Вид на Інкерман з південної сторони Севастопольської бухти
Інкерма́н (крим.İnkerman, «печерна фортеця»; Каламіта, Інкірма, 1976—1991 — Білокам'янськ) — місто, підпорядковане Севастопольській міськраді. Розташоване по морю за 5 км від міста Севастополь і за 18 км суходолом (автошлях Н06), при впадінні річки Чорної у Севастопольську бухту. Населення 12 тис. осіб (2014).
На початку нашої ери в Інкермані були каменоломні. Існують перекази про заслання сюди імператором Марком Ульпієм Траяном римського єпископа (папи) Климента I, який і загинув у цих місцях мученицькою смертю (утоплений у морі), та про ув'язнення тут у VII столітті папи Мартина I.
Фортеця виникла у VI столітті як візантійсько-херсонеський форпост (на місці давнішого таврського поселення), спершу відомий як Каламіта. Пізніше тут заснували православний монастир.
У XIV—XV століттях фортеця стала морською базою князівства Феодоро. При Олексії I у 1427 році тут збудувано фортецю Каламіта, яка мала захистити торговельний порт Авліта.
Від 1475 року місто перебувало під контролем Османської імперії. Саме турки надали йому назву Інкерман.
У 1783 разом зі всім Кримом приєднаний до Російської імперії. У 1820 році тут побудовано два маяки, найвищі в країні. З історії Кримської війни 1853—1856 відома Інкерманська битва, що відбулася 5 листопада (24 жовтня) 1854 року. Тоді російська армія зробила спробу скинути війська союзників у море та деблокувати Севастополь. Попри загальну невдачу, севастопольці тоді виграли час, аби укріпити місто.
Під час радянсько-німецької війни у 1942 р. більшовики під час відступу підірвали штольні поблизу Інкермана, де був розташований підземний госпіталь, внаслідок чого загинуло багато людей[2].
В XIX-XX століттях Інкерман розвивався в орбіті Севастополя (з інкерманського білого каменю останній первісно і будувався). Статус міста Інкерман отримав 6 січня 1976 року під ім'ям Білокам'янськ. У 1991 році місту була повернена його історична назва.
Україна
