралася 1019 року (в цей рік Ярослав захопив Київський престол).

Біографія[ред. | ред. код]

При дослідженні останків жіночого скелета із саркофага Ярослава Мудрого у 19391940 роках було виявлено, що скелет належав жінці північноєвропейського типу віком близько 50-55 років.[3] Тип скелета, його перебування у саркофагу князя Ярослава і приблизний вік жінки під час смерті дозволяють припускати, що це останки Інгігерди. У такому випадку, якщо вона померла у 1050 році, і її вік складав близько 50 років, то народитися вона могла десь у 1000 році. Таким чином вона була молодша за свого майбутнього чоловіка приблизно на 15 років.[4]

О. І. Транковський. Ярослав Мудрий та шведська принцеса Інгігерда

Інгігерда, принцеса Швеції, мала вийти заміж за короля Норвегії Олафа II Святого — як гарантія миру між Швецією та Норвегією відповідно до рішення тинга в Уппсалі в 1017 році. Весілля мало відбутися восени на кордоні двох держав, на березі річки Ельв. Відповідно до досягнутих угод, восени 1018 року Олаф II прибув на кордон для побачення з нареченою та її батьком, але їх там не виявилося. Відправлені до Швеції гінці привезли невтішну звістку: ще влітку до Улофа Шетконунга прибули посли від новгородського «конунга Ярицлейва», шведський король видав свою дочку за сина Київського князя Володимира і майбутнього правителя всієї Київської Русі Ярослава Мудрого, який княжив тоді в Новгороді, а Олаф II одружився з її зведеною сестрою Астрід.

До Новгороду Інгігерда прибула влітку 1019 (або 1016) року. Судячи із «Саги про Олафа Святого» Сноррі Стурлусона, за шлюбним договором у придане принцеса Інгігерда отримала місто Альдейгьюборг (давньоскан. Aldeigjuborg, до 1703 Ладога, нині село Стара Ладога) з прилеглими землями, які відповідно до гіпотези А. М. Шегрена на заході отримали відтоді назву Інгрії (землі Інгігерди, за фінською вимовою — «Інкерінмаа»), а посадником (ярлом) Ладоги (Альдейгьюборга) був призначений на прохання Інгігерди — ярл Вестра-Йоталанда Регнвальд Ульфссон, родич Інгігерди по материнській лінії.[5][6]

У «Сазі про Еймунда» про придане Інгігерди не згадується, є лише згадка про те, що ярл Ронгвальд володів Альдегіоборгом і залишився володіти ним і після укладення мирного договору між Ярославом і Брячиславом .

Вона перейшла в Новгороді в східний (православний) обряд з ім'ям Ірина (співзвучне з «Інгігерда»). Вважається[ким?], що Інгігерда знала з дитинства слов'янську мову, оскільки її мати, королева Астрід, була дочкою ободритського князя[джерело?].

Інгігерда була другою дружиною Ярослава, оскільки першу дружину руського князя в 1018 році захопив у полон польський король Болеслав і разом із сестрами Ярослава назавжди відвіз до Польщі.[7] Імовірно саме перша дружина народила Ярославу сина Іллю, який помер у дитинстві. Одружившись з Інгігердою Ярослав поріднився із норвезьким королем Олафом Святим і німецьким цісарем Генріхом ІІ. Ярослав допомагав їм, коли Олаф Святий, Гаральд Сміливий і Магнус Добрий втікали до Києва від данського короля Канута. Потім вигнанці повернулися додому, і почалася війна. Олаф Святий загинув у бою під Стікльстедом, але Магнус із дядьком здобули норвезький престол від Канута Данського.

Під час чотирирічної війни Ярослава за київський престол з братом Святополком, Інгігерда ділить із чоловіком і долю, і недолю. Вона їде за ним у походи спочатку на Новгород, потім на Київ. Коли Ярослав хоче стратити свого брата Судислава Псковського, Ірина переконує його не наслідувати Святополка. У Києві хвора Інгігерда потрапляє в польсько-мадярський полон, але їй вдається втекти. У війні Ярослава із Мстиславом Тмутараканським княгиня робить усе, щоб брати помирилися.

Предки[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ерік IV Емундсен
 
 
 
 
 
 
 
Бйорн Еріксон
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ерік VI Сегерселль
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Улоф Шетконунг
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Скоглар-Тосте[en]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Сігрід Горда
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Інгігерда
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
король ободрітів
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Естрід Ободритська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Діти[ред. | ред. код]

Велика княгиня Ірина мала 10 дітей:

Сини[ред. | ред. код]

  • Ілля, який помер у польському полоні 1020 року.
  • Володимир Новгородський (1020—1052).
  • Ізяслав (1024—1078) — одружився з дочкою польського короля Мешка ІІ княгинею Гертрудою.
  • Святослав (1027—1076) — від 2-х шлюбів залишив 5 синів.
  • Всеволод (1030—1093) — одружився з грецькою царівною Анастасією (за іншими відомостями — Марією), від шлюбу з якою народився князь Володимир Мономах.
  • Ігор (пом. 1060) — одружився з німецькою принцесою Кунігундою, графинею Орламіндською.
  • В'ячеслав (1034—1057) — одружився з німецькою принцесою Одою Леопольдовною, графинею Штаденською.

Дочки[ред. | ред. код]

Померла вона 10 лютого 1049 року. Збереглися руїни церкви Святої Ірини, збудованої на її честь.

За дослідженнями вчених з Гетеборзького університету, Швеція, Інгігерда померла у Києві і похована у Соборі Святої Софії[8]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]