Інтелектуалізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Інтелектуалізм — схильність до високої, іноді надмірної, оцінки інтелекту, інтелектуальності, розуму, життя в світі думок та ідей. У філософії термін інтелектуалізм іноді вживається як синонім раціоналізму, тобто твердження про те, що знання є перед усім результатом раціонального мислення. Соціально «інтелектуалізм» негативно асоціюється із зацикленістю на меті («занадто великий акцент на процес мислення») та емоційною холодністю (відсутність прихильності і почуття).

Стародавній моральний інтелектуалізм[ред. | ред. код]

На думку Сократа інтелектуальність (розумність) означає, «що людина вчинить правильно одразу ж, як лише збагне, що саме правильно», тобто, що доброчесність є чисто питанням розуму. Виходячи з цього положення, «сократів інтелектуалізм» став основною засадою доктрини стоїцизму. Проблемні наслідки цієї точки зору визначаються як парадокси Сократа; прикладом є думка, що немає слабкості волі — ніхто не бажає свідомо чинити зло і, що кожен, хто робить або намагається вчинити зле, робить це мимоволі, тож доброчесність — це знання, і що всі чесноти суть одне.

Середньовічний метафізичний інтелектуалізм[ред. | ред. код]

У середньовічній філософії інтелектуалізм є доктриною божественної і людської діяльності, в якій інтелект вважається первинним щодо волі й вищим від неї. Інтелектуалізм звичайно протиставляється волюнтаризму: він стверджує, що «воля вибирає те, що розум визнає найкращим, а воля підпорядкована». Для волюнтаризму, навпаки, саме воля визначає, що найкраще, а воля, сама по собі, невизначена і непідпорядкована». Виходячи з цього, мусульманський ерудит Аверроес, християнський теолог Тома Аквінський і німецький богослов Мейстер Екгарт визнаються інтелектуалами.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Grande Antologia Filosofica, Marzorati, Milano, 1971. (італ.)
  • P. Rousselot L'intellektualisme de S. Thomas, 2a el. — 1924. (фр.)
  • Enciclopedia Filosofica, Ĉentro di studi filosofici di Gallarate, Lucarini, 1982. (італ.)

Посилання[ред. | ред. код]