Інтрогресія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Інтрогресія, також відома як інтрогресивна гібридизація, в генетиці — переміщення гена від одного виду до генофонду іншого через повторне зворотне схрещування міжвидового гібрида з одним із батьківських видів. Цілеспрямована інтрогресія — це довготривалий процес; може знадобитися багато гібридних поколінь, перш ніж відбудеться зворотне схрещування. Інтрогресія відрізняється від простої гібридизації. Інтрогресія призводить до утворення складної суміші батьківських генів, тоді як проста гібридизація призводить до одноріднішої суміші, яка в першому поколінні буде рівномірною сумішшю двох батьківських видів.

Визначення[ред. | ред. код]

Інтрогресія або інтрогресивна гібридизація — це уміщення (зазвичай через гібридизацію та зворотне схрещування) алелів однієї сутності (виду) в генофонд другої, відмінної сутності (виду)[1][2][3][4]. Події давньої інтрогресії можуть залишити сліди вимерлих видів у сучасних геномах, це явище називають примарною інтрогресією (англ. ghost introgression)[5].

Джерело варіації[ред. | ред. код]

Інтрогресія є важливим джерелом генетичних змін у природних популяціях і може сприяти адаптації та навіть адаптивній радіації[6]. Є дані про те, що інтрогресія є повсюдним явищем у рослин і тварин[7][8], включно з людьми[9], у яких вона могла ввести алель мікроцефаліну D[10].

Було висловлено припущення, що історично у домашніх тварин була обмежена кількість ситуацій одомашнення, за якими наступали тривалі періоди інтрогресії, під час яких вони набували генетичний матеріал диких тварин у своїй ДНК[11].

Було також показано, що інтрогресивна гібридизація відіграє важливу роль в еволюції одомашнених видів сільськогосподарських культур, можливо, надаючи гени, які допомагають їм поширюватися в різних середовищах.

Приклади[ред. | ред. код]

Люди[ред. | ред. код]

Є вагомі докази внесення генів неандертальців[12] та денисівських людей[13] у частину генофонду анатомічно сучасної людини.

Метелики[ред. | ред. код]

Один з важливих прикладів інтрогресії спостерігався під час досліджень мімікрії метеликів роду Heliconius[14]. Цей рід містить 43 види та багато рас з різними кольоровими малюнками. Види, що належать до одного роду, й ареали яких перекриваються, мають схожі кольорові патерни. Ареали підвидів H. melpomene amaryllis та H. melpomene timareta ssp. nov. перекриваються.

Застосовуючи тест ABBA/BABA, деякі дослідники спостерігали, що між парами підвидів існує близько 2% до 5% інтрогресії. Важливо те, що інтрогресія не є випадковою. Дослідники побачили значну інтрогресію в хромосомах 15 та 18, де знайдені важливі локуси мімікрії (локуси B/D та N/Yb). Вони порівняли обидва підвиди з H. melpomene agalope, який є підвидом, близьким до H. melpomene amaryllis у цілих геномних деревах. Результатом аналізу було те, що між цими двома видами та H. melpomene agalope немає взаємозв'язку в локусах B/D та N/Yb. На додаток, вони провели той самий аналіз з двома іншими видами з розподілами, що перекриваються H. timareta florencia та H. melpomene agalope. Вони продемонстрували інтрогресію між двома таксонами, особливо в локусах B/D та N/Yb.

Рослини[ред. | ред. код]

Інтрогресія спостерігається у кількох видів рослин. Наприклад, вид півників з південної Луїзіани вивчався Arnold & Bennett (1993) щодо підвищеної пристосованості гібридних варіантів[15][16].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ Anderson E, Hubricht L (1938). Hybridization in Tradescantia. III. The evidence for introgressive hybridization. Am J Bot. 25 (6): 396—402. doi:10.2307/2436413. JSTOR 2436413.
  2. ↑ Anderson E, 1949. Introgressive hybridization. New York: Wiley & Sons
  3. ↑ Harrison, R (2014). Hybridization, Introgression, and the Nature of Species Boundaries. Journal of Heredity. 105: 795—809. doi:10.1093/jhered/esu033. PMID 25149255.
  4. ↑ Ottenburghs, Jente; Kraus, Robert H. S.; van Hooft, Pim; van Wieren, Sipke E.; Ydenberg, Ronald C.; Prins, Herbert H. T. (30 листопада 2017). Avian introgression in the genomic era. Avian Research. 8 (1): 30. doi:10.1186/s40657-017-0088-z. ISSN 2053-7166.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  5. ↑ Jente Ottenburghs (2020) Ghost Introgression: Spooky Gene Flow in the Distant Past. BioEssays. https://doi.org/10.1002/bies.202000012
  6. ↑ Grant P.R., Grant B.R., Petren K. (2005). Hybridization in the Recent Past. The American Naturalist. 166 (1): 56—67. doi:10.1086/430331. PMID 15937789.
  7. ↑ Dowling T. E.; Secor C. L. (1997). The role of hybridization and introgression in the diversification of animals. Annual Review of Ecology and Systematics. 28: 593—619. doi:10.1146/annurev.ecolsys.28.1.593.
  8. ↑ Bullini L (1994). Origin and evolution of animal hybrid species. Trends in Ecology and Evolution. 9 (11): 422—426. doi:10.1016/0169-5347(94)90124-4. PMID 21236911.
  9. ↑ Holliday T. W. (2003). Species concepts, reticulations, and human evolution. Current Anthropology. 44 (5): 653—673. doi:10.1086/377663.
  10. ↑ Evans, Pd; Mekel-Bobrov, N; Vallender, Ej; Hudson, Rr; Lahn, Bt (Nov 2006). Evidence that the adaptive allele of the brain size gene microcephalin introgressed into Homo sapiens from an archaic Homo lineage. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 103 (48): 18178—83. Bibcode:2006PNAS..10318178E. doi:10.1073/pnas.0606966103. ISSN 0027-8424. PMC 1635020. PMID 17090677.
  11. ↑ Blaustein, R. (2015). Unraveling the Mysteries of Animal Domestication. BioScience. 65: 7—13. doi:10.1093/biosci/biu201.
  12. ↑ Wills, Christopher (2011). Genetic and Phenotypic Consequences of Introgression Between Humans and Neanderthals. Advances in Genetics. Т. 76. с. 27—54. doi:10.1016/B978-0-12-386481-9.00002-X. ISBN 9780123864819. PMID 22099691. Архів оригіналу за 8 вересня 2020. Процитовано 28 жовтня 2020.
  13. ↑ Huerta-Sánchez, Emilia; Jin, Xin; Asan; Bianba, Zhuoma; Peter, Benjamin M.; Vinckenbosch, Nicolas; Liang, Yu; Yi, Xin; He, Mingze; Somel, Mehmet; Ni, Peixiang; Wang, Bo; Ou, Xiaohua; Huasang; Luosang, Jiangbai; Cuo, Zha Xi Ping; Li, Kui; Gao, Guoyi; Yin, Ye; Wang, Wei; Zhang, Xiuqing; Xu, Xun; Yang, Huanming; Li, Yingrui; Wang, Jian; Wang, Jun; Nielsen, Rasmus (2014). Altitude adaptation in Tibetans caused by introgression of Denisovan-like DNA. Nature. 512 (7513): 194—197. Bibcode:2014Natur.512..194H. doi:10.1038/nature13408. PMC 4134395. PMID 25043035.
  14. ↑ The Heliconius Genome Consortium (2012). Butterfly genome reveals promiscuous exchange of mimicry adaptations among species. Nature. 487 (7405): 94—98. Bibcode:2012Natur.487...94T. doi:10.1038/nature11041. PMC 3398145. PMID 22722851.
  15. ↑ Arnold, M. L. & Bennett, B. D. (1993). Natural Hybridization in Louisiana irises: genetic variation and ecological determinants. In: Harrison, R. G. ed. (1993). Hybrid Zones and Evolutionary Process, pp. 115–139. New York: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-506917-4
  16. ↑ Arnold, Michael L. (1994). Natural Hybridization and Louisiana Irises. BioScience. 44 (3): 141—147. doi:10.2307/1312250. ISSN 0006-3568. JSTOR 1312250.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Інтрогресія&oldid=40196014