Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Інститут мовознавства НАНУ)
Перейти до: навігація, пошук
Інститут мовознавства
імені О. О. Потебні
НАН України
Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України
Інститут мовознавства
імені О. О. Потебні
НАН України
Основні дані
Засновано 1930 р.
Приналежність НАН України
Сфера лінгвістичні дослідження
Контакт
Ключові особи Віталій Григорович Скляренко
(директор)
Адреса 01601, Київ-1, вул. М. Грушевського, 4,
тел. (044)279-02-92,
факс (044)278-71-82
Веб-сторінка http://www.inmo.org.ua
E-mail inmo2006@ukr.net


Інститу́т мовозна́вства імені О. О. Потебні НАН України — науково-дослідна установа в Києві, центр лінгвістичних досліджень в Україні.

Головні завдання[ред.ред. код]

Інститут є провідною багатопрофільною науково-дослідною установою й основним в Україні координаційним центром, який розробляє теоретичні й методологічні основи загального, слов'янського, балтійського, германського мовознавства, структурно-математичної та прикладної лінгвістики. Головним завданням інституту є здійснення фундаментальних і прикладних досліджень з метою одержання нових наукових знань, сприяння духовному розвитку суспільства.

Установу очолює академік НАН України В. Г. Скляренко. Заступник директора — доктор філологічних наук, професор В. М. Брицин.

Друкований орган — журнал «Мовознавство». В Інституті працює аспірантура й докторантура, діє спеціалізована вчена рада для захисту дисертацій.

Історія[ред.ред. код]

Утворений 1930 на основі мовознавчих комісій ВУАН. 1945 присвоєно ім'я О. О. Потебні — видатного українського філолога XIX ст. Тривалий час Інститут був єдиною мовознавчою установою та центром багатоаспектного вивчення української мови, очолював і координував усю мовознавчу роботу в Україні.

Підготовлено чимало капітальних праць, що мають велике наукове та практичне значення: «Українсько-російський словник» (у 6 т.; 1953–1963), «Російсько-український словник» (у 3 т.; 1968; 3-тє вид. 1987), «Словник української мови» (в 11 т.; 1970–1980), «Етимологічний словник української мови» (в 7 т.; 1982–2012), «Курс історії української літературної мови» (у 2 т., 1958–1961), «Сучасна українська літературна мова» (у 5 кн.; 1969–1973), «Українська літературна вимова і наголос» (1973), «Історія української мови» (в 4 кн.; 1979–1983), «Атлас української мови» (в 3 т.; 1984–2001), «Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов» (1966), «Словник мови Шевченка» (у 2 т.; 1964), «Словарь языка русских призведений Т. Г. Шевченко» (у 2 т.; 1985–1986), «Частотний словник сучасної української художньої прози» (у 2 т.; 1981), «Словник гідронімів України» (1979), «Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі» (1985), словник-довідник «Власні імена людей» (1986), «Болгарсько-український словник» (1988), «Чесько-український словник» (у 2 т.; 1988–1989), «Фразеологічний словник української мови» (у 2 кн.; 1993), «Російсько-український словник наукової термінології» (у 3 кн.; 1994–1998), енциклопедія «Українська мова» (2000; 3-тє вид. 2007), словник «Фразеологія перекладів Миколи Лукаша» (2003), «Білорусько-український словник» (2006), «Мова і мовознавство в духовному житті суспільства» (2007), «Історична типологія слов'янських мов» (2008) та ін. Опубліковано кількасот індивідуальних і колективних монографій, збірників, понад 20 книг із серії «Пам'ятки української мови». Чимало праць відзначено високими державними нагородами.

Наукова продукція Інституту сприяла внормуванню та утвердженню української мови. Вчені довели, що своїми комунікативними можливостями вона не тільки не поступається іншим слов'янським мовам, а й належить до найрозвиненіших літературних мов світу. Це стало однією з підстав надати їй 1989 р. державного статусу.

1991 на основі україністичних відділів Інституту мовознавства утворено Інститут української мови НАН України.

Напрями роботи[ред.ред. код]

Нині в Інституті мовознавства працюють відділи загального мовознавства, загальнославістичної проблематики і східнослов'янських мов, західно- і південнослов'янських мов, російської мови, відділ романських, германських і балтійських мов, відділ мов національних меншин. Їхня робота зосереджена на п'ятьох важливих і необхідних для розвитку мовознавства напрямах, що формують теоретичні засади вирішення конкретних лінгвістичних завдань, створюють базу для вузівської науки, забезпечують підґрунтя для створення нових підручників, посібників, словників тощо.

Напрям «Теорія та методологія мовознавчих досліджень» забезпечує розроблення теоретичної бази мовознавчих досліджень, а також проблем соціолінгвістики, психолінгвістики, етнолінгвістики, когнітивної лінгвістики, зокрема визначення зв'язку між мовою й національним менталітетом, мовою і процесами пізнання навколишнього світу.

Основним завданням наукових пошуків у межах напряму «Порівняльне дослідження слов'янських мов» є розробка питань походження, розвитку та функціонування східнослов'янських, західнослов'янських і південнослов'янських мов у контексті загальнославістичної проблематики, зіставне дослідження різних слов'янських мов у фонетичному, морфологічному, синтаксичному і словотвірному аспектах. Здійснюються також порівняльно-історичні, лексикологічні, етимологічні й акцентологічні дослідження української та інших слов'янських мов.

Актуальними й необхідними залишаються і зіставні дослідження таких близькоспоріднених мов, як українська і російська, що здійснюються в межах напряму «Функціонування російської мови в Україні. Зіставне дослідження російської та української мов».

Унікальним у міжнародному масштабі є одночасне дослідження романських, германських, балтійських та слов'янських мов, що проводиться в межах напряму «Порівняльне дослідження романських, германських, балтійських та слов'янських мов».

Співробітники[ред.ред. код]

У різний час в Інституті працювали такі відомі мовознавці, як А. Ю. Кримський, Є. К. Тимченко, І. В. Шаровольський, О. Н. Синявський, П. Й. Горецький, О. Б. Курило, М. Я. Калинович, М. Г. Грунський, Л. А. Булаховський, І. М. Кириченко А. О. Білецький, М. А. Жовтобрюх, Й. А. Багмут, Ф. Т. Жилко, І. К. Білодід, О. С. Мельничук, Ю. О. Жлуктенко, Л. А. Близниченко, М. К. Бойчук, К. К. Цілуйко, Г. П. Їжакевич, Т. К. Черторизька, З. Т. Франко, В. М. Русанівський, С. І. Головащук, А. П. Непокупний, О. С. Стрижак, А. А. Бурячок, Т. В. Назарова, М. М. Пилинський, М. М. Пещак, А. П. Грищенко, А. М. Залеський, Г. М. Гнатюк, В. С. Перебийніс, І. Г. Матвіяс, В. В. Німчук, І. Р. Вихованець, О. Д. Пономарів, Н. Ф. Клименко, І. А. Стоянов, Л. Т. Масенко, О. М. Гаркавець, Н. П. Шумарова, В. С. Рибалкін, Є. А. Карпіловська.

Серед нинішніх співробітників — академік НАН України Г. П. Півторак, член-кореспондент НАН України О. Б. Ткаченко, доктори філологічних наук Б. М. Ажнюк, С. С. Єрмоленко,В. В. Жайворонок, Т. Б. Лукінова, В. В. Лучик, Н. Г. Озерова, В. П. Пономаренко, Т. В. Радзієвська, І. А. Синиця, О. І. Скопненко, О. О. Тараненко, В. Ю. Франчук.

Література[ред.ред. код]

  • Ажнюк Б. М. Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України // Українська мова: Енциклопедія. — 2-ге вид. — К., 2004. — С. 222–223.
  • Гнатюк Г. М. Дещо з історії Інституту мовознавства // Мовознавство. — 2010. — № 4/5. — С. 77-87.
  • Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України — 75. 1930–2005: Матеріали до історії / В. Г. Скляренко (відп. ред.). — К.: Довіра, 2005. — 566 с.
  • Лукінова Т. Б. Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України 75 років // Мовознавство. — 2005. — № 3/4. — С. 3-24.
  • Лукінова Т. Б. Так це було… // Мовознавство. — 2010. — № 4/5. — С. 56-65.
  • Русанівський В. М. Дещо з історії Інституту // Мовознавство. — 2005. — № 3/4. — C. 25-32.
  • Селігей П. О. Українське академічне мовознавство за дев'яносто років (1918–2008) // Мовознавство. — 2008. — № 4/5. — С. 3-17.
  • Селігей П. О. Флагман українського мовознавства // Вісник НАН України. — 2005. — № 3. — С. 63-71.
  • Ткаченко О. Б. Враження минулого // Мовознавство. — 2010. — № 4/5. — С. 66-76.
  • Наукові установи України. — Довідкове видання. — Київ: УкрІНТЕІ, 2013. — 220 с. — С. 54.

Посилання[ред.ред. код]