Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України
Kozelnytska 4 Lviv.jpg
Основні дані
Засновано 1951
Приналежність НАН України
Сфера українознавство
Кількість співробітників 81
Контакт
Ключові особи Соляр Ігор Ярославович
Адреса 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4
Веб-сторінка inst-ukr.lviv.ua
E-mail inukr@inst-ukr.lviv.ua

Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України — науково-дослідний інститут Відділення історії, філософії та права НАН України, входить до складу Західного наукового центру НАН України та МОН України. Розташований у Львові.

Інститут — єдина в Україні академічна науково-дослідна установа, в якій спільно працюють відділи історичного, соціокультурного та літературно-мовознавчого спрямування. Створений у 1951 році, перший директор (1951—1953) — Олексій Нестеренко. До 20 січня 1993 мав назву Інститут суспільних наук АН УРСР.

В Інституті є бібліотека, архів, унікальні бази даних, в тому числі картотеки словника української мови XIV—XV ст., джерелознавчі картотеки Івана Крип'якевича та Мирона Кордуби. Експозиція та фонди археологічного музею завдяки щорічним експозиціям поповнюються цінними експонатами з пам'яток археології земель Галичини і Волині.

Структура[ред. | ред. код]

Станом на початок 2008 р. до складу Інституту входять:

  • Відділ археології та археологічний музей (завідувач доктор історичних наук О. Ситник);
  • Відділ історії середніх віків (завідувач доктор історичних наук Александрович Володимир Степанович);
  • Відділ нової історії України (завідувач кандидат історичних наук Феодосій Стеблій);
  • Відділ новітньої історії (завідувач доктор історичних наук І. Патер) із Сектором дослідження українського національного руху (керівник кандидат історичних наук О. Стасюк);
  • Відділ української мови (завідувач кандидат філологічних наук Н. Хобзей);
  • Відділ української літератури (в.о. завідувача доктор історичних наук Петро Шкраб'юк);
  • Центр дослідження українсько-польських відносин (керівник доктор історичних наук М. Литвин).

Керівники інституту[ред. | ред. код]

Чисельність[ред. | ред. код]

  • У 2008 в Інституті працював 81 науковий співробітник, в тому числі 16 докторів наук і 46 кандидатів наук, серед яких один академік і один член-кореспондент НАН України.
  • 2001 — 71 науковий співробітник, 13 докторів і 35 кандидатів наук.
  • 1991 — 84 наукових співробітники, 10 докторів і 30 кандидатів наук;
  • 1971 — 61 науковий співробітник, 7 докторів і 27 кандидатів наук;
  • 1951 — 47 наукових співробітників, в тому числі 6 докторів наук і 12 кандидатів наук;

Вчена рада[ред. | ред. код]

З 1994 р. в Інституті діє Спеціалізована вчена рада із захисту дисертацій (Д 35.222.01) із спеціальностей історія України (07.00.01), всесвітня історія (07.00.02) та етнологія (07.00.05). За 2005—2007 рр. на ній було захищено 7 докторських і 22 кандидатські дисертації.

Публікації[ред. | ред. код]

За 2005—2007 рр. співробітники Інституту опублікували 25 монографій, 9 збірників документів, 10 словників, 5 посібників для ВНЗ, 13 найменувань довідкової літератури, понад 780 наукових статей загальним обсягом 1668,3 друкованих аркушів, у тому числі 3 монографії та 65 статей в закордонних виданнях.

Серед найважливіших наукових досягнень Інституту слід назвати такі видання:

  • фундаментальна монографія І. Крип'якевича «Богдан Хмельницький» (1954),
  • унікальний каталог стародруків «Пам'ятки книжкового мистецтва. Каталог стародруків виданих в Україні» (два томи у трьох книгах, 1981, 1984), опрацьований Я. Ісаєвичем і Я. Запаском,
  • 3-томна «Історія Львова» (2006—2007),
  • М. Ільницький, «У фокусі віддзеркалень: Статті. Портрети. Спогади» (2005),
  • Я. Ісаєвич, «Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми» (2002),
  • Я. Ісаєвич, «Voluntary Brotherhood: Confraternities of Laymen in Early Modern Ukraine» (Edmonton, Toronto, 2006),
  • Л. Войтович, «Княжа доба на Русі: портрети еліти» (2006),
  • О. Кровицька, «Українська лексикографія: теорія і практика» (2006),
  • Я. Мельник, «Іван Франко й biblia apocrypha» (2006),
  • О. Горбач, «Арго в Україні» (2006),
  • А. Заярнюк, «Ідіоми емансипації: „визвольні“ проекти і галицьке село у середині XIX ст.» (2007),
  • М. Литвин і К. Науменко, «Збройні сили України першої половини XX ст. Генерали і адмірали» (2007),
  • «Українська Повстанська Армія. Історія нескорених» (2007) та ін.

Археографічна діяльність Інституту реалізована в ряді серійних документальних видань, серед яких

  • «Культурне життя в Україні: Західні землі», тт. 1-3 (1995—2006),
  • «Депортації. Західні землі України кінця 30-х — початку 50-х років. Документи, матеріали, спогади», тт. 1-3 (1996—2002),
  • «Я винен тим, що українець»: інтерв'ю Юрія Зайцева з Олексою Різниківим. Документи" (2007),
  • «Русалка Дністрова». Науково-критичне видання". Книги 1-2. (2008) та ін.

Працівники Інституту регулярно видають словники, зокрема

  • «Словник української мови XVI — першої половини XVII ст.» (13 випусків, 1994—2007),
  • Л. Полюга «Словник українських синонімів і антонімів» (2007),
  • Л. Полюга «Повний словник антонімів української мови» (2006),
  • Д. Гринчишин «Словник-довідник з культури української мови» (2006) тощо, а також багато науково-довідкових видань.

Археологи Інституту відкрили в Чернівецькій області (Молодово) найстарші відомі на той час житла середнього палеоліту. У 2001 р. ідентифіковано нововіднайдену національну святиню — Холмську ікону Богородиці ХІ ст. (В. Александрович).

Перемога в конкурсі Форуму видавців[ред. | ред. код]

10 вересня 2009 Ґран-прі конкурсу Книга Форуму видавців, що відбувся в рамках Форуму видавців у Львові здобула книга:

  • Наталя Хобзей, Оксана Сімович, Тетяна Ястремська, Ганна Дидик-Меуш. «Лексикон львівський: поважно і на жарт». Львів: Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України, 2009.

Міжнародні зв'язки[ред. | ред. код]

Міжнародні зв'язки і співробітництво Інституту активно розвиваються в останні п'ятнадцять років. Вони охоплюють контакти і співпрацю з науковими установами Польщі, Росії, Австрії, Чехії, Словаччини, США, Канади та інших країн. Учені Інституту неодноразово виїжджали на стажування до наукових центрів ряду країн, а також приймали у себе іноземних учених.

Особливо плідне співробітництво склалося з науковими осередками Польщі, яке проявляється в організації спільних археологічних експедицій, проведенні наукових форумів різного рівня, спільних публікаціях тощо. За підписаною угодою про наукову співпрацю з Інститутом польської мови ПАН у Кракові проводяться спільні дослідження з теми «Загальнокарпатський діалектологічний атлас»; історики, археологи і філологи налагодили конкретну співпрацю з вченими Варшавського, Жешівського, Краківського університетів, Польською Академією Знань, Інститутом Центрально-Східної Європи в Любліні, Південно-Східним Науковим Інститутом в Перемишлі в рамках спільних наукових проектів.

З вченими університетів і академічних установ Росії співробітники Інституту співпрацюють в дослідженні періоду Київської Русі і вивченні славістичної тематики.

Окремої уваги заслуговує співпраця Інституту з Фондом катедр українознавства у США, Українським науковим інститутом Гарвардського університету у США і Канадським інститутом українських студій Університету Альберти в Канаді, зокрема у роботі над історичним словником української мови, виданні документів українського суспільно-політичного руху у ХХ ст.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Наукові співробітники Інституту неодноразово відзначалися високими державними і академічними нагородами та почесними званнями.

Адреса[ред. | ред. код]

79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4
Телефон: +38 (032) 270-70-22 (приймальня)
Факс: +38 (032) 270-70-21
Email: inukr@inst-ukr.lviv.ua

Відділ археології Інституту українознавства
79008, м. Львів, вул. Винниченка, 24
Телефон: +38 (032) 276-51-61

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]