Індіра Ганді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Індіра Ганді
इन्दिरा प्रियदर्शिनी गान्धी
Indira2.jpg
Народилася 19 листопада 1917(1917-11-19)
Аллахабад, Уттар-Прадеш, Британська Індія
Померла 31 жовтня 1984(1984-10-31) (66 років)
Нью-Делі
Діяльність Політик, премєр-міністр Індії з 1966-1977 і з 1980-1984 роки
Alma mater Оксфордський університет
Конфесія Індуїзм
Батько Джавахарлал Неру
Матір Камала Неру
Чоловік Фероз Ганді
Поштова марка СРСР присвячена І. Ганді, 1984, (Каталог ЦФА 5588, Скотт 5325)

Інді́ра Га́нді (англ. Indira Priyadarshini Gandhi; *19 листопада 1917 — †31 жовтня 1984) — прем'єр-міністр Індії (19661977, 19801984).

Біографія[ред.ред. код]

Народилася 19 листопада 1917 року в Аллахабаді, дочка Джавахарлала Неру. Вона отримала відмінну освіту в найкращих навчальних закладах Англії, Швейцарії і Індії, вчилася в Оксфордському університеті. Коли їй виповнився 21 рік, вона вступила в партію Індійський національний конгрес (ІНК). А ще через чотири роки вийшла заміж за відомого конгресмена, додавши до свого прізвища прізвище чоловіка — Ганді. Після проголошення незалежності стала офіційною співробітницею батька, що відповідала за прийом іноземних делегацій. Разом з батьком Індіра здійснила незабутні поїздки у країни Азії, Африки та Європи. Окрім Швейцарії, Франції, Німеччини їй пощастило побувати в Бірмі, Малайзії, Сінгапурі, Чехословаччині, Угорщині, Єгипті. Крім того, вона самостійно здійснила поїздки до Португалії та Південної Африки. Індіра вирізнялася тим, що завжди мала власну думку і ніколи не підпадала під будь-який вплив. Вона була дуже досвідченим і розумним державним діячем і істинним індійським націоналістом. Єдине, що вигідно відрізняло Індіру Ганді від традиційного образу «залізної леді», був сильний материнський інстинкт.

Політична кар'єра[ред.ред. код]

Її політична кар'єра була успішною. У 1955 році Індіра Ганді входить до Центральної виборчої комісії ІНК як голова жіночої організації цієї партії. У 1959—1960 роках вона — голова ІНК. У 1964 році увійшла до уряду Шастрі як міністр інформації і радіомовлення; в липні 1964-го стала членом Національної ради оборони.

19 січня 1966 року, після смерті Шастрі, була вибрана лідером парламентської фракції ІНК і, за сталою традицією, як лідер цієї фракції стала прем'єр-міністром. В 1967 році, крім поста прем'єр-міністра зайняла пости міністра атомної енергії, голови Планової комісії, міністра закордонних справ.

У своїх заявах як глава уряду пані Ганді неодноразово підкреслювала необхідність збереження основних принципів політики Джавахарлала Неру, а саме — неучасті Індії у військових блоках підтримки миру і міжнародної співпраці, подальшого розвитку і зміцнення дружніх радянсько-індійських відносин, здійснення планового розвитку національних основ економіки. Виступала із засудженням агресії США у В'єтнамі.

З 1969 по 1970 роки, всупереч опору сил реакції, Індіра Ганді провела націоналізацію 14 найбільших банків. Консервативні лідери Конгресу спробували виключити Ганді з партії. Партія розкололася на правлячий Конгрес (П) і опозиційний Конгрес (О). Втративши більшість в парламенті, Ганді призначила вибори на рік раніше терміну, і в березні 1971 прихильники Ганді отримали перемогу, отримавши більше двох третин голосів. Індіра Ганді знов отримала пост прем'єр-міністра а також зайняла пости міністра внутрішніх справ, міністра атомної енергії і міністра інформації і радіомовлення.

З погіршенням економічної ситуації і зростанням внутрішньої напруженості знизилася і популярність Ганді. У 1975 році вона була звинувачена судом за порушення в 1971 закону про вибори. У відповідь Ганді ввела надзвичайне положення і внесла зміни в конституцію, які дозволяли їй зосередити владу в своїх руках. Широка незадоволеність населення надзвичайним положенням і настирним прагненням уряду провести в життя програму планування сім'ї (у тому числі примусову стерилізацію) привела до поразки Ганді на виборах 1977. У січні 1978 Ганді ініціювала ще один розкол в Конгресі. Конгрес -І (за «Індіру») досяг успіху на виборах до місцевих законодавчих органів, а в листопаді Ганді була вибрана до парламенту. У січні 1980, після того, як уряд партії Джаната потерпів крах, Ганді знову зайняла пост прем'єр-міністра.

Незабаром після повернення до влади Ганді понесла важку особисту втрату — в авіакатастрофі загинув її молодший син і головний політичний радник Санджай. Після смерті Санджая Індіра Ганді переконала старшого сина Раджіва зайнятися політикою.

Виконання обов'язків прем'єр-міністра Індії ніколи не було легким. Величезний субконтинент з численним населенням ряснів не тільки унікальними пам'ятками стародавньої культури, але і найгострішими проблемами: надзвичайною бідністю, хворобами, корупцією етнічними і релігійними конфліктами.

У 1984 році всі ці проблеми, що стояли перед Індірою Ганді, ускладнилися сепаратистськими настроями серед сикхів, які населяють штат Пенджаб. Прем'єр-міністра неодноразово інформували, що сикхські екстремісти, вимагаючи відокремлення від країни цього штату накопичують зброю і боєприпаси в «Золотому храмі» міста Амрітсар. Це було небезпечно не тільки тому, що зброя призначалася для насильницьких дій, але і тому, що вона спаплюжувало національну святиню. Екстремістів необхідно було роззброїти і вигнати з храму як з політичних, так і з релігійних міркувань.

У військовому відношенні ця операція виявилася успішною: екстремістів вдалося вибити з храму. Але в очах громадськості вона зазнала невдачі. Один з біографів Індіри Ганді так описує реакцію місцевого населення на штурм «Золотого храму»: «Для більшості сикхів військова акція, в результаті якої приміщення храму сильно постраждало, супроводжувалася великою кількістю людських жертв. В перестрілці загинуло близько тисячі осіб, включаючи керівників терористів. Сикхи присягнулися помститися. Не проходило й дня, щоб вони не погрожували смертю прем'єр-міністру її сину і внукам».

Замах[ред.ред. код]

Індіра Ганді не сумнівалася, що її життя в небезпеці. Прем'єр-міністру не раз пропонували прибрати з особистої охорони всіх сикхів, але такий крок, вірогідно, здавався главі уряду зайвим.

Беант Сингх служив в охороні прем'єр-міністра близько десяти років і супроводжував Індіру Ганді в декількох поїздках за кордон. Але вона не знала про те, що Беант Сингх мав тісні зв'язки з групою сикхських екстремістів — з тими, хто присягнувся помститися за осквернення «Золотого храму». Не дивно, що ця людина виявилася відмінною кандидатурою на роль вбивці Індіри Ганді. Релігійний фанатизм виявився сильнішим за особисту відданість: Беант Сингх знайшов співучасника в особі Сатванта Сингха, молодого поліцейського, нещодавно зарахованого до служби безпеки прем'єр-міністра.

Індіра Ганді розуміла, що її життю загрожує небезпека. 30 жовтня 1984 року, за день до загибелі, вона говорила: «Сьогодні я жива, а завтра, можливо, моє життя скінчиться… Але кожна крапля моєї крові належить Індії». На ранок 31 жовтня у прем'єр-міністра була запланована зустріч, на яку Індіра Ганді чекала з особливим задоволенням, — телеінтерв'ю з відомим англійським письменником, драматургом і актором Пітером Устіновим. Вона довго вибирала одяг, вибравши шафранову сукню, яка, на її думку, мала б ефектно виглядати на екрані і до якої не пасував куленепробивний жилет. Цей день став для неї фатальним…

Беант Сингх і Сатвант Сингх стояли на одному з постів, розташованих уздовж доріжки, що вела з резиденції прем'єр міністра до її офісу. Саме туди і прямувала у супроводі охорони Індіра Ганді. Підійшовши до охоронців-сикхів вона привітно посміхнулася. Вихопивши пістолет, Беант Сингх тричі вистрілив в прем'єр-міністра. Одночасно Сатвант Сингх прошив тіло Індіри Ганді автоматною чергою. Вбивці були одразу ж схоплені охороною. Беант Сингх закричав: «Я зробив, що хотів. Тепер ви робіть, що хочете». Йому не вдалося ухилитися від куль інших охоронців — одна виявилася смертельною. Другого вбивцю було поранено, але той вижив.

Тоді як Індіра Ганді вмирала від куль власних охоронців, Пітер Устінов і його знімальна група чекали зустрічі з прем'єр-міністром. Один з цих людей згадує: «Я почув три одиночні постріли, а потім автоматну чергу. Очевидно вбивцям хотілося виконати своє завдання на всі сто відсотків. Вони не залишили жертві жодного шансу…»

Політична спадщина[ред.ред. код]

Вибухом обурення відповіла Індія на вбивство прем'єр-міністра. Народний гнів повалився на сикхів. По всій країні прокотилася хвиля стихійних виступів проти сикхських екстремістів, яка супроводжувалася насильством. Влада намагалися захистити невинних, але протягом подальших тижнів жертвами безчинств сталі сотні жителів Пенджабу.

Пости прем'єр-міністра і лідера Конгресу зайняв Раджив Ганді. Уряд так і не дізнався, хто віддав наказ убити Індіру Ганді. Багато хто дотепер упевнений в тому, що це справа рук двох фанатиків-одинаків.

В історію своєї країни Індіра Ганді увійшла не тільки як перша жінка, що очолювала протягом декількох років уряд Індії. Розумний і енергійний політик, вона багато зробила для зміцнення міжнародного авторитету держави що став одним з лідерів Руху неприєднання до військових блоків.

Почесний доктор Київського університету (25.09.1982 р.)

Посилання[ред.ред. код]