Інститут географії НАН України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інститут географії НАН України
Будівля інституту
Будівля інституту
Основні дані
Засновано 1964 p.
Приналежність НАН України
Контакт
Ключові особи Директор Руденко Леонід Григорович
Адреса 01034 Україна, м. Киів-034, вул. Володимирська 44
Тел.: +380 (44) 234-61-93
Факс: 234-32-30
Веб-сторінка https://igu.org.ua
E-mail geo-ins@kiev.ldc.net
Емблема Інституту

Інститу́т геогра́фії НАН Украї́ни є провідною науково-дослідною установою з природничо-географічних, суспільно-географічних та картографічних досліджень в Україні.

Історія[ред. | ред. код]

Витоки Інституту географії сягають 1964 p., коли відповідно до Постанови Президії АН УРСР за № 45 від 3 березня 1964 р. «Про розвиток в Академії наук УРСР досліджень у галузі географії» в Інституті геологічних наук АН УРСР було створено сектор географії з відділами економічної географії, фізичної географії та картографії з тим, щоб у майбутньому організувати Інститут географії.

За Постановою Президії АН УРСР № 45 від 14 лютого 1967 р. сектор географії було передано до Ради по вивченню продуктивних сил УРСР, крім створеного ще у 1961 р. Відділу фізичної географії та картографії, який був трансформований у відділ палеогеографії і переданий до сектора географії у 1971 р.

За постановою Президії АН УРСР № 289 від 7 жовтня 1970 р. географічний осередок у науковому відношенні отримав самостійність, а у фінансовому був підпорядкований Інституту геофізики АН УРСР.

Згідно з Постановою Президії АН УРСР за № 321 від 27 червня 1980 р. сектор передано до Морського гідрофізичного Інституту АН УРСР. За Постановою 407-Б від 17.07.1981 р. сектор перейменовано на Відділення географії.

У 1983 р. Відділення географії було підпорядковано Інституту геофізики АН УРСР (постанова Президії № 263 від 11 травня 1983 p.). Керівником сектора, згодом відділення географії з 1979 р. по 1989 р. був членом-кор. АН УРСР О. М. Маринич, з 1989 р. по 1991 р. — д-р. геогр. наук Л. Г. Руденко.

Згідно з Постановою Президії АН України за № 300 від 13.11.1991 р. на базі відділення географії Інституту геофізики ім. С. І. Субботіна створено Інститут географії АН України. Створення окремого інституту було зумовлено необхідністю розширення географічних досліджень в умовах незалежності України, зростанням ролі географічної науки у розв'язанні актуальних завдань раціонального природокористування, вирішення еколого-географічних проблем тощо. Директором інституту географії призначено Л. Г. Руденка.

Наукові підрозділи[ред. | ред. код]

  • відділ геоморфології (завідувач д.геогр.н., проф. Палієнко В.П.);
  • відділ картографії (завідувач д.геогр.н., академік НАН України Руденко Л.Г.);
  • відділ ландшафтознавства (завідувач к.геогр.н. Чехній В.М.);
  • відділ палеогеографії (завідувач д.геогр.н., проф. Матвіїшина Ж.М.);
  • відділ природокористування та збалансованого розвитку (завідувач д.геогр.н. Лісовський С.А.);
  • відділ суспільно-географічних досліджень (завідувач д.геогр.н. Підгрушний Г.П.)

Діяльність[ред. | ред. код]

Наукові дослідження[ред. | ред. код]

Основні напрями наукових досліджень Інституту географії:

  • розробка теоретичних засад фундаментальних географічних досліджень;
  • поглиблення методики досліджень, розробка і впровадження новітніх методів;
  • вивчення загального розвитку природи, прогнозування змін її компонентів;
  • дослідження стану та змін сучасних і давніх ландшафтів та їхніх компонентів;
  • теорія та методика досліджень географічних аспектів взаємодії суспільства з природою та її наслідків у загальному та регіональному аспектах;
  • дослідження змін територіально-галузевої структури економіки України та її соціальної сфери;
  • розробка географічних засад збалансованого економічного, соціального та екологічного розвитку регіонів України;
  • картографічні дослідження особливостей змін ландшафтів, територіальної організації господарства, розміщення населення і наслідків взаємодії суспільства і природи;
  • створення концепції Національного атласу України, розробка і виготовлення Атласу й інших картографічних творів.

Протягом трьох десятиріч у спеціалізованих вчених радах Інституту захищено 23 докторські та понад 80 кандидатських дисертацій. У відповідності до наказу Міністерства освіти і науки України №41 від 17.01.2014 року[1] в Інституті географії НАН України сформовано спеціалізовану вчену раду Д 26.163.01 з правом прийняття до розгляду та проведення захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) географічних наук за спеціальностями: 11.00.02 «Економічна та соціальна географія», 11.00.12 «Географічна картографія» строком на три роки. Вченими Інституту опубліковано майже 150 монографій і 50 збірників, 20 брошур, понад 100 оригінальних тематичних карт та атласів, у тому числі для забезпечення навчального процесу у вищій та середній школі. Багатолітнім вченим секретарем вченої ради з геоморфології та палеогеографії була В.І. Передерій.

З 1993 р. Інститут видає «Український географічний журнал».

Міжнародна співпраця[ред. | ред. код]

Інститут бере участь у виконанні ряду міжнародних проектів. Зокрема виконано проекти в рамках Угоди про міжнародне співробітництво в галузі вивчення наслідків аварії на ЧАЕС між Європейським Союзом, Україною, Росією, Білоруссю, а також проект у рамках співробітництва між Канадою і Україною («Радіоекологічна ГІС»).

Міжнародні зв'язки реалізуються із Колумбійським університетом, США («Високоточна реконструкція голоценових відкладів по озерних відкладах Східної Європи»), в рамках програми «Міжнародна геологічна кореляція» за підтримки ЮНЕСКО («Нео-геодинаміка западини Балтійського моря та суміжних територій»).

В рамках українсько-канадської програми «Розвиток управління навколишнім середовищем в Україні (басейн Дніпра)» виконано (разом з ТОВ «Інтелектуальні системи ГЕО») електронну версію пілотного проекту Національного атласу України.

Інститут географії підтримує творчі зв'язки згідно з угодами про наукове співробітництво з Інститутом регіональної географії (м. Лейпциг, ФРН), Камчатським інститутом екології і природокористування Російської академії наук (м. Петропавловськ-Камчатський), Інститутом географії Російської академії наук (м. Москва), Інститутом геологічних наук Академії наук Білорусі (м. Мінськ).

Співробітники інституту в різні роки були членами різних міжнародних наукових організацій — Лесової комісії INQUA, ПРОГЕО, Комісії з геоморфологічного картографування МГС, Об'єднаної ради з фундаментальних географічних проблем при Міжнародній асоціації Академій наук, Міжнародного союзу радіоекологів, Міжнародного товариства екологічної інженерії, Міжнародної асоціації ландшафтних екологів, Міжнародного союзу екоетики.

Наукові школи[ред. | ред. код]

За час існування географічного осередку в Національній академії наук України сформувались такі наукові школи:

  • Етапність розвитку природи.
  • Структурна геоморфологія та неотектоніка.
  • Географічні основи вдосконалення територіальної організації суспільства та комплексоутворення в матеріальному виробництві.
  • Картографічні дослідження природи, населення та господарства, еколого-географічних проблем та ситуацій.
  • Проблеми раціонального природокористування.

При Інституті з 1981 р. функціонує комплексний географічний стаціонар (смт. Димер, Київська область), на якому проводяться геофізичні та геохімічні дослідження за станами ландшафтів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Наказ МОН №41 від 17.01.2014. Архів оригіналу за 19.10.2014. Процитовано 11.10.2014. 

Джерела[ред. | ред. код]