Інфекційний контроль

Миття рук медичного персонала як один із заходів інфекційного контролю в лікарнях

Інфекційний контроль — це комплекс організаційних, профілактичних та протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання появі та поширенню інфекційних хвороб, пов'язаних із наданням медичної допомоги, що базується на результатах епідеміологічного нагляду. Профілактика інфекцій та інфекційний контроль має вирішальне значення для зведення до мінімуму передавання збудників інфекційних хвороб, а також для забезпечення готовності до спалахів і запобігання їм.

З 2021 року в Україні прийнято новий наказ МОЗ № 1614 від 03.08.2021 року «Про організацію профілактики інфекцій та інфекційного контролю в закладах охорони здоров'я та установах/ закладах надання соціальних послуг/ соціального захисту населення», який регулює основні питання у сфері інфекційного контролю.

Проблематика у світі

Одноразові засоби індивідуального захисту (респіратор та лицьовий екран)

Ефективна профілактика інфекцій та інфекційний контроль є проблемою громадського здоров'я, що є фундаментальною для безпеки пацієнтів та зміцнення системи охорони здоров'я. Інфекційні хвороби, пов'язані з наданням медичної допомоги, епідемії (включаючи епідемію хвороби, яку спричинює вірусу Ебола у 2013—2016 рр.) та пандемії, які викликають міжнародне занепокоєння (наприклад, пандемія грипу 2009 р. та поява коронавірусної хвороби 2019) ґрунтуються на заходах профілактики інфекцій та інфекційному контролі. Керівний принцип основних компонентів профілактики інфекцій та інфекційного контролю ВООЗ полягає в тому, що «доступ до послуг охорони здоров'я, розроблених та керованих з метою мінімізації ризиків, які попереджають інфекційні хвороби, пов'язані з наданням медичної допомоги для пацієнтів та працівників охорони здоров'я, є одним з основних прав людини».

Проблематика в Україні

Інфекційні хвороби, пов'язані з наданням медичної допомоги (ІПНМД), трапляються у всіх країнах, незалежно від рівня їхнього розвитку. Від ІПНМД страждають пацієнти, медичні працівники та відвідувачі закладів охорони здоров'я (ЗОЗ) та закладів соціального захисту (ЗСЗ). За підрахунками міжнародних організацій, у середньому кожен десятий пацієнт інфікується під час отримання медичної допомоги в стаціонарних умовах, а кожен десятий пацієнт, який захворів на ІПНМД, помирає (летальність становить близько 10 %). У країнах із високим доходом, розповсюдженість ІПНМД у стаціонарних ЗОЗ становить від 3 % до 5 %, а з низьким — від 10 % до 15 %. В Україні, за даними пілотного дослідження, проведеного у 2021 році, — 5,7 %. Враховуючи, що в Україні за 2019 рік було госпіталізовано 7,4 мільйонів людей, розрахунково на ІПНМД захворіли близько 422 тисяч пацієнтів. А відповідно, у 2019 році від ІПНМД в Україні померло близько 42 тисяч людей.

Проблема неефективності наявної системи профілактики інфекцій та інфекційного контролю в Україні стала очевидною з початком реформи охорони здоров'я. Це потребувало вжиття відповідних заходів — революції в системі профілактики інфікування в ЗОЗ. Фахівці Центру громадського здоров'я, Міністерство охорони здоров'я розробили й затвердили наказ «Про організацію профілактики інфекцій та інфекційного контролю в закладах охорони здоров'я та установах/закладах надання соціальних послуг/соціального захисту населення».

Документ створює передумови для комплексного поетапного впровадження системи профілактики інфекцій та інфекційного контролю, за яке в закладах охорони здоров'я (ЗОЗ) відповідатиме окремий структурний підрозділ — відділ з інфекційного контролю (ВІК).

Перебіг ІПНМД зазвичай тяжчий за основне захворювання і збільшує тривалість перебування пацієнтів у стаціонарі. До того ж призводить до надмірного використання ресурсів закладів: фінансових, кадрових, зношеності обладнання, додаткових коштів на витратні матеріали й комунальні платежі тощо. Відповідно до даних Центру по контролю захворюваності США (CDC), кожен випадок ІПНМД у середньому призводить до чотирьох додаткових днів, проведених пацієнтом в лікарні. Тобто загалом у всіх ЗОЗ України пацієнти вимушено через ІПНМД провели 1,69 мільйонів ліжко-днів.

З ухваленням наказу № 1614 в Україні запроваджуються сучасні підходи до профілактики, епідеміологічного нагляду та обліку інфекційних хвороб, пов'язаних із наданням медичної допомоги.

Направлення діяльності в Україні

• Епідеміологічний нагляд та ведення обліку інфекційних хвороб, пов'язаних з наданням медичної допомоги.
• Профілактика інфекційних хвороб, пов'язаних з наданням медичної допомоги в закладах охорони здоров'я, які надають медичну допомогу в стаціонарних умовах та її впровадження.
• Впровадження покращення гігієни рук в закладах охорони здоров'я та установах/закладах надання соціальних послуг/соціального захисту населення;
• Впровадження адміністрування антимікробних препаратів в закладах охорони здоров'я, які надають медичну допомогу в стаціонарних умовах;
• Створення відділу інфекційного контролю закладу охорони здоров'я та установи/закладу надання соціальних послуг/соціального захисту населення;

Відділ з інфекційного контролю (ВІК)

Відділ з інфекційного контролю — самостійний структурний підрозділ в закладі охорони здоров'я та установах/закладах надання соціальних послуг/соціального захисту населення незалежно від форми власності та підпорядкування, та підпорядковується безпосередньо керівнику закладу.

Основним завданням ВІК є організація профілактики інфекцій та інфекційного контролю в ЗОЗ/ЗСЗ з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, у тому числі пов'язаних із наданням медичної допомоги, мікроорганізмів з антимікробною резистентністю та формування культури безпеки в ЗОЗ/ЗСЗ.

Світова практика покращення контролю інфекцій

Тренування з використання засобів індивідуального захисту під час ліквідування епідемії віруса Ебола в 2019 році

Обладнане місце для миття рук з дозаторами мила та антисептика, а також інформацію про правильну техніку миття рук — один з елементів покращення інфекційного контролю

Інформаційний плакат для пацієнтів з інформацією про профілактику зараження ВІЛ-інфекцією

Існує два рівні запобіжних заходів рекомендованих Центром з контролю і профілактики захворювань (CDC) для запобігання поширенню інфекцій в ЗОЗ: стандартні запобіжні заходи та заходи щодо запобігання передачі інфекції

Стандартні запобіжні заходи для всіх видів догляду за пацієнтами

Виділяють наступні заходи:

• Гігієна рук
• Використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ), щоб запобігти зараженню
• Дотримання принципів респіраторної гігієни / етикету кашлю
• Забезпечення належного розміщення пацієнтів та заходів ізоляції
• Належне поводження з обладнанням для догляду за пацієнтами та медичними інструментами, їх очищення та дезінфекція
• Ретельна обробка та стерилізація текстилю та білизни
• Дотримання правил безпечного введення ін'єкцій та належного поводження з гострими предметами / голками
• Забезпечення безпеки працівників охорони здоров'я за допомогою принципів профілактики інфекцій та постконтактної профілактики
• Профілактика інфекцій, пов'язаних із медичним втручанням (інфекції сечовивідних шляхів, пов'язані з катетером; інфекції, пов'язані з внутрішньосудинним катетером; інфекції у місці хірургічного втручання)
• Виконання специфічних заходів ізоляції при діагностиці деяких синдромів
• Покращення комунікації між працівниками охорони здоров'я, особливо при направленні потенційно заразних пацієнтів
• Зменшення інфекції від заражених іграшок та заохочення сімей приносити власні іграшки у педіатричних відділеннях або амбулаторіях

Заходи щодо запобігання передачі інфекції

Запобіжні заходи, пов'язані з передачею інфекцій використовуються на додаток до стандартних запобіжних заходів для пацієнтів з інфекційними захворюваннями для запобігання передачі інфекції:

• Запобіжні заходи при контакті
• Запобіжні заходи проти попадання крапель
• Захист від повітряно-крапельної інфекції

Інфекційний контроль солдатів, поранених в Іраку та Афганістані

Після травматичних ушкоджень, наприклад, від саморобних вибухових пристроїв, залишаються відкритими та забрудненими уламками великі ділянки тіла, які є вразливими до зараження A. baumannii.

Логістика транспортування поранених солдатів призводить до того, що пацієнти відвідують кілька закладів, де вони можуть заразитися A. baumannii.

Американські та інші західні солдати в Іраку та Афганістані ризикували отримати травматичні ушкодження через стрілянину та саморобні вибухові пристрої. Раніше вважалося, що інфікування відбувається через зараження Acinetobacter baumannii під час поранення. Подальші дослідження показали, що, хоча A. baumannii зрідка зустрічається в природному середовищі, інфекція, швидше за все, була внутрішньолікарняною, ймовірно, через здатність A. baumannii зберігатися на штучних поверхнях протягом тривалого часу, а також через те, що поранені солдати під час евакуації перебували в численних медичних закладах. Поранених бійців спочатку доправляли до закладів І рівня, де їх стан стабілізували. Залежно від тяжкості поранення, солдатів могли перевести до закладу II рівня, де працює передова хірургічна бригада, для додаткової стабілізації. Залежно від логістики населеного пункту, поранених солдатів могли переводити між цими закладами кілька разів, перш ніж нарешті доправляли до великого шпиталю в зоні бойових дій (рівень III). Як правило, через 1–3 дні, коли стан пацієнтів стабілізувався, їх перевозили літаком до регіонального закладу (IV рівень) для подальшого лікування. Для солдатів, які служать в Іраку чи Афганістані, це зазвичай був регіональний медичний центр Ландштуль у Німеччині. Зрештою, поранених солдатів переводили до лікарень на батьківщині для реабілітації та додаткового лікування. Такий багаторазовий вплив багатьох різних медичних середовищ, видається, є причиною того, що інфекції A. baumannii стають все більш поширеними. Стійкість A. baumannii до багатьох антибіотиків є основним фактором, що ускладнює лікування та реабілітацію поранених солдатів і призводить до додаткових смертей.

У США вид A. baumannii неформально називають «Іракі-бактер» через його несподівану появу у військових госпіталях під час війни в Іраку. Цей вид бактерій довго був проблемним для ветеранів і солдатів, які служили в Іраку та Афганістані. Полірезистентний штам A. baumannii поширився до цивільних лікарень, почасти через транспортування інфікованих солдатів по ланцюжку численних медичних закладів.

Лікарі «Національного військово-морського медичного центра» (NNMC) змушені були вдатися до надзвичайних заходів інфекційного контролю. В солдатів, які прибували, брали мазки з пахвової западини та паху. Поки посіви не покажуть негативний результат на ацинетобактер, солдатів тримали в ізоляції. Лікарі та медсестри обов'язково одягали рукавички та халати, коли контактували з ними. Однак після такої ізоляції солдати та члени їхніх родин могли вільно виходити з палати — найголовніше було, щоб лікарі та медсестри не поширювали бактерії від одного пацієнта до іншого. У NNMC зробили ще один крок: інфіковані та заражені пацієнти утримувалися в окремих палатах, відокремлено від тих, хто не має результату тесту на ацинетобактер.

Недійсні накази

Наказ МОЗ України № 1614 від 03.08.2021 року визнав наступні накази у сфері інфекційного контролю, такими, що втратили чинність:

• наказ Міністерства охорони здоров'я України від 10 травня 2007 року № 234 «Про організацію профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 червня 2007 року за № 694/13961;
• наказ Міністерства охорони здоров'я України від 04 квітня 2012 року № 236 «Про організацію контролю та профілактики післяопераційних гнійно-запальних інфекцій, спричинених мікроорганізмами, резистентними до дії антимікробних препаратів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 червня 2012 року за № 912/21224.

А також визнав накази радянського періоду, такими, що не застосовуються на території України:

• наказ Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 липня 1978 року № 720 «Об улучшении медицинской помощи больным с гнойными хирургическими заболеваниями и усилении мероприятий по борьбе с внутрибольничной инфекцией»;
• наказ Міністерства охорони здоров'я СРСР від 04 серпня 1983 року № 916 «Об утверждении Инструкци по санитарно-противоэпидемическому режиму и охране труда персонала инфекционных больниц (отделений)»;
• наказ Міністерства охорони здоров'я СРСР від 08 грудня 1989 року № 691 «О профилактике внутрибольничных инфекций в акушерских стационарах»;
• наказ Міністерства охорони здоров'я СРСР від 03 грудня 1989 року № 654 «О совершенствовании системы учета отдельных инфекционных и паразитарных заболеваний».

Див. також

• Епідеміологія

Джерела

• Наказ МОЗ № 1614 від 03.08.2021 року «Про організацію профілактики інфекцій та інфекційного контролю в закладах охорони здоров'я та установах/ закладах надання соціальних послуг/ соціального захисту населення»
• Сторінка «Інфекційний контроль» на сайті Центру громадського здоров'я МОЗ України
• Сторінка «Профілактика інфекцій та інфекційний контроль» на сайті Physiopedia