Інкерман II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інкерман II
Кримська дирекція
Придніпровська залізниця
станція
Розташування
Розташування Україна Україна
Адреса Севастополь (Балаклавський район)
Координати 44°35′20″ пн. ш. 33°36′36″ сх. д. / 44.58888888891677738° пн. ш. 33.61000000002777455° сх. д. / 44.58888888891677738; 33.61000000002777455Координати: 44°35′20″ пн. ш. 33°36′36″ сх. д. / 44.58888888891677738° пн. ш. 33.61000000002777455° сх. д. / 44.58888888891677738; 33.61000000002777455
Структура
Лінія(ї) Інкерман I — Комишева Бухта
Структура Кримська дирекція залізничних перевезень
Колій 14
Послуги
Транспортні Залізнична станція
Історія
Відкрито 1953 (71 рік)[1]
Електрифіковано 1972 (= 3 кВ)
Інша інформація
Власник Придніпровська залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 858206
Код Експрес-3 9998504
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Інкерман I 2 км
Київ-Пасажирський 1144 км
Комишева Бухта 25 км
Мапа
Мапа

Інкерман II (Інкерман-Другий) — вантажна залізнична станція 2-го класу Кримської дирекції Придніпровської залізниці на лінії Інкерман I — Комишева Бухта[2]. Розташована у Балаклавському районі Севастополя АРК Крим. Пасажирське сполучення по станції відсутнє.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Станція обслуговує 14 під'їзних колій. Через станцію проходить 27-кілометрова гілка до Комишевої Бухти, якою здійснюються вантажні перевезення. На теперішній час вантажопотік мінімальний.

Історія[ред. | ред. код]

Станція відкрита 1953 року в складі пускової ділянки Інкерман I — Комишева Бухта. Назву отримала за розташуванням за 2 км від неї станції Інкерман I.

1972 року станція електрифікована постійним струмом (= 3 кВ)[3]. Саме тут закінчується контактна мережа, яка підходить з боку станції Інкерман I, далі, до станції Комишева Бухта, лінія неелектрифікована.

Комерційні операції, що виконуються на станції[ред. | ред. код]

  • Прийом та видача вантажів вагонними та дрібними відправками, що завантажуються цілими вагонами, тільки на під'їзних коліях та місцях незагального користування.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  2. Тарифні відстані на ділянці Інкерман I — Комишева бухта. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  3. Історія електрифікації залізниць (1972—1975) (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]