Іноходцев Петро Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іноходцев Петро Борисович
Народився 21 листопада (2 грудня) 1742
Москва, Російська імперія[1]
Помер 27 жовтня (8 листопада) 1806 (63 роки)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Поховання Смоленське православне кладовище
Країна  Російська імперія
Діяльність астроном
Alma mater Академічний університет Петербурзької академії наук
Вчителі Леонард Ейлер
Членство Петербурзька академія наук

Петро Борисович Іноходцев (рос. Пётр Борисович Иноходцев; 2 грудня 17428 листопада 1806) — російський астроном, академік Петербурзької АН (1779).

Родився в Москві. Виняткові здібності відкрили йому, синові солдата, можливість одержання освіти в гімназії та університеті при Петербурзькій АН, а потім у Геттінгенському університеті. Разом з Георгом Ловіцем успішно провів у Гур'єві спостереження проходження Венери по диску Сонця 23 травня 1769; займався потім астрономічними спостереженнями в Царицині і Саратові (1770-1773) і ледь врятувався від Пугачова, який повісив його товариша Ловіца. У 1771-1774 очолював експедицію в південно-східний район європейської Росії для з'ясування можливості спорудження каналу між Волгою і Доном. У 1779 вже екстраординарний академік. Їздив в експедицію 1781-1785 на південь Росії для визначення географічного положення багатьох міст. Повернувшись в 1783 у Санкт-Петербург, визначено академіком і професором астрономії. Був певний час інспектором академічної гімназії і цензором в Ризі (з 1797), а з 1800 знову зайняв академічну кафедру.

Був видатним істориком астрономії. Автор робіт «Про давність, винахідників і перших началах астрономії» (1779) та «Про Александрійське училище і попередніх Іппарху астрономах» (1787, 1788). У цих роботах Іноходцев пов'язував виникнення і розвиток астрономії з практичними потребами людей, відзначав відсталість єгипетської астрономії і високо оцінював Аристарха як вченого, який ще у III ст. до н. е.. наблизився до правильного розуміння устрою Всесвіту та її масштабів. Судження Іноходцева з багатьох питань історії науки були прогресивними для його часу і вплинули на сучасників. Разом з іншими академіками Іноходцев брав участь у перекладі на російську мову «Природної історії» Ж.Бюффона і праць Л.Ейлера. Спостереження та статті Іноходцева надруковані у «Коментарях академії», в «Історичних Месяцесловах» і в «Нових щомісячних Творах» ( «Опис Каспійського моря», ч. 33).

Вів велику роботу з підготовки штурманів до астрономічних спостережень.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Иноходцев Пётр Борисович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Посилання[ред. | ред. код]