Індоіранські мови
| Частина серії статей на тему: |
| Індоєвропейці |
|---|
 Міграції індоєвропейців |
 Категорія •  Лінгвістика •  Портал |
Індоіра́нські мо́ви — одна з груп індоєвропейських мов, поширена в Індії та Ірані.
Багато лінгвістів не виділяють окремої індоіранської групи, а схильні розглядати іранські та індійські мови як підгрупи індоєвропейської мовної сім'ї[1]
Історія[ред. | ред. код]
Арíйські мóви — застаріла назва індоєвропейських мов, використовувана у 19 столітті; мови арійських народів Індії. Термін більше не вживається в мовознавстві через асоціації з нацистською концепцією «вищої раси».
Класифікація[ред. | ред. код]
Поділяється на мови:
- індійські або Індоарійські (гінді, урду, бенгальська, маратхі, гуджараті, пенджабі, орія, ассамська, сіндхі, непальська, сингальська, циганська, а також давньоіндійські санскрит і пракрити);
- іранські (перська, таджицька, осетинська, курдська, белуджійська, татська, талиська, мунджанська, ягнобська, памірські та ін.).
- нуристанські мови
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Зокрема, у словнику мовознавчих термінів за редакцією радянського лінгвіста Дитмара Розенталя під гаслом «индоевропейские языки».
Література[ред. | ред. код]
- Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С. Я. Єрмоленко. — К.: Либідь, 2001.
Посилання[ред. | ред. код]
- Індоіранські мови // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін.. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 214. — 552 с.
| |||||