Інноваційний процес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Інноваційний процес – сукупність науково-технічних, технологічних і організаційних змін, що відбуваються у процесі реалізації інновацій; процес послідовного перетворення ідеї на товар, що проходить етапи фундаментальних, прикладних досліджень, конструкторських розробок, маркетингу, виробництва, нарешті, збуту, − процес комерціалізації технологій.

Інноваційний процес – це узагальнення системи знань, через яку створюються ідеї, що у подальшому впроваджуються у вигляді комерціалізації або системи змін, які поширюються через нові товари, послуги або процеси, які здатні задовольнити потреби на якісно новому рівні.

Розрізняють різні типи інноваційного процесу:

  • Тип 1. «Інновація − прорив». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: генерацію кардинально нових знань (зазвичай це сфера фундаментальних досліджень); визначення можливостей трансформації одержаних фундаментальних знань в ідеї, які мають прикладний характер; визначення потреб споживачів в інновації даного типу; формування якісних та кількісних параметрів інновації; тестування інновації (тільки для товару або процесу); впровадження (виробництво); поширення інновацій у базовій сфері; поширення інновацій на суміжні галузі; оцінку ефекту й ефективності інновацій.
  • Тип 2. «Інновація – удосконалення». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: вибір якостей (процесів), що потребують удосконалення на основі аудиту будь-якого об’єкта та визначення проблем, які необхідно вирішити; генерацію ідей щодо вдосконалення; вибір базової ідеї вдосконалення; формування технічного завдання з удосконалення; тестування удосконалення; коригування удосконалення; впровадження вдосконалення; комерціалізацію вдосконалення; поширення на інші об’єкти; оцінку ефективності вдосконалення.
  • Тип 3. «Інновація – модифікація». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: з’ясування потреби у модифікації; вибір і конкретизацію параметру, який необхідно модифікувати; формування технічного завдання; тестування модифікації; впровадження модифікації; комерціалізацію модифікації; поширення на інші об’єкти; оцінку ефективності.

Найбільш типові складові інноваційного процесу:

  • 1. Визначення потреби в інновації. Ця складова передбачає здійс-нення аудиту діяльності підприємства з визначенням поточних і стратегічних проблем, які можна вирішити за допомогою генерації та впровадження інновацій.
  • 2. Дослідження (збір інформації). Передбачає конкретизацію та розробку теоретичного підходу до вирішення даної проблеми; прикладне дослідження; експериментальне дослідження і перевірки; експериментальні моделі.
  • 3. Проектування. Складова базується на визначенні технічних ха-рактеристик виробу (зразка); проектуванні виробу; конструкційне і ех-нологічне забезпечення виробу; виготовлення, випробування і доведен-ня виробу; попереднє тестування.
  • 4. Розробка. Передбачає підготовку виробництва (конструювання, технологія, матеріально-технічне постачання, створення допоміжних матеріалів, спеціальних інструментів і устаткування); запуск товару у виробництво; управління освоєним виробництвом; постачання спожи-вачам; формування системи комунікацій.
  • 5. Управління. Передбачає використання у споживача; надання послуг; необхідна ліквідація застарілого і створення замість нього нового товару.

Див. також[ред.ред. код]

  • Інноваційна діяльність
  • LUcт.∞i.п.- Це різновид продажу ідей. Його використовують і як бік угод,контрактів у продажу чи обміну ідеями.Різність цих угод,тощо,в особистостях які використовують цей вид,у ідеях,у продукті(його патент,серія).Особи у цьому різновиді вільно від посередників продають чи обмінюють ідеї,затвердивши нотаріально зміну. Можливі податки тільки для іншого боку згоди з LUcт.∞i.п.,якщо є податки в державі реалізації продукту,Інноваційного продукту. (див.англійскою,іспанскою інші переклади).

Джерела[ред.ред. код]

  • Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т.1 / Редкол.: С.В. Мочерний (відп.ред.) та ін. – К.: ВЦ Академія, 2000. – 864 с.
  • Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу / за ред. С.М. Ілляшенка. – Суми: Університетська книга, 2008. – 615 с.
  • Медынский, В.Г. Инновационный менеджмент: учебник / В.Г. Медынский. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 295 с.
  • Щепкіна, Н. Регулювання та стимулювання інноваційної діяльності / Н.М. Щепкіна // Актуальні проблеми теорії ї практики менеджменту в умовах трансформації економіки: зб. тез міжвуз. наук.-практ. конф. – Рівне: НУВГПТ, 2007. – С. 144-145. Це незавершена стаття з економіки.Ви можете допомогти проекту, дописати її чи виправити похибки. Дякуємо.