Іннес Айрленд

Іннес Айрленд
Громадянство	Велика Британія
Народився	12 червня 1930(1930-06-12) Майсемройд, Західний Йоркшир
Помер	22 жовтня 1993(1993-10-22) (63 роки) Редінг, Беркшир
Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1
Дебют	Гран-прі Нідерландів 1959
Остання гонка	Гран-прі Мексики 1966
Сезони	2 (1959–1966)
Команди	Лотус, БРП, клієнтські БРМ
Гран-прі (старти)	53 (50)
Перемоги	1
Подіуми	4
Поули	0
Найшвидші кола	1
Очки	47
Перша перемога	Гран-прі США 1961
Остання перемога	Гран-прі США 1961

Роберт МакГрегор Іннес Айрленд, більше відомий як Іннес Айрленд (англ. Robert McGregor Innes Ireland), (нар. 12 червня 1930 — пом. 22 жовтня 1993) — британський гонщик Формули-1, військовик, інженер та журналіст. Брав участь у 24 годинах Ле-Мана в 1958—1959 та 1962—1966. Президент британського клубу водіїв-гонщиків (BRDC) у 1992—1993 роках.

Біографія

Дитинство та юність

Роберт МакГрегор Іннес Айрленд народився 12 червня 1930 року в містечку Майсемройд, що в Західному Йоркширі. Він був молодшим сином в родині ветеринара-хірурга Вільяма Александра Айрленда та його дружини Мері Маргарет Артур.

За його власними словами, Іннес відвідував початкову школу у Чіппінг Кемдені. Після початку Другої світової Айрленди повернулися до Шотландії. Там Іннес із братом Аленом навчалися у Kirkudbright High School, де досягли неабияких успіхів у спорті. Іннес двічі представляв Шотландію у змаганнях з регбі проти Англії і один раз — з легкої атлетики. У 12 років, прочитавши книгу Тома Біркіна «Повний газ», хлопець став фанатом автоспорту. У 1947 він був присутнім на першій повоєнній гоночній події Bo'ness Hillclimb.

Іннес залишив школу, щоб продовжити вивчення інженерної справи у аеро відділі Роллс-Ройса у Глазго. Потім перейшов до іншого відділу у Лондоні. Певний час жив у старому канонерському човні на Темзі. Тоді ж йому залишився 3-літровий Bentley від друга сім'ї. В цей час померла від раку матір Айрленда.

У 1951 Айрленд узяв участь у першій своїй гонці Daily Express Trophy на Сільверстоуні. Того разу перегони були зупинені через сильний дощ після шести кіл. Натхненний Іннес свою першу повну гонку, Tim Birkin Memorial Trophy, провів 17 травня 1952 у Борехемі. На своєму Bentley він прийшов четвертим.

1953 був призваний на службу до збройних сил і отримав звання лейтенанта Королівських шотландських прикордонників. Невдовзі він був прикомандирований до I-го батальйону парашутного полку і вирушив до Єгипту. До Олдершота Айрленд повернувся влітку 1954. Восени він одружився, а влітку 1955 — залишив армію. Недовго попрацювавши у Роллс-Ройсі, перейшов до гаража свого друга Джона Месона. Їхній бізнес спеціалізувався на ремонті Bentley та Rolls Royce.

Доформульна кар'єра

Іннес на своїй Riley Nine двічі виступав у Гудвуді у 1955 та 1956-му. Кожного року він здобував перемогу у одній з гонок. Руперт Робінсон, знайомий його брата Алена, зустрінувшись у Гудвуді, згодився допомогти придбати йому спортивний Лотус 11. З цього моменту почалася справжня кар'єра Іннеса Айрленда у автоспорті.

1957 видався для Іннеса дуже успішним. На спорткарах у Гудвуді він виграв Brooklands Memorial Trophy. У липні — USAF Trophy for Tommy Sopwith. У серпні  виступав за команду Лотус на Гран-прі Швеції, одному з етапів світового чепіонату.

У вересні 1958 він здобув три перемоги за один вікенд, виступаючи у Full Sutton та Charterhall в Шотландії.

Формула-1

Наступного року гонщик дебютував у Формулі-1 за команду Лотус. У своєму ж першому гран-прі у Нідерландах він здобув очки. З відставанням в один круг від переможця Йо Бонньє Іннес Айрленд прийшов четвертим і отримав три залікові бали. З шести гонок, в яких Айрленд узяв участь, фінішу він дістався двічі. У США він став п'ятим.

1960 він став переможцем I Oulton Park Trophy в Ултон-Парку, проїхавши найшвидше коло, XI Lavant Cup у Гудвуді, показавши хет-трик, XII BRDC Daily Express International Trophy у Сільверстоуні, випередивши Джека Бребгема на дві секунди та I Lombank Trophy у Снеттертоні, що проходив в той же день

У залікових гран-прі Нідерландів та США Айрленд був другим. У Великій Британії здобув бронзу. Загалом за результатами чемпіонату він посів четверте місце із 18 балами.

Із Суррею він переїхав до Нью-Раднора в Уельсі, придбавши особняк в георгіанському стилі.

У 1961 на тренуванні гран-прі Монако вилетів з траси та отримав серйозні поранення, через що був змушений пропустити дві гонки. Повернувся він за місяць у Бельгії. Із здобутків того року можна відзначити четверте місце у Франції та єдину в кар'єрі перемогу в заключній гонці у США. По закінченні сезона Айрленд перейшов до команди BRP, заснованої Альфредом Моссом, батьком Стірлінга Мосса.

У новій команді у 1962 він довів до кінця три гонки з дев'яти і лише в одній здобув очки. В 1963 справи трохи покращилися: Айрленд двічі посів четверте місце і став дев'ятим у загальному заліку.

У 1964 на тренуванні Гран-прі Монако гонщик знову потрапив в аварію і вибув на дві гонки. Два п'ятих місця у Австрії та Італії принесли йому останні залікові бали в кар'єрі.

1965 Іннес перейшов до маленької приватної стайні Reg Parnell Racing. Айрленд фінішував тричі і далеко від залікової зони. На останній Гран-прі Мексики команда навіть не вийшла, оскільки не мала коштів.

У 1966 Іннес Айрленд ще двічі бере участь у перегонах. Цього разу — за іншу маленьку команду Bernard White Racing. Виступи на Гран-прі США та Гран-прі Мексики завершуються сходом і гонщик вирішує завершити формульну кар'єру.

Після перегонів

У 1967 Айрленд став спортивним редактором журналу. 1970-го повернувся до Керкубрі та придбав рибний траулер. Рибний промисел виявився не надо прибутковим, тож Іннес за шість років знову перебрався до Англії. У 1980-х він відновив журналістську кар'єру і співпрацював із американським «Road & Track». Також писав статті для інших журналів, таких як «Classic Cars», та огляди у газету «The Times». Певний час працював теле- та радіокоментатором гоночних подій.

1992 року був обраний президентом британського клубу водіїв-гонщиків (BRDC) і займав цей пост до самої смерті у 1993.

Особисте життя

30 жовтня 1954 Іннес Айрленд одружився із шкільною вчителькою Нормою Томас, з якою познайомився по приїзді в Лондон. У подружжя народилося двоє доньок.

Після 13 років сумісного життя Айрленд розлучився і взяв другий шлюб із Едною Гейл Хамфріз. Весілля відбулося 7 грудня 1967 у Какстон-холлі. Свідком нареченого виступив Стірлінг Мосс.

Згодом тривалий час зустрічався із Джин Ховардс, колишньою нареченою Майка Хоторна. Дізнавшись про те, що хворий на рак, узаконив їхні стосунки.

Результати виступів

Формула-1

Легенда до таблиці  

Приклад	Опис
1	Переможець
2	Друге місце
3	Третє місце
5	Фінішував у очковій зоні
12	Фінішував поза очковою зоною
НКЛ	Фінішував, але не класифікований
Схід	Не фінішував і не класифікований
НКВ	Не кваліфікований
НПКВ	Не передкваліфікований
ДСК	Дискваліфікований
ТТР	Брав участь тільки в тренуваннях
тест	Тестер по п'ятницях (з 2003 року)
НС	Брав участь у Гран-прі як бойовий пілот, але не стартував у гонці
Т	Травмований чи хворий
Викл	Виключений із протоколу
Від	Відмова від участі
НТР	Не брав участі в тренуваннях
НПР	Не прибув на Гран-прі
С	Гонка скасована
	Не брав участі
Жирний шрифт	Поул-позиція
Курсив	Швидке коло

Рік	Команда	Шасі	Двигун	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	Місце	Очки
1959	Team Lotus	Lotus 16	Climax FPF 2.5 L4	МОН	500	НІД 4	ФРА Схід	ВЕЛ	НІМ Схід	ПОР Схід	ІТА Схід	США 5		14	5
1960	Team Lotus	Lotus 18	Climax FPF 2.5 L4	АРГ 6	МОН 9	500	НІД 2	БЕЛ Схід	ФРА 7	ВЕЛ 3	ПОР 6	ІТА	США 2	4	18
1961	Team Lotus	Lotus 21	Climax FPF 1.5 L4	МОН НС	НІД	БЕЛ Схід	ФРА 4	ВЕЛ 10	НІМ Схід		США 1			6	12
		Lotus 18/21								ІТА Схід
1962	UDT-Laystall Racing Team	Lotus 24	Climax FWMV 1.5 V8	НІД Схід	МОН Схід	БЕЛ Схід	ФРА Схід	ВЕЛ 16	НІМ	ІТА Схід	США 8	ПАР 5		16	2
1963	British Racing Partnership	Lotus 24	BRM P56 1.5 V8	МОН Схід					НІМ Схід					9	6
		BRP Mk1			БЕЛ Схід	НІД 4	ФРА 9	ВЕЛ Схід		ІТА 4	США	МЕК	ПАР
1964	British Racing Partnership	Lotus 24	BRM P56 1.5 V8	МОН НС	НІД									14	4
		BRP Mk1				БЕЛ 10	ФРА Схід
		BRP Mk2						ВЕЛ 10	НІМ	АВТ 5	ІТА 5	США Схід	МЕК 12
1965	Reg Parnell Racing	Lotus 25	BRM P56 1.5 V8	ПАР	МОН	БЕЛ 13	ФРА Схід	ВЕЛ Схід	НІД 10	НІМ				—	0
		Lotus 33									ІТА 9	США Схід	МЕК НС
1966	Bernard White Racing	BRM P261	BRM P60 1.9 V8	МОН	БЕЛ	ФРА	ВЕЛ	НІД	НІМ	ІТА	США Схід	МЕК Схід		—	0

24 години Ле-Мана

Рік	Команда	Напарники	Автомобіль	Клас	Кола	Поз.	Клас поз.
1960	Team Lotus	Джон Вітмор	Lotus Elite Mk. 14	S 2.0	0	НС	НС
1962	UDT Laystall Racing Team	Мастен Грегорі	Ferrari 250 GTO	GT 3.0	165	Схід	Схід
1963	David Brown Racing Dept.	Брюс Макларен	Aston Martin DP214	GT +3.0	59	Схід	Схід
1964	Maranello Concessionaires	Тоні Меггс	Ferrari 250 GTO	GT 3.0	328	6	2
1965	Ford Advanced Vehicles	Джон Вітмор	Ford GT40	GT 5.0	72	Схід	Схід
1966	F.R. English Ltd. \ Comstock Racing	Йохен Ріндт	Ford GT40 Mk I	S 5.0	8	Схід	Схід

Література

• Autobiographie: All Arms and Elbows, ISBN 0-85184-050-7
• Marathon in the Dust, jurney London to Sydney, SBN 7183 0072 6, William Kimber & CO. LTD

Посилання

• Іннес Айрленд на сайті Motorsport Memorial (англ.)
• Легенди Ф-1. Іннес Айрленд [Архівовано 18 червня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
• Енциклопедія Ф-1. Іннес Айрленд [Архівовано 14 серпня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
• Головні плейбої Формули-1 [Архівовано 23 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
• Коли перша перемога виявляється останньою [Архівовано 29 липня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
• Перше гран-прі Іннеса Айрленда. Відео на YouTube