Індекс екологічної ефективності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Індекс екологічної ефективності (EPI від англ. Environmental Performance Index) — це метод кількісної оцінки та порівняльного аналізу показників екологічної політики держав світу. EPI ранжує країни за результативністю в декількох категоріях, які об'єднуються в дві групи: життєздатність екосистеми і екологічне здоров'я[1]. Індекс публікується раз на два роки.

Історія[ред. | ред. код]

Центр екологічної політики та права при Єльському університеті (англ. Yale Center for Environmental Law and Policy) спільно з Колумбійським університетом і Всесвітнім економічним форумом розробляв міжнародні індекси екологічної стійкості більше десятиліття. У 2000 році спільними зусиллями був опублікований попередник EPI — Індекс екологічної стійкості. У той час уряди по всьому світу намагалися скоригувати свої політичні курси з урахуванням концепції сталого розвитку. Декларація тисячоліття, прийнята раніше в 2000 році, сформулювала всеосяжне бачення поліпшення якості життя в країнах, що розвиваються. Хоча однією з цілей декларації названа екологічна стійкість, не було вказано жодного кількісного показника, до якого слід прагнути. Індекс екологічної стійкості намагався заповнити цю прогалину.

Індекс екологічної стійкості був першою спробою оцінити країни за кількома критеріями екологічної стійкості, в тому числі запасах природних ресурсів, рівнем забруднення в минулому і сьогоденні, заходах захисту довкілля. Проте дуже велика кількість показників оцінювання і нечітке визначення екологічної стійкості не дозволили індексу екологічної стійкості стати прагматичним інструментом для визначення пріоритетів у політиці. Враховуючи це, команда з Єльського і Колумбійського університетів в 2006 році розробила індекс екологічної ефективності, в якому припинилися спроби виміряти стійкість, а замість цього оцінюється ефективність. EPI зосереджується на поточній політиці та її наслідках. Звіти виходили кожні два роки (у 2008, 2010, 2012).

Методологія[ред. | ред. код]

Методологія індексу була розроблена так, щоб держави могли порівнювати власні успіхи і недоліки з іншими країнами. Порівняння проводилося за 16 показниками (в індексі екологічної стійкості було 76) з шести категорій політики, об'єднаних у дві всеосяжні екологічні групи: 1) зниження навантаження довкілля на здоров'я людини; 2) забезпечення життєздатності екосистем і розумного використання природних ресурсів.

EPI еволюціонує з кожним новим звітом. І в 2008, і в 2010 році способи розрахунку індексу зазнавали змін. Тому між рейтингами немає прямої кореляції, не можна відстежити зміни у стані довкілля в часі. Разом із звітом 2012 р. був опублікований тенденційний індекс екологічної ефективності. Він ранжирує країни за їх екологічними досягненнями за останнє десятиліття. Тенденційний EPI показує, в яких країнах поліпшується екологічна обстановка з плином часу, а в яких погіршується.

Звіт 2012 р., як і попередні, базується на двох великих групах показників: життєздатності екосистеми (управління природними ресурсами) та екологічному здоров'ї, що оцінює вплив довкілля на здоров'я людини. У цих групах розподілені десять напрямів чи політичних категорій:

Кожна політична категорія складається з одного або декількох індикаторів (у звіті 2012 р. їх 22). Всі критерії оцінювання можуть бути представлені таблицею. У дужках вказано відносну вагу (вклад) показника в підсумковому результаті.

По кожному індикатору країна отримує бали. Кількість балів залежить від позиції держави в межах діапазону, що задається гіршою за цим індикатором країною (відносний нуль на стобальній шкалі) і бажаною метою (еквівалент ста балів). Бажана мета може встановлюватися на основі міжнародних договорів; стандартів, визначених міжнародними організаціями; професійного висновку, що відображає науковий консенсус, або інших джерел.

Категорії індексу екологічної ефективності 2012
Група
Екологічне здоров’я (30 %)
Політичні категорії
Екологічне здоров’я (15 %)
Забруднення повітря, що впливає на здоров’я (7,5 %)
Вода (ефект на здоров’я людини) (7,5 %)
Індикатори 1. Детяча смертність (15 %) 2. Тверді частки (3,75 %) 4. Доступ до санітарії (3,75 %)
3. Забруднення повітря у приміщеннях (3,75 %) 5. Доступ до питної води (3,75 %)
Група
Життєздатність екосистеми (70 %)
Політичні категорії
Повітря (ефект на екосистему) (8,75 %)
Водні ресурси (ефект на екосистему) (8,75 %)
Біорізноманітність (17,5 %)
Індикатори 6. SO2 на душу населення (4,38 %) 8. Зміни якості води (8,75 %) 9. Охорона довкілля (4,38 %)
7. Відношення SO2 до ВВП (4,38 %) 10. Захист біому (8,75 %)
11. Морські охоронюванні райони (4,38 %)
Політичні категорії
Сільське господарство (5,83 %)
Ліс (5,83 %)
Рибна ловля (5,83 %)
Індикатори 12. Сільськогосподарські субсидії (3,89 %) 14. Запас лісу на корню (1,94 %) 17. Рибальство на прибережному шельфі (2,92 %)
13. Регулювання пестицидів (1,94 %) 15. Зміни площі лісів (1,94 %) 18. Експлуатація рибних ресурсів (2,92 %)
16. Втрата лісового покриву (1,94 %)
Політична категорія
Зміна клімату і енергетика (17,5 %)
Індикатори 19. CO2 на душу населення (6,13 %)
20. Відношення CO2 до ВВП (6,13 %)
21. Кількість CO2 на кіловатт-год (2,63 %)
22. Відсоток відновлюваної електрики в загальній виробленій електриці(2,63 %)
Індекс екологічної ефективності за 2012 р.
Рейтинг Країна Індекс
1 Швейцарія 76.69
2 Литва 70.37
3 Норвегія 69.92
4 Люксембург 69.2
5 Коста-Рика 69.03
6 Франція 69
7 Австрія 68.92
8 Італія 68.9
9 Велика Британія 68.82
10 Швеція 68.82
11 Німеччина 66.91
12 Словаччина 66.62
13 Ісландія 66.28
14 Нова Зеландія 66.05
15 Албанія 65.85
16 Нідерланди 65.65
17 Латвія 65.5
18 Чехія 64.79
19 Фінляндія 64.44
20 Хорватія 64.16
21 Данія 63.61
22 Польща 63.47
23 Японія 63.36
24 Бельгія 63.02
25 Малайзія 62.51
26 Бруней 62.49
27 Колумбія 62.33
28 Словенія 62.25
29 Тайвань 62.23
30 Бразилія 60.9
31 Еквадор 60.55
32 Іспанія 60.31
33 Греція 60.04
34 Таїланд 59.98
35 Нікарагуа 59.23
36 Ірландія 58.69
37 Канада 58.41
38 Непал 57.97
39 Панама 57.94
40 Габон 57.91
41 Португалія 57.64
42 Філіппіни 57.4
43 Південна Корея 57.2
44 Кіпр 57.15
45 Угорщина 57.12
46 Уругвай 57.06
47 Грузія 56.84
48 Австралія 56.61
49 Сполучені Штати Америки 56.59
50 Куба 56.48
50 Аргентина 56.48
52 Сингапур 56.36
53 Болгарія 56.28
54 Естонія 56.09
55 Шрі-Ланка 55.72
56 Венесуела 55.62
57 Замбія 55.56
58 Чилі 55.34
59 Камбоджа 55.29
60 Єгипет 55.18
61 Ізраїль 54.64
62 Болівія 54.57
63 Ямайка 54.36
64 Танзанія 54.26
65 Білорусь 53.88
66 Ботсвана 53.74
67 Кот-д'Івуар 53.55
68 Зімбабве 52.76
69 М'янма 52.72
70 Ефіопія 52.71
71 Гондурас 52.54
72 Домінікана 52.44
73 Парагвай 52.4
74 Індонезія 52.29
75 Сальвадор 52.08
76 Гватемала 51.88
77 Об'єднані Арабські Емірати 50.91
78 Намібія] 50.68
79 В'єтнам 50.64
80 Бенін 50.38
81 Перу 50.29
82 Саудівська Аравія 49.97
83 Кенія 49.28
84 Мексика 49.11
85 Того 48.66
86 Алжир 48.56
87 Мальта 48.51
88 Румунія 48.34
89 Мозамбік 47.82
90 Ангола 47.57
91 Гана 47.5
92 Демократична Республіка Конго 47.49
93 Вірменія 47.48
94 Ліван 47.35
95 Конго 47.18
96 Тринідад і Тобаго 47.04
97 Північна Македонія 46.96
98 Сенегал 46.73
99 Туніс 46.66
100 Катар 46.59
101 Киргизстан 46.33
102 Україна 46.31
103 Сербія 46.14
104 Судан 46
105 Марокко 45.76
106 Росія 45.43
107 Монголія 45.37
108 Молдова 45.21
109 Туреччина 44.8
110 Оман 44
111 Азербайджан 43.11
112 Камерун 42.97
113 Сирія 42.75
114 Іран 42.73
115 Бангладеш 42.55
116 Китай 42.24
117 Йорданія 42.16
118 Гаїті 41.15
119 Нігерія 40.14
120 Пакистан 39.56
121 Таджикистан 38.78
122 Еритрея 38.39
123 Лівія 37.68
124 Боснія і Герцеговина 36.76
125 Індія 36.23
126 Кувейт 35.54
127 Ємен 35.49
128 Південна Африка 34.55
129 Казахстан 32.94
130 Узбекистан 32.24
131 Туркменістан 31.75
132 Ірак 25.32

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ За визначенням ВООЗ, екологічне здоров'я — ті сторони громадського здоров'я, які визначаються станом довкілля; теорія і практика оцінювання факторів довкілля, здатних впливати на здоров'я.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Індекс_екологічної_ефективності&oldid=35910201