Індоіранські мови
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку.
Стабільна версія була перевірена 12 січня 2016.
|
Індоєвропейці |
|---|
| Індоєвропейські мови |
| Албанська · Вірменська Балтійські · Кельтські Германські · Грецька Арійські · Італійські Слов'янські мертві: Анатолійські · Палеобалканські (Дакська, |
| Індоєвропейці |
| Албанці · Вірмени Балти · Кельти · Германці Греки · Індоарійці Іранці · Романці · Слов'яни історичні: Хетти · Кельти · Германці · Скіфи · |
| Протоіндоєвропейці |
| Мова · Суспільство · Релігія |
| Прабатьківщина індоєвропейців |
| Курганна гіпотеза · Анатолійська гіпотеза · Вірменська гіпотеза · Індійська гіпотеза · Теорія палеолітичної безперервності |
| Індоєвропеїстика |
Індоіра́нські мо́ви — одна з груп індоєвропейських мов, поширена в Індії та Ірані.
Багато лінгвістів не виділяють окремої індоіранської групи, а схильні розглядати іранські та індійські мови як підгрупи індоєвропейської мовної сім'ї[1]
Історія[ред. • ред. код]
Арíйські мóви — застаріла назва індоєвропейських мов, що використовувалась у 19 столітті; мови арійських народів Індії. Термін більше не вживається в мовознавстві через асоціації з нацистською концепцією «вищої раси».
Класифікація[ред. • ред. код]
Поділяється на мови:
- індійські (гінді, урду, бенгальська, маратхі, гуджараті, пенджабі, орія, ассамська, сіндхі, непальська, сингальська, циганська, а також давньоіндійські санскрит і пракрити);
- іранські (перська, таджицька, осетинська, курдська, белуджійська, татська, талиська, мунджанська, ягнобська, памірські та ін.).
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Зокрема, у словнику мовознавчих термінів за редакцією радянського лінгвіста Дитмара Розенталя під гаслом «индоевропейские языки».
Література[ред. • ред. код]
- Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С. Я. Єрмоленко. — К.: Либідь, 2001.
|
|||||
