Макарова Інна Володимирівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Макарова.

Інна Макарова
рос. И́нна Влади́мировна Мака́рова
Народилася	28 липня 1926(1926-07-28) Тайга, Кемеровська область, РРФСР, СРСР
Померла	25 березня 2020(2020-03-25) (93 роки) Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Національність	росіянка
Громадянство	СРСР→ Росія
Діяльність	актриса театру і кіно
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії (1948)
Роки діяльності	1945 — 2015
Чоловік	Сергій Бондарчук Михайло Перельман
Діти	Наталія Бондарчук
IMDb	nm0538415
Нагороди та премії
Інна Макарова у Вікісховищі

У ролі Любові Шевцової (в центрі) у фільмі «Молода гвардія», 1948 рік.

Інна Володимирівна Макарова (рос. И́нна Влади́мировна Мака́рова; 28 липня 1926, Тайга, Кемеровська область, Російська РФСР — 25 березня 2020, Москва, Росія) — радянська і російська актриса. Лауреат Сталінської премії (1949) за фільм «Молода гвардія». Заслужена артистка РРФСР (1962). Народна артистка РРФСР (1971). Народна артистка СРСР (1985).

Біографія

Народилася в місті Тайга Томського округу, Сибірського краю, в родині працівників новосибірського радіокомітету Володимира Степановича Макарова і Ганни Іванівни Герман. Дитинство і юність Інна провела в Новосибірську. Сім'я жила в Будинку письменників.

В четвертому класі школи записалася в драматичний гурток. Під час Німецько-радянської війни разом з товаришами їздила по госпіталях, виступала перед пораненими.

У 1943—1948 роках навчалася у ВДІК в майстерні Сергія Герасимова і Тамари Макарової. Під час навчання виконала роль Кармен в однойменній п'єсі, поставленої Тетяною Ліозновою. Цю студентську роботу подивився Олександр Фадєєв і побачив в ній майбутню виконавицю ролі Любові Шевцової у фільмі «Молода гвардія», де Герасимов зняв весь свій курс; при цьому сам режисер спочатку готував їй роль Валерії Борц. За роботу над картиною актриса була удостоєна Сталінської премії I ступеня (поряд з режисером, оператором і групою інших артистів).

Під час навчання познайомилася з майбутнім чоловіком Сергієм Бондарчуком, який прийшов на курс після фронту. Після весілля жили в підвальній кімнаті в Москві на Садово-Тріумфальній вулиці. Потім, завдяки Сталінській премії, отримали нову квартиру.

У 1948 році була зарахована в трупу Театру-студії кіноактора. Алла Тарасова, побачивши її гру, хотіла запросити її у МХАТ, на що Герасимов заперечив: «Вона потрібна для кінематографа».

Наступною значущою роллю в кіно стала Катя Петрашень у фільмі «Висота» (1957), потім — Варвара в картині «Люба моя людина» (1958). Сценарій до цього фільму, за словами Макарової, писали спеціально для неї і Олексія Баталова, актори були затверджені без проб. Під час зйомок вирішила розлучитися з Бондарчуком. Розставання було важким, після цього Макарова довго не виходила заміж.

Надалі найяскравішимі ролі виконала у фільмах «Дівчата», «Одруження Бальзамінова», «Жінки», «Російське поле». В кінці 1980-х років стала рідко зніматися, присвятивши себе концертній діяльності. На початку — середині 2000-х років знову повернулася до акторської кар'єри, граючи в різних телесеріалах.

Померла 25 березня 2020 року в Москві, у Центральній клінічній лікарні з поліклінікою, куди вона була доставлена ​​раніше у важкому стані. Прощання з Інною Володимирівною пройшло 28 березня в траурному залі при Центральній клінічній лікарні, похована на Троєкуровському кладовищі.

Сім'я

• Дід по батькові — Степан Родіонович Макаров, з в'ятських переселенців, майстер з виготовлення гармоней, мав відмінний музичний слух, володів гармонью, гітарою і мандоліною.
• Дід по матері — Ван Людвіг Арман, з засланних австрійських поляків, католик. Одружився з Іриною Самсонівною Варакіною, переселенкою з-під Бронниць. При вінчанні був хрещений в православ'я під ім'ям Іван Михайлович Герман.
• Батько — Володимир Степанович Макаров, радіодиктор, письменник і поет. У 1934 році був прийнятий в члени Спілки письменників СРСР. Помер, коли йому не було й тридцяти п'яти років. «Дрібниця — крихта потрапила не в те горло, гострий абсцес, а потім гангрена, омертвіння легені».
• Мати — Ганна Іванівна Герман, літературний редактор-кореспондент, працювала в новосибірському радіокомітеті, завідувачкого літературної частини місцевого ТЮГу, потім — Новосибірського театру «Червоний факел». Була підкидьком, але «подейкували, і швидше за все так і було, що дочка Ганнуся була справжньою, кровною дочкою Івана Михайловича». Під час Німецько-радянської війни служила в 4-му гвардійському мінометному полку.
• Сестра — Ніна.
  • Її син: Андрій Малюков (нар. 1948) — режисер, Народний артист РФ.
• Перший чоловік (1947—1959) — Сергій Бондарчук, актор і кінорежисер. Народний артист СРСР (1952).
  • Дочка — Наталія Сергіївна Бондарчук (нар. 1950), актриса і кінорежисер. Заслужений діяч мистецтв РФ (2009).
    • Онук — Іван Миколайович Бурляєв (нар. 1976), композитор, артдиректор Міжнародного форуму кіно, театру і бойових мистецтв «Золотий Витязь», генеральний директор продюсерського центру «Золотий Вік».
    • Онука — Марія Миколаївна Бурляєва (нар. 1987), актриса.
• Другий чоловік (1973—2013) — Михайло Ізраїлевич Перельман (1924—2013), хірург. Академік АМН СРСР — РАМН.

Фільмографія

• 1945 — «Це було в Донбасі» — партизанка
• 1948 — «Молода гвардія» — Любов Шевцова
• 1951 — «Сільський лікар» — Баранова
• 1952 — «Повернення Василя Бортнікова» — Фроська Блінова
• 1955 — «Димітровградці» — Людмила Кузнецова
• 1955 — «Справа Румянцева» — Нонна Снєгірьова
• 1957 — «Висота» — Катя
• 1958 — «Наш кореспондент» — Клаша Винокурова
• 1958 — «Люба моя людина» — Варвара
• 1960 — «Міст перейти не можна»
• 1961 — «Дівчата» — Надя
• 1961 — «Брати Комарови» — Комарова, мама
• 1964 — «Молодий» — дружина Василя
• 1964 — «Палата» — Зіна
• 1964 — «Велика руда» — Тамара, дружина Пронякіна
• 1964 — «Одруження Бальзамінова» — Анфіса
• 1965 — «Вони не пройдуть» — Софія Якимова
• 1966 — «Жінки» — Дуся
• 1966 — «Маленький утікач» — Клава
• 1968 — «Новенька» — Анна Антонівна Васильцова
• 1968 — «Урок літератури» — завуч Віра Петрівна
• 1969 — «Злочин і покарання» — Настасья
• 1970 — «Вас викликає Таймир» — Єлизавета Михайлівна Кирпичникова
• 1970 — «Любов Ярова» — Дунька
• 1971 — «Російське поле» — Марія Сергіївна Соловйова
• 1972 — «Інженер Прончатов» — Капітоліна Олексіївна
• 1973 — «Друзі мої…» (новелла «Чукотський марш») — мама Павлика Кисельова
• 1973 — «Невиправний брехун» — Зіна Тютюріна
• 1974 — «Ще не вечір» — Інна Вікторівна Ковальова
• 1975 — «Наречена з півночі» — Наталія
• 1975 — «Пошехонська старина» — пані
• 1976 — «Моя справа» — Зоя Дем'янівна
• 1979 — «Нерозділене кохання» — Лариса Антонівна Добриніна
• 1982 — «Контрольна зі спеціальності» — Інна Федотівна
• 1982 — «Пічники» — Зоя
• 1982 — «Жива веселка» — Людмила Петрівна
• 1984 — «Мертві душі» — губернаторша
• 1985 — «Дитинство Бембі» — Нетла
• 1985 — «Маріца»
• 1986 — «Лермонтов» — Бабуся
• 1986 — «Юність Бембі» — Нетла
• 1987 — «Позика на шлюб» — Анна Казначеєва
• 1988 — «Сороковий день» — Ірина Семенівна
• 2006 — «Пушкін. Остання дуель» — Катерина Загряжська

Нагороди та звання

• Заслужена артистка РРФСР (23.10.1962)
• Народна артистка РРФСР (11.06.1971)
• Народна артистка СРСР (02.09.1985)
• Сталінська премія першого ступеня (1949) — за виконання ролі Любові Шевцової у фільмі «Молода гвардія» (1948)
• Орден Трудового Червоного Прапора
• Орден Дружби (10.10.2002) — за багаторічну плідну діяльність у галузі культури і мистецтва
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (28.07.2006) — за великий внесок у розвиток вітчизняного кіномистецтва і багаторічну творчу діяльність
• Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви»
• Медаль «За особливий внесок у розвиток Кузбасу» I ступеня (8 серпня 2001 рік) — за багаторічну плідну працю, високий професіоналізм, значний внесок у соціально-економічний розвиток області
• Кінофестиваль «Віват кіно Росії!» в Санкт-Петербурзі (Спеціальний приз «Визнання», 2006)
• Академік Російської академії кінематографічних мистецтв «Ніка»

Посилання

• Біографія на сайті www.kino-teatr.ru [Архівовано 25 січня 2010 у Wayback Machine.]
• Энциклопедия отечественного кино^{[недоступне посилання з квітня 2019]}