Іне Марі Еріксен Серейде
Іне Марі Еріксен Серейде | |
---|---|
Ine Marie Eriksen Søreide | |
Міністр закордонних справ Норвегії | |
20 жовтня 2017 — 14 жовтня 2021 | |
Прем'єр-міністр | Ерна Солберг |
Попередник | Берге Бренде |
Наступник | Аннікен Гуйтфельдт |
Міністр оборони Норвегії | |
16 жовтня 2013 — 20 жовтня 2017 | |
Прем'єр-міністр | Ерна Солберг |
Попередник | Анне-Ґрете Стрем-Еріксен[en] |
Наступник | Франк Бакке-Єнсен |
депутат Стортингу | |
Нині на посаді | |
На посаді з | 19 жовтня 2001 |
Народилася | 2 травня 1976[1] (48 років) Леренскуґ, Акерсгус[1] |
Відома як | політична діячка, адвокат |
Країна | Норвегія |
Alma mater | Університет Тромсе[1] |
Політична партія | Гейре[1] |
У шлюбі з | Øystein Eriksen Søreided |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Іне Марі Еріксен Серейде (норв. Ine Marie Eriksen Søreide) — норвезька політична діячка й адвокат. З 2017 до 2021 року була міністром закордонних справ, ставши першою жінкою, яка обійняла цю посаду[2]. Раніше була міністром оборони з 2013 до 2017 року[3]. Є членом Консервативної партії Норвегії. У 2005 році була обрана до парламенту Норвегії.
Серейде була призначена міністром закордонних справ Норвегії 20 жовтня 2017 року[4][2].
Народилася в Леренскузі, з 1995 року вивчала право в Університеті Тромсе, під час навчання вступила до Консервативної партії та почала займатися місцевою політикою. У 2000 році стала членом Центрального виконавчого комітету Консервативної партії та Голови Молодих консерваторів Норвегії.
Іне Еріксен Серейде працювала продюсером в компанії Metropol TV, а також була заступницею члена Стортингу в Осло. Після завершення кар'єри в компанії Metropol TV приєдналася до юридичної фірми Grette як стажистка.
У вересні 2005 року її вперше обрали членом парламенту Норвегії, а у вересні 2009 року на парламентських виборах переобрана знову.
- 2009—2013: голова Постійної комісії з питань закордонних справ та оборони.
- 2005—2009: голова Постійної комісії з питань освіти, досліджень та церковних справ.
- 2001—2005: член Постійної комісії з питань освіти, досліджень та церковних справ
- ↑ а б в г stortinget.no — Stortinget.
- ↑ а б Norway Gets A Female Foreign Minister First Time in History - The Nordic Page. The Nordic Page (амер.). 20 жовтня 2017. Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 8 березня 2018.
- ↑ Norway: new strategy to prevent flow of fighters to Iraq, Syria - World Bulletin. World Bulletin. Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 8 березня 2018.
- ↑ Ine Eriksen Søreide første kvinnelige utenriksminister. Aftenposten (nb-NO) . Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 8 березня 2018.
Це незавершена стаття про політичну діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |