Інтелектуальна економіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Економічна наука
Категорія КатегоріяПортал Портал

Інтелектуальна економіка, гіпотетична галузь науки, яка вивчає теоретичні і прикладні проблеми функціонування та механізми взаємодії суб'єктів економічної діяльності, пов'язаних з інтелектуальним капіталом, засобами мобілізації та підвищення його ефективності, ринком інтелектуального продукту, формами і методами корпоратизації, інноваційної діяльності та комерціалізації, різновидів нематеріальних активів, а також з проблемами удосконалення методів оцінки вартості інтелектуального продукту, ціноутворення, фінансових відносин і формування облікової політики з урахуванням вимог міжнародних стандартів. Близька за ідеєю до явища креативних індустрій

Напрями досліджень[ред. | ред. код]

  • економіко-правові засади формування інтелектуального капіталу та його державного регулювання;
  • економічний механізм, теорія і методологія прогнозування, планування та аналізу розвитку інтелектуального капіталу;
  • інноваційна стратегія та мотиваційні механізми впровадження новітніх результатів творчої інтелектуальної праці;
  • створення організаційно-економічного механізму становлення та стимулювання інноваційної діяльності, спрямованої на розвиток науково-технічного потенціалу інтелектуальної праці і охорони прав її результатів;
  • розвиток інноваційної моделі структурної перебудови економіки та її зростання в інтелектуальній сфері;
  • удосконалення організаційно-економічного механізму міжнародного трансферу інтелектуального продукту, а також експорту вітчизняного інтелектуального продукту;
  • створення інфраструктури ринку інтелектуального продукту (технопарків, інкубаторів, центрів, бірж прав тощо);
  • маркетингові дослідження ринку інтелектуального продукту;
  • формування витрат на створення та продаж різновидів об'єктів інтелектуальної власності;
  • механізм ціноутворення; взаємозв'язок внутрішніх і світових цін та конкурентоспроможності об'єктів інтелектуальної власності;
  • методологічні та методичні питання відтворення нематеріальних активів, амортизаційна та інвестиційна політика у сфері інтелектуальної власності;
  • удосконалення методів оцінки інтелектуальної власності та ліцензійних угод з урахуванням їх різновидів та міжнародного досвіду;
  • комерціалізація інтелектуальної власності;
  • корпоративні трансакції з використанням інтелектуального продукту;
  • фінансові відносини та удосконалення фіскальної політики у сфері інтелектуальної економіки та менеджменту;
  • формування облікової політики у сфері інтелектуальної власності з урахуванням міжнародних стандартів та світового досвіду.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]