Індомалайя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Індомалайський регіон)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Територія Індо-Малайської біогеографічної області
Лінія Воллеса, що розмежовує тваринний світ Австралійської від Індо-Малайської

Індо-Малайська біогеографічна область, Індомалайя — біогеографічна область, одиниця фауністичного і флористичного районування, що входить до складу Палеотропічного царства (Палеогеї)[1].

Географічне положення[ред. | ред. код]

Охоплює південну частину Азії (півострови Індостан та Індокитай) і острови, розташовані між Азією та Австралією (Великі Зондські, Філіппінські, Шрі-Ланка, Тайвань, Хайнань, Рюкю та ін.)[1]. На півночі кордоном служать Гімалаї та річка Янцзи; на півдні Індійський океан; на заході — перехідна зона із Голарктикою та Палеотропікою, від гирла Інду, через пустелею Тар, до передгір'їв Гімалаїв; на сході — перехідна зона (Воллесія, між островами Балі, Ломбок і Сулавесі) з Нотогеєю[2][3]. Сулавесі інколи зоогеографічно відносять до Нотогеї через присутність сумчастих — кускуси[4].

У недавньому минулому територія області була вкрита вологими тропічними та екваторіальними лісами, мусонними лісами, або саванами[2]. Тепер, після знищення основного масиву лісів, майже вся їхня територія покрита антропогенними ландшафтами. Споконвічна біота збереглася переважно в гірських районах[2].

Флора[ред. | ред. код]

Біогеографічна область відзначається великим різноманіттям видів рослин; ендемічними родинами є папороті матонієві, дводольні сцифостегієві дводольні[1]. Характерні субтропічні й тропічні вологі ліси (джунглі) та савани (плато Декан), на узбережжях припливні мангрові ліси[2][1]. Тут зосереджена найдавніша флора квіткових рослин. Поширені діптерокарпові (Dipterocarpaceae), зозулинцеві (Orchidaceae), хвойні (Pinopsida), фікуси (Ficus), пальмові (Arecaceae), панданові (Pandanaceae), бананові (Musaceae), деревовидні та трав'янисті папороті[1].

Фауна[ред. | ред. код]

Біогеографічна область відзначається великим різноманіттям видів тварин; ендемічними родинами є довгоп'ятові (Tarsiidae), малабаркові (Platacanthomyidae), шерстокрилові (Dermoptera), тупайєві (Tupaiidae), гібонові (Hylobatidae)[1]. Але при цьому число ендемічних таксонів рангом вище родини не велике. У фауні зберігаються реліктові риси міоценової епохи — слон індійський, носороги, тапір індійський, оленцеві (Tragulidae)[2]. За видовим складом область найближче до Ефіопської, обмін видами з якою проходив до самого четвертинного періоду[4]. Для обох характерні слони, носороги, вузьконосі мавпи, деякі види копитних, павичі, птахи-носороги, панголіни (Maniiformes), лемури, хамелеони, варани, агами[2]. У різних частинах Індо-Малайської області фауна має досить різкі відмінності, що обумовлюється архіпелажним характером південної частини території[2].

Лісова теріофауна представлена дереволазними тваринами: білками, летягами, лорі, тупайями та ін[2][1]. З копитних дикі індійський та буйволи, гаур, бантенг; оленячі представлені аксисом і замбаром, свині — бабірусою[1]. Нечисленні антилопи — нільгау, гарна та чотирирога[4]. Характерними хижаками виступають тигр, димчастий леопард, чорна пантера, гімалайський (Ursus thibetanus) і малайський ведмеді або біруанг (Helarctos malayanus) , вивера малайська, велика (Ailuropoda melanoleuca) і мала панди (Ailurus fulgens)[4][1]. Багато гризунів, численні рукокрилі, особливо летючі собаки (Rousettus)[2]. Є кілька ендемічних видів мавп, зокрема орангутан[4]. У річках Інд і Ганг водиться дельфін південноазійський річковий (Platanista gangetica); у річках басейну Андаманського моря і Великих Зондських островів — рідкісний прісноводний дельфін Іраваді[2].

Різноманітна орнітофауна. Ендемічна родина листовкових (Irenidae), Megalaimidae і Rhabdornithidae[5]. Характерні чубаті стрижі (Hemiprocnidae), пітові (Pittidae), совині дрімлюги (Podargidae), рогодзьобові (Enrilaimidae); численні фазанові (Phasianidae) — павичі, аргуси, трагопан, банківська курка, зимородки, щурки (Merops), нектаркі (Nectarinia) тощо[1].

З плазунів ендемічні щитохвості змії (Uropeltidae), безвухі варани (Lanthanotidae), великоголові черепахи (Platisternidae), гавіали (Gavialidae). Поширені отруйні змії (кобри), пітони, різні черепахи, крокодили, ящірки[4][1]. Для області характерні такі ряди земноводних: саламандри (Urodela), безногі (Apoda), жаби (Anura).

Різноманітна іхтіофауна прісноводних риб, багато представлена група акантоперих (Acanthopterygii), численні коропові, присутній ряд видів сомів; зустрічаються лабірінтові (Anabantoidei) та араваноподібні (Osteoglossiformes)[4][2].

Дуже різноманітна ентомофауна, численні й різноманітні метелики, характерні мімікруючі примарові (Phasmatodea).

На території Індо-Малайської біогеографічної області в давнину людиною були одомашнені буйвіл, бантенг (балійська худоба), гаур у формі гаялу, свиня, курка, індійська бджола[2].

Районування[ред. | ред. код]

Біогеографічна область територіально поділяється на 3 підобласті, що відрізняються одна від одної певними особливостями живої природи, які сформувались історично:

Індійська підобласть[ред. | ред. код]

Флора підобласті налічує понад 50 ендемічних родів і понад 2 тис. ендемічних видів[1]. У густозаселених місцях природна рослинність повністю винищена. У заповідниках та невеликих малозаселених куточках зустрічаються тропічні дощові ліси диптерокарпусів, мусонні салові та тикові ліси[1]. Більшість території не зайнятої в сільськогосподарському обробітку зайняті, чагарниками, рідколіссям і саванами. Характерні ссавці: антилопи нільгау та гарна, свиня карликова (Sus salvanius) — найменший представник свиневих, носоріг індійський, бенгальський тигр, мавпа гульман (сірий лангур, хануман), з птахів — павич, з плазунів — гавіал, в річках зустрічаються акули[4][1].

Бірмано-Китайська підобласть[ред. | ред. код]

Флора підобласті налічує більше 250 ендемічних родів рослин[1]. На рівнинах і навітряних схилах гір переважають тропічні дощові ліси, в горах — субтропічні мохуваті ліси з вічнозеленими буками, лаврами, вересами, магноліями, чайними деревами[1]. У вологих лісах багато епіфітів[4]. У сезонних листопадних мусонних лісах домінують диптерокарпові та тик[4]. На підвітряних схилах і у вітровій тіні поширені савани, колючі рідколісся. За достатньої зволоженості — зарості бамбука. Характерними лісовими тваринами виступають, або донедавна такими були, макаки, гібони, довгоп'яти, слони, носоріг яванський[6], тигр, чорна пантера, летяги; багато птахів — папуги, різноманітні фазанові; з плазунів — алігатор[1].

Малайсько-Філіппінська підобласть[ред. | ред. код]

Флора підобласті налічує велику кількість ендемічних видів, репрезентативними родинами виступають матонієві, сцифостегієві[1]. Для біогеографічної підобласті характерним рослинним покривом є тропічні дощові ліси з диптерокарпових, пальм, фікусів, панданусів, деревовидних папоротей, хлібного дерева, зарості бамбука. У горах поширені мохуваті ліси, місцями мусонні ліси, рідколісся, савани, уздовж заболочених узбережж — мангрові ліси, на піщаних ґрунтах зарості ендемічної пальми ніпи[1]. Ендемічні ссавці: тапір, бабіруса, гібон сіаманг, орангутан (острови Калімантан і Суматра), носата мавпа, з плазунів — варан комодський[4]. Рідкісні слон, носоріг дворогий, бантенг, з птахів — фазан аргуси, смітні кури[1]. Численні летючі жаби (Rhacophorus), квакші (Hylidae) навпаки малочислені[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Кістяківський О. Б. Індо-Малайська біогеографічна область // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. а б в г д е ж и к л м н п Гептнер В. Г. Индо-Малайская область // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  3. ФГАМ, 1964
  4. а б в г д е ж и к л м (рос.) Индо-Малайская область // Краткая географическая энциклопедия. Том 2: Евлах — Миллибар / Главный редактор Григорьев А. А. — М.: Советская энциклопедия, 1961. — 592 с.
  5. Фесенко Г. В. Зоогеографічні особливості поширення птахів // Біологічні Студії / Studia Biologica. — Л. : Вид-во ЛНУ, 2012. — Т. 6, № 3. — С. 197—222. — ISSN 1996-4536.
  6. 25 жовтня 2011 року Фонд дикої природи констатував факт зникнення яванского носорога в національному парку Кат'єн у В'єтнамі. Останні представники виду залишились лише в національному парку на заході густонаселеного острова Ява.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]