Інтенція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
  • Інтенція — намір, задум, конкретна спрямованість психічної активності (свідомості) людини на певний об'єкт[1].
  • Інтенція — у римському праві частина процесуальної формули, в якій міститься вимога. В ній наводилася підстава позову (згідно з цивільним правом або реальністю, визнаною претором), а також предмет позову, точно визначений або тільки окреслений, з тим щоб його уточнив суддя[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Інтенція  // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  2. Інтенція // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.

Посилання[ред. | ред. код]