Інсорсинг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Інс́орсинг — створення власних автономних структурних одиниць (компаній), що надають спеціалізовані послуги, як підрозділам підприємства, так і зовнішнім контрагентам. Зазвичай відбирають стандартні, загальні для кількох підрозділів оперативні процеси і доручають виконувати їх автономному центру спільного обслуговування. За надані підрозділам компанії послуги він стягує з кожного з них плату, пропорційну обсягом послуг. Найчастіше застосовують для процесів, пов'язаних з:

  • фінансами (обробка витрат, нарахування заробітної плати);
  • трудовими ресурсами (ведення трудових записів працівників, тренінги);
  • інформаційними системами (системна підтримка, навчання).

Головна перевага інсорсингу полягає в наочності схеми бюджету. А традиційним розвитком інсорсінгової компанії, її своєрідним переродженням з компанії абонентського обслуговування комп'ютерів, є її продаж якого-небудь гравцеві ІТ-ринку. Продаж свого ІТ-підрозділу, по-перше, дозволяє материнському підприємству заробити. По-друге, тут же з покупцем укладається договір про клієнтське обслуговування. У такому випадку гарантується звичний рівень обслуговування, усталені стандарти й інші переваги ІТ-аутсорсингу.

Причини інсорсингу[ред.ред. код]

Інсорсинг відбувається по двох причинах:

  1. інсорсинг з причини наявності тимчасової надлишкової потужності (це рішення базується на низьких граничних витратах при збільшенні завантаження драйвера процесу);
  2. інсорсинг через наявність конкурентної переваги (наявність ефективного процесу, наявність унікального ресурсу, бази даних, технології).

Ці два випадки схожі. Відмінність полягає в тому, що невживана потужність у першому випадку характеризується величиною операцій певного процесу. У даному ж випадку невживана потужність характеризується наявністю альтернативних напрямків використання конкурентної переваги — тобто тут слід використовувати концепцію ієрархічності витрат.

Реалізація інсорсингового проекту[ред.ред. код]

Щоб реалізувати інсорсинговий проект компанії, необхідно здійснити:

  • розробку економічної моделі;
  • уточнення правових аспектів діяльності компанії-інсорсера;
  • реєстрацію відповідної юридичної особи, а також отримання всіх ліцензій та дозволів;
  • розробку каталогу послуг, схеми тарифікації та системи тарифів;
  • підготовку типових договорів і угод щодо рівня сервісу (SLA);
  • проведення інвентаризації та передачі ІТ-активів інсорсеру;
  • планування організаційно-штатної структури інсорсера і здійснення переказу співробітників;
  • створення служби (або декількох служб) замовника;
  • планування бюджету проекту і річного бюджету інсорсера;
  • укладення договору між інсорсером і замовником;
  • переукладання договорів із зовнішніми провайдерами послуг.

Приклади інсорсингу[ред.ред. код]

  • використання бази даних клієнтів, отриманої при продажі певного виду товару для продажу або просування іншого товару
  • використання ноу-хау або унікальних кадрів, спочатку призначених для одного виду діяльності, для іншого виду діяльності.

Інформація, необхідна для розгляду рішення про інсорсинг включає в себе:

  • вартість виду діяльності та його практичну потужність, величину стандартної ставки драйвера витрат
  • інформацію про фактичну потужність, рівні завантаження
  • інформацію про альтернативи продажу вільної потужності та її економічних параметрів.

Посилання[ред.ред. код]