Інженерна географія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Інжене́рна геогра́фія — молода наукова і навчальна дисципліна, що формується в межах прикладної (конструктивної) географії. Хоча проблеми, які покликана вирішувати ця наука, не нові і розробляються не одне сторіччя, вони розкидані по різних наукових дисциплінах і напрямаї, потрібне об'єднання і синтез накопичених знань. Інженерна географія як наука комплексна знаходиться в процесі становлення, не має усталених термінологічних визначень, і навіть саме поняття «інженерна географія» різні фахівці трактують по-різному. Більшість вважає, що вона розглядає весь комплекс проблем взаємовідносин суспільства і природи, впливу господарської діяльності на природні комплекси та їх компоненти, включаючи і формування природно-техногенних (геотехнічних) систем. Правильна, аргументована оцінка (прогноз) наслідків цієї взаємодії як в найближчій, так і у віддаленій перспективі, є обов'язковою складовою інженерно-географічних досліджень. У зв'язку з цим виділяються два методологічних підходи до вирішення інженерно-географічних завдань. Перший — комплексна інженерна оцінка ПТК і окремих компонентів з точки зору їх впливу на діяльність людини і реакцій на цю діяльність, включаючи їх подальшу трансформацію та еволюцію. У цьому руслі формуються інженерно-географічні дисципліни (інженерна геоморфологія, інженерна геологія, інженерна лімнологія та ін.) і розробляються рекомендації щодо вирішення приватних прикладних задач. Другий — узагальнення знань про характер і напрямки змін природного середовища під впливом виробничої діяльності людини, про формування геотехнічних систем і про прогноз їх функціонування в майбутньому. В цьому напрямку утворилися такі галузеві (синтетичні) дисципліни, як геоекологія (включаючи і геоекспертізу), географічне прогнозування, меліоративна географія.

Див. також[ред.ред. код]