Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Інститут мовознавства
імені О. О. Потебні
НАН України
Приміщення Інституту (за готелем "Дніпро")
Приміщення Інституту (за готелем "Дніпро")
Основні дані
Засновано 1930 р.
Приналежність НАН України
Сфера мовознавчі дослідження
Контакт
Ключові особи Віталій Скляренко
(директор)
Адреса 01601, Київ, вул. М. Грушевського, 4
тел.: 0(44)279-02-92,
факс: 0(44)278-71-82
Веб-сторінка http://www.inmo.org.ua
E-mail inmo2006@ukr.net


Інститу́т мовозна́вства і́мені О. О. Потебні́ НАН Украї́ни, скорочено Інститу́т мовозна́встванауково-дослідна установа в Києві, центр мовознавчих досліджень в Україні.

Головні завдання[ред.ред. код]

Інститут мовознавства — провідна багатопрофільна науково-дослідна установа та координаційний центр, який розробляє теоретичні й методологічні засади загального, слов’янського, балтійського, германського, а також структурно-математичного та прикладного мовознавства. Головне завдання — провадити фундаментальні та прикладні дослідження з метою отримання нових наукових знань і сприяння духовному розвитку суспільства.

Очолює Інститут директор — акад. НАН України Віталій Скляренко, заступник директора — д. філол. н., проф. Віктор Брицин.

Інститут має власний друкований орган — журнал «Мовознавство»; працює аспірантура й докторантура; діє спеціалізована наукова рада для захисту дисертацій.

Історія[ред.ред. код]

Створений 1930 р. на базі мовознавчих комісій ВУАН. 1945 р. присвоєно ім’я видатного українського філолога XIX ст. Олександра Потебні. Тривалий час був єдиною мовознавчою установою та центром багатоаспектного вивчення української мови, очолював і координував усю мовознавчу роботу в Україні.

Підготовлено чимало капітальних праць, що мають велике наукове та практичне значення:

  • «Українсько-російський словник» (у 6 т.; 1953–1963)
  • «Російсько-український словник» (у 3 т.; 1968; 3-тє вид. 1987)
  • «Словник української мови» (в 11 т.; 1970–1980),
  • «Етимологічний словник української мови» (в 7 т.; 1982–2012),
  • «Курс історії української літературної мови» (у 2 т., 1958–1961),
  • «Сучасна українська літературна мова» (у 5 кн.; 1969–1973),
  • «Українська літературна вимова і наголос» (1973),
  • «Історія української мови» (в 4 кн.; 1979–1983),
  • «Атлас української мови» (в 3 т.; 1984–2001),
  • «Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов» (1966),
  • «Словник мови Шевченка» (у 2 т.; 1964),
  • «Словарь языка русских призведений Т. Г. Шевченко» (у 2 т.; 1985–1986),
  • «Частотний словник сучасної української художньої прози» (у 2 т.; 1981),
  • «Словник гідронімів України» (1979),
  • «Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі» (1985),
  • Словник-довідник «Власні імена людей» (1986),
  • «Болгарсько-український словник» (1988),
  • «Чесько-український словник» (у 2 т.; 1988–1989),
  • «Фразеологічний словник української мови» (у 2 кн.; 1993),
  • «Російсько-український словник наукової термінології» (у 3 кн.; 1994–1998),
  • Енциклопедія «Українська мова» (2000; 3-тє вид. 2007),
  • Словник «Фразеологія перекладів Миколи Лукаша» (2003),
  • «Білорусько-український словник» (2006),
  • «Знаки української етнокультури. Словник-довідник» (2006),
  • «Мова і мовознавство в духовному житті суспільства» (2007),
  • «Історична типологія слов'янських мов» (2008),
  • «Мовна свідомість: Структура, типологія, виховання» (2012),
  • «Індоєвропейська спадщина в лексиці слов’янських, балтійських, германських і романських мов» (2013),
  • «Українська мова: сьогодення й історична перспектива» (2014),
  • «Етимологічний словник топонімів України» (2014),
  • «Етимологічний словник запозичених суфіксів і суфіксоїдів в українській мові» (2014) тощо.

Опубліковано кількасот індивідуальних і колективних монографій, збірників, понад 20 книг із серії «Пам’ятки української мови». Чимало праць відзначено високими державними нагородами.

Наукова продукція Інституту сприяла внормуванню й утвердженню української мови. Науковці довели, що своїми комунікативними можливостями вона не лише не поступається іншим слов’янським мовам, а й належить до найрозвиненіших літературних мов світу. Це стало однією з підстав надати їй 1989 р. державного статусу.

1991 р. на базі україністичних відділів Інституту мовознавства створено Інститут української мови НАН України.

Напрями роботи[ред.ред. код]

Нині в Інституті мовознавства працюють відділи загального мовознавства, загальнославістичної проблематики і східнослов’янських мов, західно- і південнослов’янських мов, російської мови, відділ романських, германських і балтійських мов, відділ мов національних меншин. Їхня робота зосереджена на п’ятьох важливих і необхідних для розвитку мовознавства напрямах, що формують теоретичні засади вирішення конкретних лінгвістичних завдань, створюють базу для вишівської науки, забезпечують підґрунтя для створення нових підручників, посібників, словників тощо.

Напрям «Теорія та методологія мовознавчих досліджень» забезпечує розроблення теоретичної бази мовознавчих досліджень, а також проблем соціолінгвістики, психолінгвістики, етнолінгвістики, когнітивної лінгвістики, зокрема визначення зв'язку між мовою й національним менталітетом, мовою і процесами пізнання навколишнього світу.

Основним завданням наукових пошуків у межах напряму «Порівняльне дослідження слов’янських мов» є розробка питань походження, розвитку та функціонування східнослов’янських, західнослов’янських і південнослов’янських мов у контексті загальнославістичної проблематики, зіставне дослідження різних слов’янських мов у фонетичному, морфологічному, синтаксичному і словотвірному аспектах. Здійснюються також порівняльно-історичні, лексикологічні, етимологічні й акцентологічні дослідження української та інших слов’янських мов.

Актуальними й необхідними залишаються і зіставні дослідження таких близькоспоріднених мов, як українська і російська, що здійснюються в межах напряму «Функціонування російської мови в Україні. Зіставне дослідження російської та української мов».

Унікальним у міжнародному масштабі є одночасне дослідження романських, германських, балтійських і слов’янських мов, що проводиться в межах напряму «Порівняльне дослідження романських, германських, балтійських та слов’янських мов».

Співробітники[ред.ред. код]

У різний час в Інституті працювали такі відомі мовознавці, як А. Ю. Кримський, Є. К. Тимченко, І. В. Шаровольський, О. Н. Синявський, П. Й. Горецький, О. Б. Курило, М. Я. Калинович, М. Г. Грунський, Л. А. Булаховський, І. М. Кириченко А. О. Білецький, М. А. Жовтобрюх, Й. А. Багмут, Ф. Т. Жилко, І. К. Білодід, О. С. Мельничук, Ю. О. Жлуктенко, Л. А. Близниченко, М. К. Бойчук, К. К. Цілуйко, Г. П. Їжакевич, Т. К. Черторизька, З. Т. Франко, В. М. Русанівський, С. І. Головащук, А. П. Непокупний, О. С. Стрижак, А. А. Бурячок, Т. В. Назарова, М. М. Пилинський, М. М. Пещак, А. П. Грищенко, А. М. Залеський, Г. М. Гнатюк, В. С. Перебийніс, І. Г. Матвіяс, В. В. Німчук, І. Р. Вихованець, О. Д. Пономарів, Н. Ф. Клименко, І. А. Стоянов, Л. Т. Масенко, О. М. Гаркавець, Н. П. Шумарова, В. С. Рибалкін, Є. А. Карпіловська.

Серед нинішніх співробітників — академік НАН України Г. П. Півторак, член-кореспондент НАН України О. Б. Ткаченко, доктори філологічних наук Б. М. Ажнюк, С. С. Єрмоленко, В. В. Жайворонок, Т. Б. Лукінова, В. В. Лучик, Н. Г. Озерова, В. П. Пономаренко, Т. В. Радзієвська, І. А. Синиця, О. І. Скопненко, О. О. Тараненко, В. Ю. Франчук.

Див. також: Категорія: Науковці Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні

Література[ред.ред. код]

  • Гнатюк Г. М. Дещо з історії Інституту мовознавства // Мовознавство. — 2010. — № 4/5. — С. 77-87.
  • Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України — 75. 1930–2005: Матеріали до історії / В. Г. Скляренко (відп. ред.). — К.: Довіра, 2005. — 566 с.
  • Лукінова Т. Б. Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України 75 років // Мовознавство. — 2005. — № 3/4. — С. 3-24.
  • Лукінова Т. Б. Так це було… // Мовознавство. — 2010. — № 4/5. — С. 56-65.
  • Русанівський В. М. Дещо з історії Інституту // Мовознавство. — 2005. — № 3/4. — C. 25-32.
  • Селігей П. О. Українське академічне мовознавство за дев'яносто років (1918–2008) // Мовознавство. — 2008. — № 4/5. — С. 3-17.
  • Селігей П. О. Флагман українського мовознавства // Вісник НАН України. — 2005. — № 3. — С. 63-71.
  • Ткаченко О. Б. Враження минулого // Мовознавство. — 2010. — № 4/5. — С. 66-76.

Посилання[ред.ред. код]