Інес Суарес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інес де Суарес
Inés de Suárez
Inés de Suárez.JPG
Ім'я при народженні ісп. Inés de Suárez
Народилася 1507
Пласенсія, Естремадура, Іспанія Іспанія
Померла 1580
Сантьяго, Чилі Чилі
Громадянство
(підданство)
Іспанія
Національність Іспанка
Діяльність Конкістадор
Володіє мовами іспанська[1]
У шлюбі з Rodrigo de Quiroga[d]
Автограф Ines Suarez.PNG


Іне́с де Суа́рес (ісп. Inés de Suárez; близько 15071580) — іспанська жінка-конкістадор, учасниця завоювання Чилі.

Біографія[ред. | ред. код]

Інес де Суарес народилася в Пласенсії області Естремадура приблизно в 1507 році. Близько 1537 року вона прибула до Америки, скоріш за все, в пошуках свого чоловіка Хуана де Мелаха, що покинув Іспанію, щоб служити в Новому Світі у братів Пісарро. Після довгих пошуків у різних місцях в 1538 році вона прибула в Ліму, де дізналася, що її чоловік давно помер — їй сказали, що він впав в море. В 1539 році вона, як вдова іспанського солдата, отримала невелику ділянку землі в Куско та енком'єнду з кількома індіанцями. Згодом після цього вона стала коханкою Педро де Вальдіві. Хоча вони і походили з одних і тих самих місць, й автори ряду художніх творів придумали історії про їхню довгу любов, немає ніяких свідчень того, що вони були знайомі раніше.

На початку 1540 Педро де Вальдівія зумів отримати від Франсіско Пісарро дозвіл для Інес де Суарес супроводжувати його експедицію на південь. Під час шляху Інес, крім турботи про Вальдівія, доглядала за пораненими і хворими, шукала для них воду в пустелі, і одного разу врятувала життя Вальдівія, коли на нього напав один з суперників. Шлях був важким, так як індіанці, вже знайомі з іспанцями, застосовували тактику випаленої землі. У грудні 1540 року, через 11 місяців після виходу з Куско, експедиція досягла річки Мапочо, де Вальдівія зібрався заснувати столицю території. Долина була густо населена індіанцями, і Вальдівія спробував запевнити їх у своїх добрих намірах, піднісши їм подарунки. Індіанці подарунки взяли, але потім під впливом вождя Мічімалонко напали на іспанців. У вирішальний момент, коли іспанці, здавалося, були розгромлені, індіанці несподівано втекли. Іспанці вирішили, що їх врятувала чудесна поява Святого Якова (Яго), і тому назвали заснований 12 лютого 1541 року місто Сантьяго.

У серпні 1541 року, коли Вальдівія був зайнятий на узбережжі, Інес розкрила ще одну змову проти нього. Розібравшись зі змовниками, Вальдівія переніс свою увагу на індіанців, і запросив до себе сім касиків, щоб обговорити поставки продовольства. Коли індіанці прибули, Вальдівія захопив їх в заручники, щоб гарантувати доставку продовольства і безпеку віддалених поселень.

Інес де Суарес обезголовлює заручників

9 вересня 1541 року Вальдівія відправився з 40 солдатами придушувати повстання індіанців біля Аконкагуа, а 10 вересня в Сантьяго прийшло повідомлення, що навколишні ліси повні індіанців. Інес запитали, чи не вважає вона, що заручників потрібно відпустити як жест доброї волі, але вона відповіла, що це погана ідея. На наступний день розгорнулася жорстока битва. Інес весь день доставляла іспанцям їжу і воду, дбала про поранених. Так як ситуація була критичною й іспанці впали духом, Інес запропонувала, щоб семеро полонених касиків, які весь день криками підбадьорювали нападників, були обезголовлені на очах у індіанців. Так і було зроблено. Після страти Інес виїхала перед солдатами на білому коні, і піднесені духом іспанці обрушилися на індіанців і розбили їх.

У 1545 році Вальдівія дарував Інес за її хоробрість і звитягу енкомьєнду.

У 1548 році Педро де Вальдівія відправився в Перу за підкріпленнями. Там проти нього було розпочато судовий процес; серед пред'явлених звинувачень було і те, що він відкрито живе з Інес де Суарес «як чоловік з дружиною», незважаючи на те, що у нього є законна дружина. В обмін на звільнення і призначення королівським губернатором Чилі йому було наказано відіслати Інес і видати її заміж, а в Чилі взяти свою законну дружину Марину Ортіс де Гаеті (вона прибула туди лише після його смерті). В 1549 році Інес де Суарес вийшла заміж за сподвижника Вальдівії Родріго де Кірога; на момент весілля нареченій було 42 роки, а нареченому — 38.

Після весілля Інес де Суарес стала жити тихим сімейним життям, присвятивши себе вдома і благочестю. Вони з чоловіком померли в 1580 році в одному і тому ж місяці.

Образ у мистецтві[ред. | ред. код]

Інес де Суарес стала героїнею ряду історичних романів:

  • Маріє Корреа Моранде «Inés y las raíces de la tierra» (1964)
  • Хорхе Гусман «Ay Mamá Inés — Crónica Testimonial» (1993)
  • Ізабель Альєнде «Inés del alma mía» (2006)

У 1971 році був знятий фільм «La Araucana», в якому роль Інес зіграла італійська актриса Ельза Мартінеллі.

Джерела[ред. | ред. код]

  • ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.