Інститут електродинаміки НАН України
Інститут електродинаміки НАН України | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
Основні дані
| ||||
Засновано | 1939[1] | |||
Країна |
![]() | |||
Тип |
інститут об'єкт[d][1] і лабораторія | |||
Мапа
| ||||
![]() | ||||
![]() |
Інститу́т електродина́міки Націона́льної акаде́мії нау́к Украї́ни — провідний науковий заклад України у галузі електротехніки, електроенергетики та дослідження електродинамічних процесів. Знаходиться у структурі Національної академії наук України.
Історія[ред. | ред. код]
У 1947 році на базі електротехнічного відділу Інститут енергетики АН УРСР був створений Інститут електротехніки АН УРСР (з 1963 року — Інститут електродинаміки). У цьому Інституті під керівництвом його фундатора академіка Сергія Олексійовича Лебедєва в 1950 році було створено першу на євразійському континенті Малу електронну обчислювальну машину (МЕОМ).
На основі підрозділів установи в свій час були засновані:
- Обчислювальний центр АН УРСР (тепер — Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України),
- Інститут проблем моделювання в енергетиці імені Г. Є. Пухова НАН України,
- Інститут загальної енергетики НАН України,
- Інститут відновлюваної енергетики НАН України.
Керівники[ред. | ред. код]
У різні роки Інститут очолювали видатні вчені:
- академік АН УРСР С. О. Лебедєв (1947–1952),
- член-кореспондент АН УРСР Анатолій Нестеренко (1952–1959),
- член-кореспондент АН УРСР Олександр Мілях (1959–1973),
- академік НАН України Анатолій Шидловський (1973–2007),
- академік НАН України Олександр Кириленко (2007—), у 2008 році йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
Часописи[ред. | ред. код]
Установа видає науково-прикладний журнал «Технічна електродинаміка» та збірник «Праці Інституту електродинаміки НАН України».
Напрями роботи[ред. | ред. код]
На 1 січня 2009 року в структурі інституту налічується 15 наукових відділів.
Основні наукові напрями роботи Інституту:
- перетворення і стабілізація параметрів електромагнітної енергії;
- підвищення ефективності і надійності процесів електромеханічного перетворення енергії;
- аналіз, оптимізація і автоматизація режимів електроенергетичних систем;
- інформаційно-вимірювальні системи і метрологічне забезпечення в електроенергетиці;
- комплексні енергетичні системи з відновлюваними джерелами енергії.
В Інституті сформовані наукові школи:
- стабілізація параметрів електроенергії, електромагнітна сумісність в електричних системах, підвищення якості енергії, ефективного її перетворення і використання — керівник академік НАН України А. К. Шидловський;
- високоефективні електромеханічні системи — керівник академік НАН України Геннадій Счастливий;
- управління й інформаційні технології в енергетиці — керівник академік НАН України Борис Стогній;
- електричні і магнітні вимірювання, метрологія в енергетиці — керівник академік НАН України Феодосій Гриневич;
- комплексні енергетичні системи з відновлюваними джерелами енергії — керівник член-кореспондент НАН України Віктор Рєзцов;
- системи стабілізованого струму — ккерівник член-кореспондент НАН України Ігор Волков;
- оптимальне керування електромагнітними процесами в багатофазних системах з джерелами спотворень — керівник член-кореспондент НАН України Володимир Кузнецов.
Науковий потенціал[ред. | ред. код]
Інститут має потужний науковий потенціал. На сьогодні в його 16 відділах працюють:
- 5 академіків НАН України (Ф. Б. Гриневич, О. В. Кириленко, Г. Г. Счастливий, Б. С. Стогній, А. К. Шидловський),
- 7 членів-кореспондентів НАН України (І. В. Волков, І. П. Кондратенко [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.], В. Г. Кузнєцов, В. Ф. Рєзцов, С. Г. Таранов, Н. А. Шидловська, А. А. Щерба),
- 37 докторів і 97 кандидатів наук,
- 6 заслужених діячів науки і техніки,
- 2 заслужених винахідниів України, висококваліфікований інженерно-технічний персонал.
Науковці установи здобули загалом 16 Державних премій, 10 іменних премій НАН України та премію МААН. Загальна чисельність співробітників інституту на становить 515 чоловік.
За 2008 рік захистили дисертації на здобуття вченого ступеня 1 доктор наук і 2 кандидата наук. В аспірантурі навчається 21, в тому числі з відривом від виробництва — 12 чоловік. 4 аспіранта та молодих вчених отримували стипендію Президента України, 6 — стипендії НАН України.
Адреса[ред. | ред. код]
Україна, 03057,
місто Київ 57,
проспект Перемоги, 56,
ІЕД НАН України.
Транспорт: станція метро «Шулявська», зупинка тролейбусного маршруту № 5, № 7 «Гарматна».
Джерела[ред. | ред. код]
- О. Є. Антонов. Електродинаміки Інститут НАН України // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. — Т. 9 : Е — Ж. — 711 с. — ISBN 978-966-02-5720-7.
- Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського.
- Національна академія наук України.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Інститут електродинаміки НАН України. [Архівовано 17 квітня 2010 у Wayback Machine.]
- Відділ № 15 транзисторних перетворювачів ІЕД НАН України. [Архівовано 26 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б GRID Release 2017-09-26 — 2017-09-26 — 2017. — doi:10.6084/M9.FIGSHARE.5446678.V1
|