Інноватори (книга)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва «Інноватори: Як група хакерів, геніїв та ґіків здійснила цифрову революцію»
Інноватори (обкладинка книги).jpeg
Обкладинка українського видання
Автор Волтер Айзексон
Назва мовою
оригіналу
The Innovators: How a Group of Hackers, Geniuses, and Geeks Created the Digital Revolution
Країна Flag of the United States.svg США
Мова Англійська
Тема Історія обчислювальної техніки
Жанр Нехудожня література
Видавництво США Simon & Schuster
Україна Наш формат
Виданий
українською
2017
Переклад Дмитра Гломозди[1]
Сторінки 488
ISBN Україна 978-617-7279-81-4

Інноватори: Як група хакерів, геніїв та ґіків здійснила цифрову революцію (англ. The Innovators: How a Group of Hackers, Geniuses, and Geeks Created the Digital Revolution) — книга про історію комп'ютера та цифрову революцію, написана Волтером Айзексоном. Опублікована в 2014 році видавництвом Simon & Schuster[en], український переклад вийшов з друку у 2017 році у видавництві Наш Формат.

Написання книги[ред.ред. код]

Волтер Айзексон почав працювати над книжкою ще в 1999 році завдяки своєму захопленню технологіями. Початковим планом було написати історію винайдення інтернету, але під час інтерв'ю Білл Гейтс переконав його, що одночасна поява інтернету і персонального комп'ютера — це навіть багатша історія.[2]

Ключова ідея книжки прийшла до Волтера Айзексона влітку 2007 року, коли його дочка Бетсі написала для коледжу есе про Аду Лавлейс. Коли він запитав її про тему твору, вона сказала, що це про жінку, яка задала напрям розвитку обчислювальної техніки. Ця інформація була невідомою для Айзексона, хоча він і починав в той час писати біографію Стіва Джобса[3]

Для роботи над книжкою в основному застосовував два підходи: шукав матеріали в бібліотеках і брав інтерв'ю в свідків тих подій.[2] Також відвідував музеї, зокрема The National Museum of Computing[en] у Блечлі-Парку, Музей науки в Лондоні, експозицію Марк I у Гарварді, і Музей комп'ютерної історії в Каліфорнії.[4] Крім того, пишучи про інтернет, автор вирішив використати інтернет з метою, задля якої його створювали - спрощення співпраці в інтелектуальній сфері. Тому деякі частини книги ще до її публікації було викладено в інтернеті на різних сайтах. Найбільше відгуків отримав уривок опублікований на сайті Medium (створеному одним з героїв книжки, Евом Вільямсом) і завдяки цим відгукам у матеріал книжки було внесено багато виправлень і доповнень, а також додано цілий розділ про VisiCalc.[5]

В цій книзі автор вирішив відійти від написання біографій одинокого генія і сфокусуватись на співпраці багатьох людей.[2]

Теми[ред.ред. код]

Книга на прикладах показує, що джерелом нововведень є як індивідуальна творчість окремих геніїв, так і співпраця багатьох людей з різними вміннями: інженерів, програмістів, дизайнерів, підприємців тощо. Сюжет книги розтягується на століття і показує, як ідеї запозичуються з попередніх поколінь. Наприклад, Джимбо Вейлз використав для створення вікіпедії ідею wiki Ворда Кеннінгема, яку той у свою чергу запозичив з програми HyperCard[en] Біла Аткінсона[en] , котрий розробляв графічний інтерфейс та прикладні програми комп'ютерів Apple. Компанія Apple для розробки інтерфейсів використовувала віконний інтерфейс винайдений Аланом Кеєм, який використовував ідеї презентовані Дугласом Енгельбартом на «Матері всіх демопоказів» та його винахід — мишу, а той використовував роботу Джозефа Ліклайдера в області людино-комп'ютерного симбіозу[en], ідеї для якої запозичив у Веннівера Буша, наприклад його Memex[en].[6].

Крім цього, книга описує конкуренцію між двома підходами для збільшення продуктивності розумової праці: штучного інтелекту, яким займалися Джон Маккарті з Марвіном Мінським, та посилення інтелекту, яким займалася естафета інноваторів описаних в книзі.

Також книга розкриває незаслужено забуту роль жінок у створенні комп'ютера.[3]

Сюжет[ред.ред. код]

Сюжет книги простягається від 1830-их аж до 2000-их років і складається переплетених історій понад 60 інноваторів[7] які здійснили різноманітні прориви в комп'ютерних технологіях та їх застосуваннях, від найпершої програмістки на світі Ади Лавлейс і робіт Алана Тюрінга з штучного інтелекту на протязі всієї інформаційної ери аж до сучасності.[8][9]

Персонажі[ред.ред. код]

Найвідоміше зображення з історії зародження інформатики

Цей портрет Жаккара був сплетений з шовку на Жаккаровому верстаті у 1839-му і потребував для створення 24000 перфокарт (по одній на ряд ниток). Він виготовлявся лише на замовлення. Одним з цих портретів володів Чарльз Беббідж, і він надихнув його на використання перфокарт у його аналітичній машині.[10][11] Знаходиться в колекції Музею науки в Лондоні.

Серед інноваторів згаданих у книзі є

Комп'ютер[ред.ред. код]

  • Чарлз Беббідж — винахідник ідеї програмованої машини
  • Жозеф Марі Жаккар — винахідник верстата, що керується перфокартами
  • Герман Холлерит — вперше застосував перфокарти для перепису населення і заснував компанію з виробництва таких машин, яка згодом стала IBM.
  • Венівар Буш — розробник диференціального аналізатора (аналогової машини для розв'язку диференціальних рівнянь)
  • Алан Тюрінг — створив варіант розв'язання проблеми обчислюваності
  • Клод Шеннон — показав, що за допомогою електричних реле можна побудувати будь-яку булеву функцію.
  • Джордж Штібіц[en] — використав ідею Шеннона і побудував перший у світі двійковий калькулятор на електричних реле
  • Говард Ейкен — знайшов демонстраційну модель машини Беббіджа і вирішив побудувати електричний аналог, створивши таким чином перший повністю автоматичний комп'ютер робота якого не потребувала втручання людини — Mark I
  • Конрад Цузе — німецький піонер, який працював над винайденням комп'ютера паралельно з американцями
  • Джон Вінсент Атанасов — разом зі своїм асистентом Кліффордом Беррі побудував перший електронний (на радіолампах) калькулятор, який, щоправда, не був завершений. Наводиться як приклад того, що інновації, які створюються без підтримки гарної команди, з часом заходять у глухий кут.
  • Джон Моклі, Джон Преспер Екерт — винахідники ENIAC, першого універсального електронного цифрового комп'ютера.
  • Герман Ґолдстайн[en] — капітан сухопутних військ, який працював в Пенсильванському університеті, шукаючи способи прискорення розробки артилерійських таблиць, завдяки якому армія надала підтримку проекту створення ENIAC


Програмування[ред.ред. код]

Бетті Снайдер та Френсіс Білас


Транзистор[ред.ред. код]

Мікрочип[ред.ред. код]

Відеоігри[ред.ред. код]

Інтернет[ред.ред. код]

Роберт Кан та Вінт Серф з президентом США

Персональний комп'ютер[ред.ред. код]

Алан Кей з прототипом Dynabook

Програмне забезпечення[ред.ред. код]

Онлайн[ред.ред. код]

Всесвітня павутина[ред.ред. код]


Сприйняття[ред.ред. код]

Як книга, так і її переклад українською отримали загалом позитивні відгуки читачів[13][14]. Яніка Мерило назвала книгу цікавою і пізнавальною[15].

«

Айзексон написав натхненну книжку про геніїв і показав, як зі співпраці народжуються креативність і успіх. «Інноватори» — прекрасна історія цифрової революції; до того ж у ній показано важливу й призабуту роль жінок. Айзексон пропонує по-справжньому цінні уроки про те, як працювати разом, щоб досягти великого результату.

 »

Шерил Сендберґ, операційна директорка Facebook , [16]

Огляди книжки опублікували в багатьох відомих виданнях, наприклад New York Times[17], The Guardian[18],

Boston Globe[19] та інших.

Washington Post назвав "Інноватори" найбдоступнішою та вичерпною історією такого роду і ставить її в один ряд з "Життям інженерів" Семюеля Смайлза[en] та "Життєписами найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів" Джорджо Вазарі[7].

Financial times описує книгу як глибоко заспокійливу і гуманістичну про те, як ряд яскравих індивідуальностей, які часто працювали в групах, розвивали ідеї одне одного, створюючи всепроникну цифрову культуру, в якій людина і машина живуть разом в дружньому симбіозі.[20]

Критика[ред.ред. код]

Оглядач у Washington Post вважає що Айзексон концентруючись на позитивних сторонах комп'ютерної революції, випускає з поля зору важкі умови праці на заводах з виробництва напівпровідників та падіння і спади "венчурної праці" (англ. venture labour)[7].

На відміну від біографії Стіва Джобса, в якій Айзексон мав простір для детального опису складного персонажа, в цій книжці через обмежений обсяг багато дослідників удостоїлися досить лаконічного опису.[20]

Див. також[ред.ред. код]

Зноски[ред.ред. код]

  1. Прогнімак, Катерина. Інноватори української книги — як «Наш формат» перекладав Волтера Айзексона. Процитовано 2017-10-11. 
  2. а б в Neal Thompson (11/05/14). How I Wrote It: Walter Isaacson, on "The Innovators". Omnivoracious. Amazon.com. Процитовано 13 жовтня 2014. 
  3. а б Nick Bilton (1 жовтня 2014). ‘The Innovators’ by Walter Isaacson: How Women Shaped Technology. New York Times. Процитовано 1 грудня 2017. 
  4. Andry Orin (11/05/14). I'm Walter Isaacson and This Is How I Work. Lifehacker.com[en]. Процитовано 1 грудня 2017. 
  5. Айзексон, 2017, с. 440
  6. Кабачинський, Ілля. «Інноватори»: Як група хакерів, геніїв та гіків здійснила цифрову революцію. AIN.UA. Процитовано 2017-10-11. 
  7. а б в Matthew Wisnioski (3 жовтня 2014). Book review: ‘The Innovators,’ on the digital revolution, by Walter Isaacson. Washington Post. Процитовано 2017-12-04. 
  8. PBS Charlie Rose Interview with Walter Isaacson Oct 13, 2014
  9. The Innovators: How a Group of Hackers, Geniuses, and Geeks Created the Digital Revolution. books.simonandschuster.com. New York, NY: Simon & Schuster. Процитовано 2014-10-24. 
  10. Hyman, Anthony, ed. Science and Reform: Selected Works of Charles Babbage, Cambridge, England: Cambridge University Press, 1989, p. 298.
  11. Gross, Benjamin (Fall 2015). The French connection. Distillations Magazine 1 (3). с. 10–13. Процитовано 6 December 2016. 
  12. RFC 1
  13. Пелюшенко, Оксана. Волтер Айзексон "Інноватори: як група хакерів, геніїв та ґіків здійснила цифрову революцію". Читай.ua. Процитовано 2017-11-03. 
  14. Лівін, Марк (2017-04-05). Волтер Айзексон. Інноватори. The Village Україна. Процитовано 2017-11-03. 
  15. Відгук на Goodreads
  16. https://nashformat.ua/products/innovatory-yak-hrupa-khakeriv-heniiv-ta-gikiv-zdiisnyla-tsyfrovu-revoliutsiiu-709028
  17. Brendan I. Koerner (2014-10-02). Geek Squad. ‘The Innovators,’ by Walter Isaacson. The New York Times. Процитовано 2017-12-03. 
  18. Conrad, Peter (2014-10-20). The Innovators by Walter Isaacson review – a lucid, thrilling and amusing history of the digital age. The Observer. ISSN 0029-7712. Процитовано 2017-12-03. 
  19. Charles Euchner (21 жовтня 2014). Book review: ‘The Innovators: How a Group of Hackers, Geniuses, and Geeks Created the Digital Revolution,’ by Walter Isaacson. BostonGlobe.com. Процитовано 2017-12-03. 
  20. а б Richard Waters (10 жовтня 2014). ‘The Innovators’, by Walter Isaacson. Can a vision of humanity in harmony with technology survive the next wave of innovation?. Financial Times. Процитовано 2017-12-04. 

Посилання[ред.ред. код]