Інкременталізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Засновником інкременталізму (від. англ. incremental — додатковий) вважається Ч. Ліндблом, який у своїй роботі «Наука плутанини» визначив свій інкрементальний підхід як «менеджерський підхід, коли рішення приймаються не з огляду на чітко визначені цілі, а на реалії сьогодення та можливості їх вирішення лише в загальному вигляді за допомогою поступових кроків, які, в свою чергу, базуються на постійній корекції стратегічних планів під дією внутрішніх та зовнішніх факторів» [[1], c.79-88]. Подібні підходи зустрічаються, не тільки на загальноекономічному рівні (наприклад застосування інкременталізму у менеджменті), але й на рівні дослідження глобальних процесів, зокрема європейської економічної інтеграції. Так Амстердамський договір має дуже обмежене економічне значення у порівнянні з Маастрихтським. Принципова відмінність полягає у незначній деталізації соціально-економічних цілей розвитку ЄС, наприклад рівність жінок та чоловіків. Згодом цей процес отримав назву інкременталізм Амстердамського договору [[2]].


[i]. Lindblom E. Ch. The science of «Muddling through» [Electronic resource] / Lindblom E. Charles. — Mode of access: http://www.polsci.chula.ac.th/pitch/planningtheory2009/lindblom.pdf. — Title from a screen.

  1. Migone, Andrea; Howlett, Michael (2016-07-07). Charles E. Lindblom, “The Science of Muddling Through”. Oxford Handbooks Online. doi:10.1093/oxfordhb/9780199646135.013.33. Процитовано 2019-08-18. 
  2. Pelkmans, Jacques (2006). The Economics of Single Market Regulation. Mapping European Economic Integration (англ). Palgrave Macmillan. ISBN 9781137317360.