Індепенденсія (стадіон)
Індепенденсія | |
---|---|
Оригінал назви | Estádio Raimundo Sampaio |
Країна | Бразилія[1] |
Розташування | Белу-Оризонті, штат Мінас-Жерайс, Бразилія |
Координати | 19°54′29″ пд. ш. 43°55′04″ зх. д. / 19.90833300002777762° пд. ш. 43.917778000027773544° зх. д.Координати: 19°54′29″ пд. ш. 43°55′04″ зх. д. / 19.90833300002777762° пд. ш. 43.917778000027773544° зх. д. |
Побудовано | 1947—1950 |
Відкрито | 25 червня 1950 року[2] |
Реконструйовано | 1985, 1999, 2012 |
Власник | Америка Мінейру |
Команда (-и) | Америка Мінейру |
Види спорту | футбол |
Вміщує | 23 018[3] |
Вебсайт | arenaindependencia.net/site/(порт.) |
Індепенденсія (стадіон) у Вікісховищі |
Стадіон Раймундо Сампайо (порт. Estádio Raimundo Sampaio), більш відомий як Індепенденсія — футбольний стадіон, розташований в місті Белу-Оризонті, штат Мінас-Жерайс в Бразилії.
Стадіон був побудований до чемпіонату світу 1950 року, що проходив у Бразилії. Спочатку місткість стадіону становила 30 000 глядачів, але згодом кількість місць скорочено до 23 000 . Власником стадіону є клуб « Америка Мінейро», який проводить тут свої домашні матчі.
Попереднім власником був нині неіснуючий клуб «Сете де Сетембро» (порт. Sete de Setembro, дослівно — 7 вересня), названий на честь Дня незалежності Бразилії . Саме тому стадіон зазвичай називають Індепенденсія (порт. Independência — незалежність). Свою офіційну назву стадіон отримав як пошану до одного з президентів «Сете де Сетембро».
Будівництво арени було розпочато в 1947 році і завершилося незадовго до початку чемпіонату світу 1950 року . Відкриття стадіону відбулося 25 червня 1950 року, і цього ж дня було зіграно перший матч — у групі А: Югославія зустрічалася зі Швейцарією. Крім цієї гри в рамках світової першості на Індепенденсії було зіграно ще дві зустрічі: США — Англія (Група B), що завершилася несподіваною перемогою американців над родоначальниками футболу і звана в ЗМІ Зеброю, а також Уругвай — Болівія (Група D). якій майбутні чемпіони розгромили суперників 8:0
25 червня 1950 | Югославія | 3:0 (0:0) | Швейцарія | Індепенденсія, Белу-Оризонті | |
18:00 (UTC-3) |
Митич 59' Томашевич 70' Огнянов 84' |
звіт | Глядачі: 7336 Суддя: Джованні Галеаті | ||
29 червня 1950 | США | 1:0 (1:0) | Англія | Індепенденсія, Белу-Оризонті | |
18:00 (UTC-3) |
Гатьєнс 38' | звіт | Глядачі: 10151 Суддя: Дженерозо Датілло | ||
2 липня 1950 18:00 (UTC-3) |
|
Індепенденсія, Белу-Оризонті Глядачів: 5 284 Арбітр: Джордж Рідер |
Спочатку після відкриття стадіон належав уряду штату Мінас-Жерайс, але потім перейшов у власність клубу «Сете де Сетембро» у вересні 1965 року після відкриття Мінейрао . У 1989 році клуб «Америка Мінейру» взяв Індепенденсію в довгострокову оренду на 30 років. Саме на цій арені клуб виграв бразильську серію Б у 1997 році у жорсткому суперництві з « Вілла Нова». При цьому фінальний матч проти « Наутіко» зібрав на стадіоні 18 900 шанувальників «Америки». Граючи домашні матчі на Індепенденсії, 2009 року клуб переміг у серії C.
У 1999 році разом з клубом « Атлетіку Мінейро» «Америка» побудували на стадіоні додаткову трибуну з металоконструкцій, внаслідок чого стадіон почав уміщувати до 30 000 глядачів. Також встановили електронне табло. Але через те, що споруда була небезпечною, згодом її довелося демонтувати.
Рекорд відвідуваності був зафіксований у матчі між збірними Мінейри та Гуанабари, що відбувся 27 січня 1963 року в рамках Чемпіонату Бразилії. На цій зустрічі були присутні 32 721 глядачів.
У грудні 2008 року уряд штату Мінас-Жерайс оголосив про реконструкцію стадіону. Початкові капіталовкладення планувалися в розмірі $ 13 млн з місцевого бюджету і $ 31 млн від уряду Бразилії[4] . У серпні 2009 року рада з довкілля Белу-Оризонті схвалила проведення будівельно-ремонтних робіт[5] .
Основні роботи з реконструкції розпочалися лише 22 січня 2010 року[6][7]. Стадіон був повністю демонтований, включаючи усі підтрибунні приміщення[8] . Спочатку планувалися закінчити реконструкцію до 21 вересня 2010 року, але згодом терміни завершення капітального ремонту були перенесені на березень 2011 року[9], а потім ще на червень того ж року[10]. При цьому витрати на проведення робіт зросли до $70 млн[10].
Під час реконструкції стадіону всі три команди Белу-Оризонті грали на арені до Жакаре, розташованій у сусідньому місті Сет-Лагоас[11]. У 2012 році реконструкція була завершена, і «Америка Мінейру» повернулася на свою домашню арену, яка також використовується для проведення ігор «Атлетіку Мінейру»[12].
-
Стадіон після реконструкції в листопаді 2012 року
-
Гра Атлетіку Мінейру та Арсенала з міста Саранді під час розішграшу Кубка Лібертадорес 2013
- ↑ а б GeoNames — 2005.
- ↑ Fernando Martins (10 листопада 2007). Independência será reformado (порт.). O Tempo. Архів оригіналу за 12 липня 2012.
- ↑ Cadastro Nacional de Estádios de Futebol (PDF) (порт.). Confederação Brasileira de Futebol. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2012.
- ↑ Governo de Minas anuncia reforma do Estádio Independência (порт.). JusBrasil. 19 грудня 2008. Архів оригіналу за 12 липня 2012.
- ↑ Autorizada a reforma do Estádio Independência (порт.). Globominas. 29 серпня 2009. Архів оригіналу за 12 липня 2012.
- ↑ Bruno Moreno (22 січня 2010). Começa reforma no Independência (порт.). Hoje em Dia.
{{cite web}}
: Недійсний|deadurl=404
(довідка) - ↑ ROCHA, Pedro Franco. Em vez da bola, máquinas Estado de Minas
- ↑ Pedro Rocha Franco (19 березня 2010). Em vez da bola, máquinas (порт.). Estado de Minas. Архів оригіналу за 12 липня 2012.
- ↑ Bruno Moreno (23 липня 2010). Estádio Independência fica pronto somente em março de 2011 (порт.). Estado de Minas. Архів оригіналу за 27 липня 2010.
- ↑ а б Marco Antônio Astoni (25 листопада 2010). Novo estádio Independência ficará pronto até o mês de junho de 2011 (порт.). Globoesporte. Архів оригіналу за 12 липня 2012.
- ↑ ASTONI, Marco Antônio. Novo estádio Independência ficará pronto até o mês de junho de 2011 Globoesporte.com (25/11/2010)
- ↑ Após atrasos, reformas do estádio Independência seguem a todo vapor Globoesporte.com (07/04/2011)