Інукджуак
| Село | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Інукджуак | |||||
 Село Інукджуак. | |||||
| Координати 58°27′15″ пн. ш. 78°06′07″ зх. д.H G O | |||||
| Країна | .svg){kind=small} Канада | ||||
| провінція | Квебек | ||||
| Регіон | Північ Квебеку | ||||
| Район | Нунавік | ||||
| Межує з |
| ||||
| Мер | Саролі Віталуктук (Sarollie Weetaluktuk ) [2] | ||||
| Дата заснування | 7 червня 1980  | ||||
| Площа | 55,63 [1], за іншими даними 64,40 [2] км² | ||||
| Населення | 1597 [1] (2011) | ||||
| Густота населення | 28,7 [1] осіб/км² | ||||
| Національний склад | ескімоси, англоканадці, франкоканадці | ||||
| Катойконім | фр. Inukjuamiuq[4] | ||||
| Телефонний код | 819 [2] | ||||
| Поштовий індекс | JOM 1MO [2] | ||||
| Географічний код | 99085 [3] | ||||
| GeoNames | 5983577 | ||||
| OSM | r9390720 ·R | ||||
| Офіційний сайт | nvinukjuak.ca | ||||
  Інукджуак Інукджуак (Канада) | |||||
 | |||||
 Інукджуак у Вікісховищі | |||||
Інукджуак (англ. Inukjuak, інук. ᐃᓄᒃᔪᐊᒃ, фр. Inukjuak, до 1965 року Порт-Гаррісон) — село у Канаді, у районі Нунавік регіону Північ Квебеку провінції Квебек, на східному березі Гудзонової затоки. Населення села становить 1597 людей (перепис 2011 року), близько 83,9 % якого складають ескімоси.
Село є одним з 14 так званих північних сіл (офіційний статус) Квебеку[fr].
З 1908 року село мало назву Порт-Гаррісон (Port Harrison), на честь одного з акціонерів гірничої компанії, що провадила тут геологічні дослідження.[5] Однак, ескімоси називали його Інукджуак. 1965 року село було перейменоване на Інукджуак (Inoucdjouac), при цьому пошта Канади продовжувала використовувати стару назву Порт-Гаррісон. 1980 року Топонімічна комісія Квебеку вирішила наблизити офіційні назви ескімоських поселень до тих, що використовувалися ескімосами. Після цього село і місцеве поштове відділення отримали назву Інукджуак (Inukjuak).[6]
Ескімоська назва села "Інукджуак" у перекладі означає "Велетень".
Археологічні розкопки навколо села показують, що ця місцевість була здавна населена ескімосами.
Перші європейці з'явилися у цих місцях, можливо, лише у 1901 році під час експедиції геолога Альберта Пітера Лоу (Albert Peter Low), які прибули сюди у серпні того року. Лоу й назвав це місце "Порт-Гаррісон" на честь одного з акціонерів гірничої компанії.[5]
На початку XX століття одна з найвідоміших хутрових компаній з Франції “Брати Ревільйон” (фр. Révillon Frères) заснувала тут пункт скуплення хутра у ескімосів. 1920 року такий самий пункт заснувала тут Компанія Гудзонової затоки. Цього ж року Роберт Флаерті, один з засновників документального кіно, коштом компанії “Брати Ревільон” починає зйомки в селі стрічки “Нанук з Півночі” про життя ескімосів. Стрічка вийшла в прокат 1922 року.
1936 року Компанія Гудзонової затоки купує компанію “Брати Ревільон” і стає монополістом у скуповуванні хутра у місцевих ескімосів, залишаючись ним до 1958 року.
З 1928 року у селі діяла місія Англіканської церкви. 1935 року тут відкрито поштове відділення й пост канадської королівської кінної поліції, 1947 року тут з’явився фельдшерський пункт, а 1951 року – школа. З цього часу ескімоси, які досі жили переважно поза межами Порту Гаррісона, перебираються у село на постійне проживання й потроху кидають свій традиційний спосіб життя. Село Інукджуак отримало статус муніципального утворення у 1980 році.
1953 року канадський уряд силоміць переселив всім місцевих ескімоських сімей звідси у значно північніші арктичні села Гріс-Фіорд та Резольют. Уряд мотивував це бажанням зберегти традиції ескімосів на тлі того, що у Північному Квебеку були погані умови для полювання і це робило ескімосів значно залежними від державних субсидій. В той же час квебекські ескімоси були не готові до проживання у незвичних для них значно суворіших умовах північної Арктики й вважають, що це переселення було викликано бажанням канадського уряду підвищити свій суверенитет у Канадському арктичному архіпелагзі шляхом підвищення населеності цього регіону.[7]
Населення села Інукджуак за переписом 2011 року становить 1597 чоловік і для нього характерним є зростання у період від перепису 2001 року
Данні про національний склад населення, рідну мову й використання мов у селі Інукджуак, отримані під час перепису 2011 року, будуть оприлюднені 24 жовтня 2012 року.[9] Перепис 2006 року дає такі данні:[8]
- корінні жителі – 1340 осіб,
- некорінні - 85 осіб.
| Мова | Рідна мова | Володіння офіційною мовою | Мова, якою найчастіше розмовляють вдома | Мова, якою найчастіше розмовляють на роботі | ||||
| Англійська | ||||||||
| Французька | ||||||||
| Французька і англійська | ||||||||
| Англійська і неофіційна мова | ||||||||
| Французька і неофіційна мова | ||||||||
| Інша мова (мови) | ||||||||
| Не володіють ані англійською, ані французькою | ||||||||
- Музей пам’яті та Центр культурної спадщини ім. Даніель Віталуктук (фр. Le Musée commémoratif et centre de transmission de la culture Daniel-Weetaluktuk) – музей ескімоської культури.[10][11] В експозиції представлені предмети сучасності й понад 200 археологічних предметів. Музей є єдиним музеєм такого рівня у Нунавіку. Названий на честь ескімоського антрополога Даніель Віталуктук (Daniel Weetaluktuk).
- Вік найдавніших лавових потоків, виявлених на Землі, неподалік села Інукджуак на березі Гудзонової затоки в Канаді, становить 3,825 мільярда років. Це - найдавніший зафіксований вияв вулканізму на Землі.[12]
- Погода в селі Інукджуак [Архівовано 26 серпня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Weatheroffice. [Архівовано 2 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Inukjuak [Архівовано 28 липня 2012 у Wayback Machine.] на сайті організації Makivik Corporation. [Архівовано 20 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г Результати перепису населення у Інукджуак 2011 року [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Statistics Canada. [Архівовано 4 липня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г Данні про село Інукджуак [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Топонімічної комісії Квебеку. [Архівовано 30 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ Inukjuak [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Топонімічної комісії Квебеку. [Архівовано 30 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ https://www.donneesquebec.ca/recherche/dataset/gentiles — 2020.
- ↑ а б Noms et lieux du Québec, ouvrage de la Commission de toponymie paru en 1994 et 1996. Також див.: Inukjuak [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Топонімічної комісії Квебеку. [Архівовано 30 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ Natural Resources Canada / Rayburn, Alan (1994): Naming Canada - stories about place names from Canadian Geographic. University of Toronto Press, Toronto. Текст статті Native names for Native places [Архівовано 6 жовтня 2011 у Wayback Machine.] на сайті The Canadian Directory. [Архівовано 17 серпня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Tester, Frank J.; Kulchyski (1994). Tammarniit (Mistakes): Inuit relocation in the eastern arctic 1939–63. Peter. Vancouver, BC: UBC Press. с. 102—104. ISBN 978-0-7748-0452-3. Архів оригіналу за 22 жовтня 2012. Процитовано 9 вересня 2012.
- ↑ а б в Результати перепису населення у Інукджуак 2001 й 2006 років [недоступне посилання] на сайті Statistics Canada. [Архівовано 4 липня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Дати оприлюднення результатів перепису населення 2011 року [Архівовано 5 серпня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Statistics Canada. [Архівовано 4 липня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Daniel Weetaluktuk Memorial Museum and Cultural Transmission Centre [Архівовано 1 березня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Société des musées québécois. [Архівовано 1 березня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Le Musée commémoratif et centre de transmission de la culture Daniel-Weetaluktuk [Архівовано 19 квітня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Avataq Cultural Institute. [Архівовано 17 липня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ ОДИН ІЗ НАЙДАВНІШИХ ВУЛКАНІВ НА ЗЕМЛІ
|
Це незавершена стаття з географії Канади. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |