Інфекційна еритема

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
16-місячна дитина з інфекційною еритемою

Інфекці́йна ерите́ма або п'я́та хворо́ба (лат. erythema infectiosum, англ. fifth disease) — одна з клінічних форм ураження парвовірусом B19[1]. Назва «п'ята хвороба» походить від її місця у стандартному списку 6 первинних дитячих висипних хвороб, який також включає в себе кір, скарлатину, краснуху, інфекційний мононуклеоз, раптову екзантему.

Епідеміологічні особливості[ред. | ред. код]

Основний механізм інфікування — повітряно-крапельний, але також може поширюватися при контакті з інфікованою кров'ю. Інкубаційний період (час між первісною інфекцією та появою симптомів), як правило, між 4 і 21 днів. Люди з п'ятою хворобою найбільш заразні до появи симптомів. Як правило, школярі, працівники дошкільних установ, вчителі та батьки, швидше за все піддаються впливу вірусу. Коли симптоми проявляються, ризик інфікування значно зменшується[2][3]. Спалахи можуть виникати, особливо в дитячих садах, дошкільних та початкових шкіл[4]. Немає вакцини від людського парвовіруса B19[3], хоча були спроби створення[5].

Клінічні прояви[ред. | ред. код]

Типове почервоніння обличчя при п'ятій хворобі

Захворюють найчастіше діти у віці від 5 до 15 років[6]. Симптоми захворювання проявляються у проміжку від 4 до 14 днів (іноді гостра фаза настає через 20 днів з моменту інфікування). Захворювання починається з появи на щоках червоних плям, як після ляпасів, які швидко зливаються між собою. На другий день хвороби з'являється висип на розгинальних поверхнях рук і ніг, та у вигляді поодиноких елементів — на тулубі. З'являється симптом рукавичок і шкарпеток. Після злиття окремих елементів один з одним утворюються еритематозні поля неправильної форми. Висип починає поступово згасати з центру. Температура тіла іноді незначно підвищується. Лущення не спостерігають. Може спостерігатися легка гіперемія ротоглотки. Загальний стан не порушується. Ускладнень не буває. Імунітет зберігається довічно, повторних захворювань не зустрічається[2][3].

Старші діти та дорослі можуть мати набряки та біль у суглобах[2][3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Weir E (March 2005). Parvovirus B19 infection: fifth disease and more. CMAJ 172 (6): 743. PMC 552884. PMID 15767606. doi:10.1503/cmaj.045293. 
  2. а б в Sabella C, Goldfarb J; Goldfarb (October 1999). Parvovirus B19 infections. Am Fam Physician 60 (5): 1455–60. PMID 10524489. Процитовано 2009-11-06. 
  3. а б в г Servey JT, Reamy BV, Hodge J (February 2007). Clinical presentations of parvovirus B19 infection. Am Fam Physician 75 (3): 373–376. PMID 17304869. Процитовано 2009-11-06. 
  4. Occupational risk of human parvovirus B19 infection for school and day-care personnel during an outbreak of erythema infectiosum.
  5. Ballou WR, Reed JL, Noble W, Young NS, Koenig S (2003). Safety and immunogenicity of a recombinant parvovirus B19 vaccine formulated with MF59C.1. J Infect Dis 187 (4): 675–8. PMID 12599085. doi:10.1086/368382. 
  6. Kwon, Kenneth T (March 19, 2009). Pediatrics, Fifth Disease or Erythema Infectiosum. eMedicine. Процитовано November 7, 2009. 

Джерела[ред. | ред. код]