Інститут радіофізики та електроніки імені О. Я. Усикова НАН України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інститут радіофізики та електроніки імені О. Я. Усикова НАН України
Основні дані
Засновано 1955
Приналежність НАН України
Кількість співробітників 711
Контакт
Ключові особи Мележик Петро Миколайович, член-кореспондент НАН України, директор
Яковенко Володимир Мефодійович, академік НАН України, почесний директор
Адреса вул. Академіка Проскури, буд. 12
Харків
Телефон/факс +380 57 315 11 29
Веб-сторінка Офіційна
E-mail secretar@ire.kharkov.ua
Мапа

Інститут радіофізики та електроніки імені О. Я. Усикова НАН України (скорочено ІРЕ НАН України) — науковий-дослідний інститут радіофізичного профілю Національної академії наук України.

Історія[ред. | ред. код]

Інститут створений 1955 р. на базі відділів електромагнітних коливань і поширення радіохвиль Фізико-технічного інституту Академії наук УРСР з підпорядкуванням Відділу фізико-математичних наук Академії наук. Метою його створення було практичне освоєння міліметрових і субміліметрових ділянки електромагнітних хвиль. На момент організації Інституту в його штатному розкладі було 125 співробітників по держбюджету та 11 — з госпдоговірної тематики.

Організатором та першим директором Інституту був О. Я. Усиков. З 1996 р. ІРЕ носить його ім'я.

Інститут став широко відомим науковим центром у галузі радіофізики, електроніки, радіофізичних досліджень твердого тіла і біологічних об'єктів, поширення радіохвиль, дистанційного зондування природного середовища Землі з аерокосмічних носіїв.

Розвиток Інституту пов'язаний з іменами вчених, які працювали в ньому, серед них П. В. Бліох, С. Я. Брауде, О. О. Галкін, В. Л. Герман, М. С Зінченко, А. І. Калмиков, Е. А. Канер, Г. Я. Левін, І. Є. Островський, С. А. Песковацькій, В. Г. Сологуб, І. Д. Трутень, І. С. Тургенєв, О.Я Усиков, В. П. Шестопалов та ін.

В Інституті передбачені і виявлені циклотронний резонанс в металах (1967), аномальне проникнення електромагнітних хвиль в метал і радіочастотні ефекти (1970), акустомагнітоелектричний ефект (1973).

В 1985 р. на базі ряду відділів був створений Радіоастрономічний інститут НАН України. У 1994- 2011 рр. на базі ІРЕ працював Центр радіофізичного зондування Землі імені А. І. Калмикова Національного космічного агентства України та НАН України.

Отримані вченими ІРЕ наукові результати відзначені Ленінською премією, 3-ма Державними преміями СРСР в галузі науки і техніки, премією Ради Міністрів СРСР, 8-ма Державними преміями УРСР у галузі науки і техніки, 4-ма Державними преміями України у галузі науки і техніки, 2-ма преміями НАН України ім. К. Д. Синельникова, преміями НАН України імені В. Є. Лашкарьова, С. Я. Брауде, А. С. Давидова, М. М. Боголюбова, І. Пулюя, премією наукового товариства “Microwave Theory and Technic Society” в номінації Microwave Pioneer Award (2000 р.).

Директори[ред. | ред. код]

Основні досягнення[ред. | ред. код]

  • створені магнетрони імпульсної дії, магнетрони безперервної дії, клінотрони, відбивні клістрони, що перекривають діапазон від 2 см до 0,5 мм;
  • розроблений і створений новий клас джерел когерентного випромінювання міліметрового і субміліметрового діапазонів — генератори дифракційного випромінювання імпульсної та безперервної дії з унікальними параметрами: високою стабільністю, вузьким спектром і низьким рівнем шумів, високим рівнем потужності;
  • створено високоефективні джерела електромагнітних хвиль оптичного діапазону — лазери на барвниках з керуванням частотою вимушеного випромінювання;
  • розроблені високоефективні методи вирішення завдань дифракції електромагнітних хвиль на періодичних і відкритих структурах різних геометричних форм, високоефективні методи аналізу та багатопараметричного синтезу складних хвилеводних елементів і вузлів;
  • розвинутий науковий напрям — квазіоптична радіометрія, створено комплекс широкодіапазонних радіопристроїв для вимірювання фізичних параметрів речовини, у тому числі плазми, в діапазоні довжин хвиль 0,1 — 10 мм;
  • створені високостабільні твердотільні генератори квазіоптичного типу з малими частотними шумами, твердотільні квантові парамагнітні підсилювачі (мазери);
  • створена теорія плазмових нестійкостей, що виникають під дією постійних і змінних електромагнітних полів в напівпровідниках;
  • проведено експериментальні дослідження процесів генерації когерентних фононів в активних парамагнітних кристалах, виявлено монохроматичне фононне випромінювання лазерного типу. Створено квантовий генератор когерентних фононів — акустичний аналог лазера, який отримав назву «Фазер»;
  • створено експериментально-дослідницький комплекс «БУРАН» для вивчення нелінійних процесів в ядерних системах методами електронно-спінового і ядерного парамагнітного резонансу, комплекс має статус Національного надбання України;
  • створені гіперзвукові лінії затримки для задач дистанційного зондування природного середовища Землі з аерокосмічних носіїв;
  • досліджена природа стабільності структури білків і нуклеїнових кислот в результаті взаємодії з гідратно-іонним оточенням при різних температурах і під впливом міліметрових хвиль і іонізуючої радіації;
  • проведені широкомасштабні комплексні теоретичні та експериментальні дослідження процесів розповсюдження радіохвиль різних діапазонів над поверхнею Землі і моря, розвинена нова область радіофізики — радіоокеанографія і створений радіо-кліматичний атлас Світового океану;
  • створена двомасштабна модель розсіювання радіохвиль схвильованою поверхнею моря;
  • розроблені методи та апаратура для загоризонтної радіолокації над поверхнею моря;
  • запропонований метод дослідження шумановського резонансу як глобального параметру для вивчення динаміки світових гроз;
  • розроблені методи і алгоритми аналогової та цифрової обробки астрономічних зображень;
  • створений комплекс радіофізичної апаратури у складі радіолокатора бічного огляду і скануючого радіометра, який був встановлений на штучних супутниках Землі "Космос-1500″, "Космос-1602″, ШСЗ типу «Океан» і в українських ШСЗ «Січ-1», «Січ-2»; проведені дослідження природного середовища Землі з аерокосмічних носіїв методами дистанційного радіолокаційного зондування;
  • розроблені нові методи радіолокації на основі використання широкосмугових (шумових) і надширокосмугових (відеоімпульсних) сигналів;
  • розроблені радіолокаційні системи в діапазонах хвиль від міліметрових до декаметрових для вирішення оборонного та цивільного застосування: контролю територій аеропортів; контролю переміщення транспортних засобів і транспортних потоків в прикордонних районах; охорони периметра територій від несанкціонованого проникнення, знаходження замаскованих предметів на тілі людини; пошуку людей під завалами тощо;
  • створені радіолокатори підповерхневого зондування (пошук підземних комунікацій, порожнин, вимоїн, розливів нафтопродуктів, контроль цілісності і міграції нафто- і газопроводів, знаходження підкопів і т. д.), моніторингу стану будівель та інженерних споруд, запобігання зіткнень.

Джерела[ред. | ред. код]

Офіційний сайт Інституту радіофізики та електроніки НАН України