Інстигатор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Інстигатор (пол. Instygator; від лат. Instigio — збуджую) — головний прокурор (обвинувач) в Королівстві Польському та Великому князівстві Литовському. У Польщі посада введена в 1557 році, у Великому князівстві вперше згадується в 1565 році. Одночасно існувало два інстигатори — один в Короні і один у Великому князівстві. У XVIII столітті посада стала дігнистарською, тобто інстигатор не входив до числа сенаторів.

З 1615 року відома посада помічника інстигатора — віце-інстигатора, який формально залишаючись підлеглим інстигатора, виконував з ним однакові функції. Така невідповідність призвела до того, що 1775 посаду віце-інстигатора була перетворена у «другого інстигатора»'.

Інстигатор стежив за доходами великого князя від столових маєтків, порушував справи з приводу образи його величності, державної зради, порушень з боку посадових осіб. Засідав в асесорському (королівському) суді з правом дорадчого голосу, а також референдарському суді. Інстигатор підпорядковувався канцлеру.

При створених в Короні та Великому князівстві трибуналах (в 1578 і 1581 роках відповідно) існували посади Трибунальського інстигатора, які займалися підтримкою звинувачення, забезпеченням безпеки в залі суду і місті, в якому проходить засідання, а також стягували плату зі сторін.

Джерела[ред. | ред. код]