Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Інститу́т журналі́стики Київського національного університету імені Тараса Шевченка — структурний підрозділ Київського університету ім. Шевченка.

Історія[ред.ред. код]

Заснований 1947 року як відділення філологічного факультету, з 1953 — перший в Україні факультет журналістики.

Із 1993 року перейменовано на інститут.

Сучасний стан[ред.ред. код]

Випускає магістрів, спеціалістів, бакалаврів за напрямами:

  • журналістика;
  • видавнича справа та редагування;
  • реклама та зв'язки з громадськістю;
  • кіно- і телемистецтво

В інституті функціонує спеціалізована вчена рада Д 26.001.34[1] за спеціальностями 27.00.01 — Теорія та історія комунікацій, 27.00.07 — Соціальна інформатика, 27.00.06 — Прикладні соціально-комунікаційні технології. Головою ради є професор Іванов Валерій Феліксович.

Кафедри[ред.ред. код]

  • Соціальних комунікацій
  • Видавничої справи та редагування
  • Періодичної преси
  • Історії журналістики
  • Телебачення і радіомовлення
  • Іноземних мов
  • Реклами та зв'язків з громадськістю
  • Мови та стилістики
  • Кіно- і телемистецтва
  • Мультимедійних технологій і медіадизайну

Лабораторії та cтудії[ред.ред. код]

  • Інформаційно-обчислювальний сектор
  • Студія медіадизайну
  • Навчально-видавнича група
  • Телевізійна студія
  • Радіостудія
  • Навчально-поліграфічний сектор

* Навчальна лабораторія кіно-, телемистецтва

Кафедра соціальних комунікацій[ред.ред. код]

Кафедра соціальних комунікацій — один із наймолодших підрозділів в Інституті журналістики. Створена 13 травня 2002 року як кафедра теорії масової комунікації, за короткий час здобула провідну роль у навчально-методичному та науковому житті інституту.[1]

Кафедра видавничої справи та редагування[ред.ред. код]

Кафедра видавничої справи та редагування створена 1996 року на базі кафедри журналістської майстерності. Того ж року в Інституті журналістики було відкрито спеціалізацію «Видавнича справа та редагування», а у 1999 р. — відділення видавничої справи. Біля витоків відкриття спеціальності видавнича справа і редагування стояв проф. В. В. Різун, який був і першим завідувачем кафедри. Підготовка спеціалістів здійснюється за спеціалізаціями: редактор книжкових і газетно-журнальних видань та редактор електронних видань (разом із кафедрою електронних видань та медіадизайну). У 2002—2010 рр. кафедру очолював проф. М. С. Тимошик. Нині кафедра є випусковою на відділенні видавничої справи та редагування. Завідувач — доц. В. І. Теремко.[2] Чотири роки поспіль кафедра організовує Фестиваль молодих видавців і редакторів.

Кафедра історії журналістики[ред.ред. код]

Кафедра створена на факультеті журналістики Київського державного університету восени 1953 р. У липні — вересні наказом виконуючого обов'язки ректора був здійснений перерозподіл навантаження та зміни у штатному розкладі: частина викладачів уже існуючої кафедри теорії і практики радянської преси влилася до складу нового підрозділу.[3]

Кафедра мови та стилістики[ред.ред. код]

Створена 1972 під назвою кафедра стилістики, редагування і видавничої справи. З 1990 мала назву кафедра стилістики та редагування, з 1992 — кафедра мови засобів масової інформації. Сучасна назва з 1994[2]. Завідувачами кафедри були доктори філологічних наук, професори: Алла Коваль (19721988), Олександр Пономарів (19882001), Наталя Непийвода (20012004); з 2004 кафедру очолює доктор філологічних наук, професор Наталя Шумарова. Також на кафедрі працювали відомі науковці і педагоги — доктори філологічних наук, професори: Володимир Різун, Георгій Почепцов, Роман Іванченко, Марія Фурдуй та ін. Напрями наукових досліджень кафедри: мова ЗМІ, теоретичні основи культури українського мовлення, орфоепічно-акцентуаційні норми української мови, жанрово-стильові особливості публіцистичних текстів, текстознавство, теорія твору, теорія сприймання та розуміння твору. Викладачі кафедри читають курси: українська мова у професійному спілкуванні, культура мовлення, практична стилістика, український правопис, постановка голосу, теорія твору і тексту й ін.[3] На базі кафедри з 1994 щороку проводяться Міжнародні науково-практичні конференції з питань розвитку й функціонування української мови (з 2010 під постійною назвою «Мова. Суспільство. Журналістика»), виходить науковий збірник «Стиль і текст».

Кафедра мультимедійних технологій та медіадизайну[ред.ред. код]

Кафедра була створена спочатку як кафедра електронних видань і медіадизайну у 2009 р. шляхом поділу однієї з найбільших і найпотужніших кафедр — видавничої справи та редагування. Перший завівдувач — професор, доктор філологічних наук Черняков Борис Іванович. Нині завідувач кафедри — доктор наук із соціальних комунікацій Шевченко Вікторія Едуардівна.

На кафедрі активно провадяться наукові та методичні розробки. Наукова тема кафедри «Комунікаційні технології конвергентних ЗМІ».

Наукова проблематика кафедри (затверджена на засіданні кафедри електронних видань і медіадизайну (протокол № 7 від 15 лютого 2016 р.):

  • агрегація, редагування, верифікація контенту та його просування в інтернеті;
  • система комунікаційних технологій, краудсорсинг та партисипативні моделі у діяльності конвергентних медій;
  • концепції дослідження візуальних комунікацій;
  • механізми зорового сприйняття медійного повідомлення;
  • специфіка мережевої комунікації: природа, характер, форми, тренди, тенденції;
  • технології пошуку та аналізу даних для медійних продуктів;
  • візуалізація контенту та мультимедійний сторітелінг;
  • комунікативність і комунікативний потенціал засобів композиційно-графічного моделювання;
  • технології опрацювання вербального та візуального контенту, підготовки оригінал-макетів друкованих та електронних видань, рекламної продукції;
  • моніторинг медій та аналіз інформаційних потоків в аспекті соціально-комунікаційних процесів сучасного медіапростору;
  • розробка та просування медійних сайтів на динамічних платформах;
  • комунікаційні стратегії для залучення читацької уваги до інтернет-видань;
  • теоретико-методологічні аспекти вивчення стратегій розвитку мережевих ресурсів;
  • стратегії управління активністю аудиторії;
  • мотивація творчих та комунікаційних потреб аудиторії;
  • конвергентна модель регулювання поширення та використання медіаконтенту в цифровому медіапросторі. [4]

Директори (Декани)[ред.ред. код]

Біля витоків журналістської освіти на рівні відділення філологічного факультету стояли:

Декани:

Директори:


Видатні випускники[ред.ред. код]

Див. також Категорія:Випускники Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка

Діяльність студентів[ред.ред. код]

В Інституті журналістики щороку організовують Фестиваль молодих видавців та редакторів («Штурмові загони Ґутенберґа» — 2010—2012) та «Журналістську весну». Студенти видають газети «Жужужу», «Ять», «Сирець», «Редактор». З 2011 в Інституті функціонує театральна студія «Комільфо».

Скандали[ред.ред. код]

Справа Артамонової[ред.ред. код]

13 жовтня 2009 року на на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 (яка функціонує в Інстуті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка) відбувся захист докторськкої дисертації викладача кафедри журналістики Донецького національного університету Артамонової Інеси Михайлівни на тему «Інтернет-журналістика в Україні: еволюція, соціоінформаційний контекст, системні характеристики»[4]. Пізніше було встановлено, що ця дисертація містить в собі численні факти плагіату, зокрема багаторазові запозичення з дипломних робіт студентів Московського державного університету[5][6][7][8][9][10].

Науковим консультантом Артамонової був доктор філологічних наук, професор Іванов Валерій Феліксович, завідувач кафедри реклами і зв'язків з громадськістю Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

31 жовтня рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки Артамонову Інесу Михайлівну позбавлено[11] наукового ступеня доктора наук. На даний час Артамонова співпрацює з терористичною організацією ДНР[12].

Викладачі[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

</noinclude>