Інемурі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Інемурі (яп. 居眠り, «бути присутнім і спати») — практика денного сну на роботі, в громадському транспорті та інших громадських місцях. Таке явище можна зустріти навіть в стінах парламенту. Згідно з японськими традиціями, суспільство не забороняє інемурі, а, навпаки, його заохочує. Це явище є ознакою того, що людина мало спить, оскільки дуже багато працює і не має часу на нічний сон[1]. Таке ставлення склалось ймовірно через те, що Японія серед всіх країн посідає перше місце у світі (або ж друге після Кореї) за недосипанням[2]. Інемурі заборонений ​​лише в тих випадках, коли це загрожує громадській безпеці.

Хоча ставлення до такого сну в багатьох інших країнах негативне і можуть навіть звільнити з роботи, але дослідження західних університетів показали, що навіть 10-20 хвилин перепочинку дозволяють підвищити ефективність роботи і краще виконувати поставлені задачі[2][3]. Крім того, від такого сну можна швидко і легко прокинутись[4].

Разом з тим деякі службовці навіть удають, що сплять, щоб показати як вони важко працюють[5].

Хоча з фізіологічної точки зору інемурі є сном, але в японському суспільстві його швидше прирівнюють до занурення у мрії. Хоч цей спосіб відпочинку і пов'язаний з недосипанням японців через надзвичайну інтенсивність сучасного життя, але це явище було звичним і впродовж всієї історії, незалежно від соціального становища[6].

Правила інемурі[ред.ред. код]

  • Сон під час інемурі повинен демонструвати соціальну залученість, іншими словами людина може спати стоячи в автобусі, сидячи на нараді вертикально в кріслі[7] таким чином, щоб зовні створювалося враження її участі у цих заходах[1]. Якщо службовець не порушує цього правила, то він може спати доволі довго, хоч 5 хвилин, хоч цілу годину. Але якщо його про щось запитають на цій нараді, то він повинен одразу ж відповісти на поставлене запитання[2].
  • Під час інемурі велике значення має соціальний статус. Так, якщо підлеглий спить на очах у свого начальника, то це неприпустимо, якщо ж начальник спить на очах у своїх підлеглих, то в цьому немає нічого осудного[4].

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Brigitte Steger «Inemuri. Wie die Japaner schlafen und was wir von ihnen lernen können». — 2007. — ISBN 978-3-499-62194-9.

Посилання[ред.ред. код]