Інупіати

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інупіати
Inupiat Family from Noatak, Alaska, 1929, Edward S. Curtis (restored).jpg
Сім'я інупіатів, Ноатак, Аляска, 1929
Кількість 44 331 (2015)
Ареал Аляска
Близькі до: Інуїти
Юпік
Мова аляскинсько-інуїтська мова
англійська
Релігія анімізм
Напівпідземний общинний будинок чоловіків «карги» та кістки гренландського кита. Пойнт-Хоуп, Аляска, 1885 рік

Інупіати, інупіки, інюпіати (мн. iñupiat, одн. iñupiaq), від  слів «інук» (iñuk, «людина») та «-піак» (-piaq, «справжній»); раніше «інюпік» (inyupik)[1][2] — народ крайньої Півночі, що живе на Алясці (боро Нортвест-Арктик, Норт-Слоуп и Берингова протока). Один з ескімоських народів. Місто Барроу знаходиться в регіоні проживання інупіатів.

Інупіати були розділені на дві регіональні групи мисливців та збирачів: таріурміут («люди моря», що живуть на північному березі Аляски), та нунаміут («люди землі», які живуть у континентальній частині півострова).

Групи[ред. | ред. код]

Інупіати поділяються на кілька груп: інупіатів Берингової протоки, інупіатів континентальної півночі, інупіатів затоки Коцебу.

Для управлення природними ресурсами були створені наступні корпорации: Арктик-Слоуп, Беринг-Стрейтс и NANA

  • NANA Regional Corporation.

Мова[ред. | ред. код]

Інупіати розмовляють однойменною мовою. Існує один інупіатський інститут, коледж Ілісарвік.

Харчування[ред. | ред. код]

Семья инупиатов на острове Кинг

Інупиати — мисливці та збирачі, як і інші ескімоси. Інупіати в основному харчуються рибою та дичиною, видобутою на полюванні. В залежності від місця розташування, вони полюють на моржів, тюленів, китів, білих ведмедів, оленів і рибу, до того ж риба становить значну частину раціону як у берегових, так і в континентальних жителів. Сезонною їжею є качки, гуси, кролики, ягоди, коріння і пагони рослин.

Інупіати, що живуть далеко від моря полюють також на баранів Далла, бурих ведмедів і лосів, а прибережні — на білух і ластоногих.

Коли ловлять кита, на розділ здобичі приїжджають навіть міські родичі мисливців. Мактак, що виготовляється з китової шкіри багатий на вітамін А та аскорбінову кислоту[3], що особливо важливо в умовах малої кількості фруктів і овочів.

З 1970-х років дохід інупіатів збільшився завдяки видобутку нафти та інших корисних копалин. Трансаляскінський нафтопровід з'єднує нафтове родовище Прудо-Бей з портовим містом Валдиз в центрально-південній частині Аляски. Через нафтовидобуток став занепадати традиційний китобійний промисел[4].

Історія[ред. | ред. код]

М'яч для гри, близько 1910 року, Барроу

Інупіати споріднені з інуїтами та юпікськими народами, а їх групи часто містять закінчення «-міут», що означає «люди, що належать до». Наприклад, континентальних мисливців на оленів називають «нунаміут». Після голоду і грипу 1890-1910 років (епідемію принесли американські і європейські китобої[5]) більшість мігрувала у прибережні райони; два десятиріччя потому частина нунаміутів повернулася в гори.

До 1950 року більшість нунаміутів осіло в місті Анактувук-Пас.

Сучасні проблеми[ред. | ред. код]

Інупіати стурбовані зміною клімату, бо глобальне потепління загрожує їх традиційного устрою. Лід, що тоншає, ускладнює полювання на китів, моржів і тюленів;  морський лід, який пізно формується, викликає ерозію через затоплення; це загрожує багатьом прибережним селам. Інуїтська приполярна рада, що представляє народи Арктики, висловила думку про те, що потепління загрожує правам корінного населення.

У переписі 2000 року понад 19 000 осіб назвали себе інупіатами, більшість з них живе на Алясці.

Дивіться також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Frederick A. Milan (1959), The acculturation of the contemporary Eskimo of Wainwright Alaska
  2. Johnson Reprint (1962), Prehistoric cultural relations between the Arctic and Temperate zones of North America
  3. Vitamin C in Inuit traditional food and women's diets. 
  4. Mouawad, Jad (December 4, 2007.). In Alaska’s Far North, Two Cultures Collide. New York Times. 
  5. John Bockstoce, 1995, Whales, Ice, & Men: The History of Whaling in the Western Arctic

Література[ред. | ред. код]

  • Heinrich, Albert Carl. A Summary of Kinship Forms and Terminologies Found Among the Inupiaq Speaking People of Alaska. 1950.
  • Sprott, Julie E. Raising Young Children in an Alaskan Iñupiaq Village; The Family, Cultural, and Village Environment of Rearing. West, CT: Bergin & Garvey, 2002. ISBN 0-313-01347-0
  • Chance, Norman A. The Eskimo of North Alaska. Holt, Rinehart and Winston, 1966. ISBN 0-03-057160-X
  • Chance, Norman A. The Inupiat and Arctic Alaska: An Ethnology of Development. Holt, Rinehart and Winston, 1990. ISBN 0-03-032419-X
  • Chance, N.A. and Yelena Andreeva. «Sustainability, Equity, and Natural Resource Development in Northwest Siberia and Arctic Alaska.» Human Ecology. 1995, vol 23 (2) [June]

Посилання[ред. | ред. код]